Реакція шкіри кінцівки на тривале перебування у вогкості і на холоді отримала назву траншейної стопи.
Таку назву захворювання отримало в період Першої світової війни, коли солдати, змушені цілодобово перебувати в холодних і сирих окопах, сильно страждали від таких ран.
Зрозуміло, траншейне стопа спостерігається не тільки у військових, але й у представників цілком мирних професій. Наприклад, у сплавників лісу, любителів зимової риболовлі, туристів, які здійснять тривалі переходи без можливості просушити взуття і зігріти ноги.
Для розвитку синдрому траншейної стопи температура повітря не обов’язково повинна бути негативною. Ураження шкіри стоп може розвинутися і при невисокій позитивній температурі за умови високої вологості.
Зміст
- 1 Причини розвитку
- 2 Клінічна картина
- 3 Стадії ураження
- 4 Методи діагностики
- 5 Лікування
- 5.1 Лікування народними засобами
- 6 Профілактика і прогноз
- 7 Фото
Причини розвитку
Траншейне стопа – це специфічне холодовий ураження шкіри нижніх кінцівок. Травмуючим фактором являється не тільки низька температура, але і вогкість.
Холод і висока вологість призводять до того, що судини сильно звужується, тому нормальне харчування тканин стопи порушується.
Клінічна картина
М’язова слабкість в ногах — це один із симптомів траншейної стопи.
В основі захворювання лежить холодової артеріїт та неврит, розвиваються в результаті порушення нормального кровообігу.
Симптоми траншейної стопи, як правило, наростають повільно. Хворі відзначають появу болю, наростання м’язової слабкості в ногах, набряки стоп, і суглобів ніг, трофічні порушення.
При огляді травмованих кінцівок спостерігається зміна забарвлення шкіри на стопах. У початковій стадії синдрому шкіра дуже бліда, волога і холодна. У запущених випадках шкіра стоп стає синюшного.
На перших стадіях синдрому траншейної стопи відзначається значне ослаблення пульсу, вимірюваного на великих артеріях стоп. Згодом пульс перестає прослуховуватися зовсім.
Для траншейної стопи не характерно наявність прихованого періоду захворювання, тобто, інтервал між холодовим впливом і початком прояви симптомів відсутня. Ще одна характерна риса даної травми – зміни, спричинені холодом, спочатку зачіпають м’язи і нерви, і тільки потім – шкірні покриви.
Хворі скаржаться на відчуття оніміння в стопах. При спробах зігріти ноги можуть виникати болі, які нерідко посилюються ночами.
Як правило, захворювання вражає відразу обидві ноги. Іноді симптоми захворювання можна спостерігати і на кистях рук. На пізніх стадіях синдрому розвивається виражений вегетативно-сенсорний поліневрит, що проявляється зниженням м’язової сили в кистях, обмеження рухливості, деформації суглобів пальців.
Стадії ураження
При траншейної стопи прийнято виділяти чотири ступені тяжкості травми:
Перша стадія синдрому розвивається при перебуванні на холоді протягом 12-15 днів. Проте нерідко трапляються випадки, коли перша стадія даної холодової травми розвивається вже на 3 день перебування у вогкості і на холоді. На цьому етапі хворі відзначають виникнення спонтанних болів в стопах, парастезії. Особливо сильні болі відчуваються в пальцях ніг, тому у хворих з’являється звичка ходити, наступаючи тільки на п’яти.
На першій стадії синдрому проявляється порушення чутливості стоп. Нерідко зникає ахилові рефлекс. Даний рефлекс полягає в скороченні м’язів ікри ноги і згинанні стопи при легкому ударі молоточком по пяточному сухожилля. Крім того, хворі скаржаться на слабкість в м’язах, однак, змін в артеріях і підшкірних венах на цьому етапі не спостерігається.
Друга стадія синдрому досить швидко змінює першу. У хворих на цій стадії розвитку траншейної стопи спостерігається поява набряку. Шкіра стопи злегка гіперемована, особливо сильно червоніють пальці ніг. Іноді почервоніння шкіри поширюється на гомілки і стегна.
Описані прояви траншейної стопи є оборотними. Тому лікування хворих, що надійшли з 1 або 2 стадією синдрому, практично завжди проходить успішно.
Третя стадія синдрому траншейної стопи розвивається рідко, так як хворі, як правило, встигають звернутися до лікаря раніше. При відсутності лікування і тривалою дією холоду і вогкості на травмованій шкірі стопи утворюється фліктени – пухирі з геморагічним або драглистим вмістом.
Бульбашки, найчастіше, утворяться на пальцях або в області підошовної складки. Після розтину бульбашок утворюються чорні рани щільної структури. Ці ділянки некрозу можуть рости, як углиб, так і в ширину. На місці відторгнення струпів утворюються глибокі виразки, які погано піддаються лікуванню і довго не заживають. Даний етап ураження стоп відноситься до захворювань середньої тяжкості.
Найважча четверта стадія синдрому розвивається вкрай рідко. На цьому етапі захворювання розвивається глибокий некроз тканин стопи. Захворювання нерідко ускладнюється приєднаної анаеробної інфекцією або розвитком вологої гангрени.
Методи діагностики
Діагностика траншейної стопи здійснюється на основі вивчення клінічних проявів синдрому. Крім того, діагностичною ознакою є характерний анамнез – тривале перебування на холоді в мокрому взутті.
Лікування
При лікуванні траншейної стопи на першій або другій стадії синдрому необхідно зняти біль, усунути порушення живлення тканин, відновивши мікроциркуляцію.
Необхідно обережно зігріти ноги, просушити взуття. Не можна притуляти ноги до джерел тепла або використовувати інші активні методи зігрівання.
Для лікування застосовують судинорозширювальні засоби.
Хворий повинен лежати так, щоб стопи були трохи вище голови. Необхідно забезпечити перебування в теплі і сухості. При наявності подряпин або інших пошкоджень шкіри стоп, необхідно термінове введення протиправцевої сироватки
Для зняття болю призначають новокаїнові блокади. Крім того, хворим показаний прийом судинорозширювальних засобів.
При лікуванні траншейної стопи на третій або четвертій стадії синдрому необхідно вливання реополіглюкіну. Категорично не рекомендується розкривати міхури з-за високого ризику інфікування. У лікарняних умовах можливе проведення пунктирування бульбашок для видалення їх вмісту.
При виражених некротичних змінах або при розвитку гангрени доводиться вдаватися до ампутації пальців або навіть всієї стопи, в залежності від ступеня ураження.
Лікування народними засобами
Народні методи лікування траншейної стопи слід застосовувати з обережністю і тільки після схвалення обраного методу лікуючим лікарем.
- Для лікування синдрому на 1-2 стадії можна використовувати контрастні ванночки з додаванням відвару дубової кори. В один таз наливають теплу (не гарячу) воду, в іншій – прохолодну. В обидва тазу додають настій дубової кори. Стопи по черзі занурюють у теплу і холодну воду.
- Для швидкого відновлення мікроциркуляції в тканинах при траншейної стопи корисно приймати настоянку кінського каштана на спирті – по 20 крапель двічі на добу.
Профілактика і прогноз
Профілактика розвитку траншейної стопи полягає у виключенні носіння тісного взуття, збереженні чобіт і черевик в сухому стані, частій зміні шкарпеток.
Прогноз при 1-2 стадії синдрому сприятливий. При розвитку ускладнень не завжди вдається уникнути ампутації.
Фото
