Російська назва гострого інфекційного захворювання скарлатина походить від англійського словосполучення «scarlet fever», яке можна перекласти, як «пурпурова лихоманка». ВООЗ визнав скарлатину однією з найбільш поширених на планеті інфекцій, хоча це захворювання частіше спостерігається в країнах з помірним кліматом.
Найчастіше, скарлатину хворіють діти, які відвідують організований дитячий колектив, наприклад, дитячий садок. Однак захворіти може і доросла людина.
Зміст
- 1 Причини розвитку захворювання
- 2 Клінічна картина
- 3 Особливі форми скарлатини
- 4 Методи діагностики
- 5 Лікування
- 5.1 Лікування народними засобами
- 6 Прогноз і профілактика
Причини розвитку захворювання
Причина розвитку захворювання – інфікування стрептококом групи A. Це збудник, крім скарлатини, може викликати і розвиток інших захворювань – ангіни, ревматизму, бешихових запалень та ін. Збудник населяє слизові носоглотки (рідше поверхню шкіри) і викликає місцеві запальні реакції. Продукується стрептококом екзотоксин викликає утворення характерної висипки (схожі як висипання при піодермія, імпетиго) і ознаки загальної інтоксикації.
Джерелом поширення інфекції служить людина, хворий стрептококовою інфекцією, а також, носії, які самі здорові. Носійство стрептококів групи A широко поширене, в середньому близько 20% людей виділяють збудник, залишаючись здоровими.
Стрептокок може потрапити в організм при тісному спілкуванні з джерелом інфекції, найбільш поширений шлях передачі – аерозольний. Не виключена і контактна передача при використанні загальних речей або посуду.
Клінічна картина
Скарлатина має короткий інкубаційний період, він складає від 1 до 10 днів. При типовому перебігу захворювання симптоми проявляються гостро. У хворого різко підвищується температура, відзначається тахікардія, загальне нездужання, іноді хворі скаржаться на болі в животі. Проте нерідко спостерігається і атиповий перебіг скарлатини, при якій температура підвищується незначно.
Для скарлатини характерні сильні болі в горлі. При проведенні огляду можна побачити яскраво виражену гіперемію (почервоніння) мигдалин, м’якого піднебіння, язичка і задньої стінки глотки. Причому гіперемія носить більш виражений характер, ніж і катаральній ангіні. Цей симптом носить назву «палаючий зів» і є ознакою, характерним для скарлатини.
При скарлатині на сильно збуджених мигдалинах нерідко спостерігається гнійний, а іноді і некротичний наліт у вигляді дрібних або поширених вогнищ. Одночасно відбувається розвиток обмеженого лімфаденіту, що вражає лімфатичні вузли, розташовані на передній частині шиї.
Мова хворого скарлатиною в перші дні захворювання обкладений сіро-білим нальотом, але до приблизно до 5 дня очищається і набуває яскраво-малиновий колір, на ньому чітко виділяються гіпертрофовані сосочки. При тяжкому перебігу захворювання малинове забарвлення набувають і губи.
На другу добу захворювання з’являється специфічна скарлатинозная висип, яка є важливою діагностичною ознакою. Елементи висипу мелкоточечние, вони спочатку з’являються на обличчі і на верхній частині тіла, але швидко поширяться і на інші ділянки – живіт, нижню частину грудях, стегнах.
Важливим діагностичним ознакою скарлатини є згущення висипки в шкірних складках, в цих місцях вона виглядає, як темно-червоні смуги. На окремих ділянках тіла мелкоточечние елементи висипу місцями можуть зливатися з утворенням суцільний еритеми.
При скарлатині на обличчі висип яскраво проявляється на щоках, на лобі висипання блідіше, а в носогубному трикутнику відсутні.
Приблизно на 5 добу з моменту початку захворювання стан хворого скарлатиною починає поліпшуватися. Висип поступово блідне і зникає, на її місці утворюється лущення шкіри.
Інтенсивність висипань і терміни їх зникнення при скарлатині залежать від тяжкості захворювання. Якщо протягом скарлатини атипово, то висип може з’явитися пізно, або не з’явитися зовсім.
Перебіг скарлатини може ускладнитися гнійним отитом, гнійним або некротичним лімфаденітом. У дорослих хворих на скарлатину нерідко розвивається міокардит і дифузний гломерулонефрит.
Особливі форми скарлатини
Стерта форма. Скарлатина в стертій формі часто протікає у дорослих. Симптоми захворювання в цьому випадку виражені слабо.
Токсико-септична форма захворювання відзначається рідко і, в основному, у дорослих пацієнтів. Для цієї форми скарлатини характерно гострий початок з розвитком судинної недостатності. Висип може мати геморагічний характер. Захворювання часто ускладнюється приєднаними захворюваннями – некротичною ангіною, отитами, лимфаденитами та ін.
Екстрабукальна форма захворювання зустрічається нечасто. При даній формі скарлатини збудник потрапляє в організм через ранки на шкірі. У цьому випадку, висип починає поширюватися по тілу з місця проникнення інфекції.
Методи діагностики
Діагностика скарлатини ґрунтується на спостереженні клінічної картини. Захворювання слід відрізняти від краснухи, кору, лікарського дерматиту, псевдотуберкульозу.
Важливі діагностичні критерії скарлатини:
- «Палаючий зів».
- Малинове забарвлення мови.
- Згущення висипки в складках шкіри – симптом Пастия.
- Яскраво-червоний висип на щоках при блідому носогубному трикутнику – симптом Філатова.
- «Симптом долоні» — при натисканні на шкіру долоні, покриту висипом, висипання тимчасово зникають.
Лікування
Найчастіше, лікування скарлатини проводиться вдома, госпіталізація потрібна тільки при тяжкому перебігу захворювання.
Схема лікування типової форми скарлатини:
- Постільний режим – 7-10 днів.
- Препаратом вибору є пеніцилін. В якості альтернативних засобів використовуються макроліди (еритроміцин) та цефалоспорини (цефазолін)
- Полоскання горла з використанням розчину фурациліну.
- Вітамінотерапія та загальнозміцнюючі препарати.
Лікування народними засобами
Додатково до лікування, призначеному лікарем, народні цілителі рекомендують при скарлатині використовувати такі перевірені рецепти:
Прогноз і профілактика
Прогноз при скарлатині в більшості випадків сприятливий. Профілактика захворюваності полягає у здійсненні епідеміологічного нагляду. Оскільки скарлатину, найчастіше заражаються діти, які відвідують організовані колективи, необхідно проводити в садах регулярне відстеження динаміки захворюваності ангіною та іншими респіраторними інфекціями, що викликаються стрептококами.
Хворі на скарлатину підлягають обов’язковій ізоляції. Діти, що були в близькому контакті з людиною, хворим на скарлатину, повинні бути поміщені на домашній карантин. Допуск таких дітей в дитячі колективи дозволений через 7 діб з моменту контакту.