Червоний вовчак – це захворювання аутоімунного характеру, при якому розвивається запальні реакції в різних органах і тканинах. Хвороба може протікати в гострій (це найважчий варіант) або хронічній формі, однак, найчастіше зустрічається підгострий червоний вовчак. При цій формі захворювання всі симптоми і прояви виражені менш інтенсивно, ніж при гострій вовчаку, а прогноз більш сприятливий.
Червоним вовчаком хворіють переважно жінки, у жінок це захворювання діагностується на порядок частіше, ніж у чоловіків. Пік захворюваності припадає на вікову групу 15-25 років.
Найчастіше, червоний вовчак вперше проявляється при гормональних перебудовах – у підлітків, у період вагітності або після пологів.
Зміст
- 1 Причини розвитку
- 2 Клінічна картина
- 2.1 Шкірні прояви
- 2.2 Суглобові прояви
- 2.3 Прояви з боку нервової системи
- 2.4 Прояви з боку інших внутрішніх органів
- 3 Методи діагностики
- 4 Лікування
- 4.1 Лікування народними засобами
- 5 Профілактика і прогноз
- 6 Фото
Причини розвитку
Існує кілька теорій розвитку вовчака:
- Генетична схильність. Нерідко захворювання виявляється у рідних сестер і братів. Однак у спадкової теорії розвитку вовчака є чимало супротивників. Зокрема доведено, що якщо хворий один з подружжя, то ймовірність розвитку захворювання у дитини цієї пари складає всього 5%.
- Інфекційна теорія. Останнім часом у вірусної теорії знаходиться все більше підтверджень. У хворих вовчанкою нерідко виявляються в крові антитіла до певної групи вірусів (вірус Епштейна-Барр, ретровіруси та інші) Також інфікування цим вірусом загрожує розвитком криглобулинемии.
- Гормональна теорія. На користь цієї теорії говорить, що дебют захворювання нерідко доводиться на період гормональних перебудов. У жінок, хворих на червоний вовчак, нерідко виявляється підвищений рівень пролактину і естрогену.
- Надмірна інсоляція. Відомо, що надмірне ультрафіолетове опромінення у осіб, схильних до розвитку захворювання, може спровокувати вироблення аутоантитіл.
Але оскільки жодна з перелічених теорій не є загальновизнаною, на сьогоднішній день червоний вовчак віднесена до групи полиэтиологичных захворювань. Наскільки небезпечна червоний вовчак ви можете дізнатися з цієї статті.
Клінічна картина
Червоний вовчак зачіпає велику кількість систем і органів, тому симптоми цієї недуги досить різноманітні. Захворювання в підгострій формі в початковому періоді проявляється помірною лихоманкою, хворі скаржаться на слабкість, поява болю в суглобах.
З моменту першого прояву захворювання до ураження внутрішніх органів і систем проходить близько 1,5 років, тобто процес протікає досить повільно. Для порівняння при гострому перебігу вовчака розгорнута клінічна картина проявляється вже через 1-2 місяці після початку захворювання.
Шкірні прояви
При червоному вовчаку найбільш часто відзначається ураження шкіри. Характерна ознака – «симптом метелики», поява симетричного почервоніння шкіри на щоках по обидві сторони носа. Форма висипань нагадує крила метелика.
Крім того, при вовчаку еритеми, схильні до периферичної росту, з’являються і на інших ділянках тіла – в області декольте, на плечах і руках. В залежності від локалізації і симптомів розвиваються такі еритеми: вузлова еритема, еритема Брейкера, інфекційна еритема, кільцеподібна еритема та ін Як правило, шкірні прояви вовчака посилюються після перебування на морозі або на сонці.
Іншим шкірним симптомом захворювання є множинні точені крововиливи на шкірі долонь. Також, часто спостерігаються дистрофічні зміни волосся та нігтів, наприклад, розвиток трихомикоза.
Для червоного вовчака характерно ураження слизових, особливо в порожнині рота. У хворих з’являються дрібні ранки (афтозний стоматит), тріщини та ерозії на губах.
Суглобові прояви
Ураження суглобів спостерігається у 90% хворих підгострій вовчак. Особливо часто уражуються суглоби на пальцях рук. Хворі відзначають больові відчуття, обмеження рухливості. Однак деформація суглобів при вовчаку відзначається рідко.
Прояви з боку нервової системи
У хворих на червоний вовчак нерідко відзначаються різні неврологічні патології. Починаючи від мігрені, закінчуючи розвитком інсульту. При загостреннях процесу можливі епілептичні припадки, часто зустрічається периферична нейропатія.
Прояви з боку інших внутрішніх органів
У хворих вовчанкою часто розвиваються плеврити, часто двосторонні як при синдромі Рейтера. Ці захворювання супроводжуються болем і появою задишки.
Часто в процес втягуються нирки, у хворих розвивається вовчаковий нефрит. З боку серця найбільш частим проявом вовчака є ендокардити і міокардити. Можливі серйозні ураження судин і розвиток ішемічної хвороби або васкуліту.
Методи діагностики
Діагностика вовчака утруднена різноманіттям симптомом, які можуть бути і при інших захворюваннях. Тому була розроблена спеціальна діагностична система. Діагноз червоний вовчак встановлюється, якщо у хворого присутні хоча б 4 з перерахованих нижче ознак:
- Симптом метелики;
- Волчаночная еритема;
- Підвищена чутливість до ультрафіолету (сонячного світла).
- Поява виразок у роті їх дуже часто плутають з простим герпесом;
- Ураження двох або більшої кількості суглобів;
- Плеврит або перикардит;
- Ознаки ураження ЦНС;
- Ураження нирок (виявляються шляхом проведення аналізу сечі).
- Зміна складу крові – зниження концентрації лейкоцитів, тромбоцитів і еритроцитів.
- Поява специфічних антитіл.
Лікування
Схема лікування червоного вовчака підбирається для кожного хворого індивідуально.
В підгострій формі захворювання, як правило, проводиться амбулаторне лікування, однак, при появі ускладнень може знадобитися приміщення в стаціонар.
Для лікування червоного вовчака сьогодні застосовують гормональні препарати і цитостатики. Для зменшення запальних явищ призначають Диклофенак або інші нестероїдні препарати.
Для лікування ураження нирок, серця, судин і легень необхідно звернення до фахівців відповідного профілю.
Лікування народними засобами
Трави і збори при червоному вовчаку можна застосовувати тільки як доповнення до основної терапії і тільки після схвалення обраного лікарем рецепта.
Збір для лікування вовчака. Потрібно взяти корінь родовика, траву чистотілу, квітки календули, корінь лопуха, трава татарника і корінь півонії. Всі трави беруться в рівній кількості. Відвар для лікування вовчака потрібно готувати щодня з літра води і 4 ложок приготовленої суміші. Випити приготоване засіб протягом дня.
Для лікування шкірних проявів вовчака можна приготувати цілюще масло. Нерафінована олія потрібно нагріти на вогні. У гаряче масло додають по ложці дрібно порізаної трави череди і фіалки (у свіжому вигляді). Прогрівати ще 2 хвилини, потім вимкнути нагрів, перелити в керамічний посуд і настоювати масло добу. Потім процідити і використовувати для змазування висипань при вовчаку тричі на день.
Профілактика і прогноз
Профілактики розвитку червоного вовчака до теперішнього часу не розроблено. При наявності захворювання у близьких родичів рекомендується регулярно здавати аналізи для виявлення специфічних антитіл. При своєчасному виявленні перших ознак захворювання проводяться процедури плазмофорезу та гемосорбції, що дозволяють знизити концентрацію антитіл і відстрочити поява більш серйозних симптомів червоного вовчака.
Прогноз при вовчаку в підгострій формі за умови грамотної та своєчасно розпочатої терапії хороший.
Фото
