Ангиоэндотелиомой шкіри називають захворювання, що характеризується утворенням множинних злоякісних пухлиноподібних захворювань шкіри. Хвороба вперше була описана дерматологом Моріцем Капоші, тому і була названа ім’ям ученого.
Поширеність цього виду саркоми невелика, однак, це злоякісне захворювання займає перше місце по розповсюдженню серед ВІЛ позитивних людей. Причому у чоловіків саркома Капоші зустрічається у 8 разів частіше, ніж у представниць протилежної статі.
Зміст
- 1 Причини розвитку захворювання
- 2 Клінічна картина
- 2.1 Класична форма захворювання
- 2.2 Ендемічна форма захворювання
- 2.3 Епідемічна форма захворювання
- 2.4 Імуно-супресивна форма захворювання
- 3 Перебіг захворювання
- 4 Можливі ускладнення
- 5 Методи діагностики
- 6 Лікування
- 6.1 Лікування народними засобами
- 7 Профілактика і прогноз
- 8 Фото
Причини розвитку захворювання
Сьогодні вдалося довести, що саркома Капоші розвивається із-за дії вірусу герпесу восьмого типу. Зараження цим вірусом може бути здійснене через кров або слину. Однак зараження вірусом не означає, що почнеться розвиток ангіоендотеліома шкіри, для активації вірусу необхідно значне зниження імунного статусу.
До групи ризику розвитку саркоми Капоші:
- Люди, інфіковані ВІЛ-інфекцією;
- Люди з імунодефіцитом. Наприклад, після проведення хіміотерапії або при захворюваннях, для лікування яких необхідно прийом імуносупресорів.
- Літні люди і діти.
Відзначена і регіональна поширеність саркоми Капоші, це захворювання частіше зустрічається у представників народів Середземномор’я та країн Африки.
Якщо у ВІЛ інфікованого хворого виявляється саркома Капоші, то це є підставою для постановки діагнозу СНІД. Крім того, ангиоэндотелиома шкіри часто супроводжується такими злоякісними захворюваннями, як лейкоз, лімфосаркома, лимфогранулез і мієломна хвороба.
Клінічна картина
Симптоми, характерні для саркоми Капоші досить різноманітні, вони залежать від тривалості захворювання та клінічної форми, в якому вона протікає.
Розрізняють чотири форми ангіоендотеліома шкіри:
- Класичний;
- Ендемічний;
- Епідемічний;
- Імуно-супресивний.
Класична форма захворювання
Цей тип ангіоендотеліома шкіри поширений у Центральній Європі і Середземномор’ї. Новоутворення у хворих мають чіткі межі, розташовуються, найчастіше, на гомілках, стопах і кистях рук. Пухлини часто розвиваються симетрично. Неприємних відчуттів новоутворення не викликають, але іноді хворі відзначають печіння та свербіж.
Класична форма саркоми Капоші має три стадії:
Ендемічна форма захворювання
Даний тип саркоми Капоші поширений в Центральній Африці. Захворювання починається в дитячому віці, особливо часто у віці до року. Захворювання вражає внутрішні органи і лімфатичні вузли, а ось шкірні прояви можуть бути відсутні зовсім.
Епідемічна форма захворювання
Даний тип ангіоендотеліома шкіри найчастіше виявляється у ВІЛ позитивних людей і служить діагностичним ознакою Сніду. Пухлини при даній формі саркоми можуть розташовуватися на обличчі або слизових оболонках. Характерно швидкий і агресивний перебіг захворювання, в процес завжди втягуються лімфатичні вузли і внутрішні органи.
Імуно-супресивна форма захворювання
Це єдиний тип саркоми Капоші, який протікає доброякісно. Часто розвивається у пацієнтів, які перенесли пересадку нирки і які змушені приймати препарати, що пригнічують імунні реакції. Після відміни препаратів симптоми саркоми відступають. Внутрішні органи при даній формі залучатися рідко.
Перебіг захворювання
В залежності від перебігу захворювання, виділяють три види ангіоендотеліома шкіри:
Можливі ускладнення
Ускладнення, можливі при саркомі Капоші, визначаються локалізацією пухлини і стадією захворювання. Часто розвивається:
- Деформація і обмеження рухливості кінцівки;
- Освіта кровотеч і інтоксикація через розпадаються пухлин;
- Розвиток лімфостазу через здавлення лімфатичних вузлів.
- Приєднання інфекцій при пошкодженні пухлинних утвореннях.
Методи діагностики
Оскільки клінічна картина при саркомі Капоші досить характерна, а також, відомо, що захворювання розвивається при імунодефіцитних станах, діагностика, як правило, ґрунтується на вивченні анамнезу і симптомів.
Біопсії намагаються не проводити, так як існує ризик розвитку кровотечі новоутворення. Однак якщо діагноз спірне, біопсію все ж необхідно провести.
Також, допомогти в постановці діагнозу може проведення лабораторних тестів для виявлення ознак інфікування герпесом 8 типу.
Проте присутність вірусу в організмі – це лише непряме підтвердження. Саме по собі інфікування не говорить про розвиток саркоми Капоші або про ризик її розвитку в майбутньому.
Лікування
Для лікування ангіоендотеліома шкіри застосують системні та місцеві методи лікування.
Місцева терапія:
- Променеве лікування;
- Кріотерапія;
- Аплікації з використання 30% мазі проспидин;
- Ін’єкції химиотерапевтеческих препаратів інтерферону альфа.
Системне лікування буде ефективним, якщо у пацієнта імунологічно сприятливий прогноз. У цьому випадку, нерідко вдається домогтися лікування захворювання. Однак і при лікуванні пацієнтів з поганим прогнозом іноді вдається домогтися відчутних результатів.
Системне лікування полягає в проведенні поліхіміотерапії або паліативної монохіміотерапії.
При призначенні лікування пацієнтам з ВІЛ-інфекцією необхідно пам’ятати, що препарати, що застосовуються при хіміотерапії, можуть мати поганий вплив на стан таких хворих. Особливо, якщо одночасно проводиться лікування ВІЛ інфекції.
Лікування народними засобами
Додатково при саркомі Капоші можна застосовувати методи народного лікування:
- До пухлини рекомендується прикладати кашку з свіжого коріння і листя кульбаби.
- Народні цілителі рекомендують використовувати при саркомі Капоші печений буряк. Підготовлений коренеплід натирають на тертці і використовують для приготування компресів на місце розташування пухлини.
Профілактика і прогноз
Первинна профілактика розвитку саркоми Капоші полягає в проведенні диспансеризації та активному виявленні пацієнтів, які перебувають у групі ризику. Вторинна профілактика для запобігання рецидивів після лікування полягає в диспансерному спостереженні пацієнтів.
Прогноз при саркомі Капоші залежить від типу захворювання, форми його перебігу та імунного статусу хворого.