Терміном «кропив’янка» в дерматології позначають захворювання, при якому на шкірі з’являються рубці і пухирі, викликають свербіж.
Кропив’янка механічна — це одна з форм захворювання кропив’янки, яка з’являється з-за чиниться на шкіру тиску або іншого подібного дії. Механічна кропив’янка проявляється у вигляді лінійних рубців червоного кольору, що піднімаються над поверхнею здорової шкіри. Ця форма досить поширена, вона зустрічається приблизно у 60% хворих кропив’янкою.
Зміст
- 1 Причини виникнення захворювання
- 2 Симптоми і прояви механічної кропив’янки
- 2.1 Загальне самопочуття хворого
- 3 Діагностика
- 4 Методи лікування механічної кропив’янки
- 4.1 Лікування народними методами
- 5 Прогноз і профілактика
- 6 Фото
Причини виникнення захворювання
Факторів, які можуть спровокувати кропив’янку, існує безліч, але точні причини, що викликають захворювання до цих пір не ясні. Ось деякі фактори, які можуть спричинити розвиток хвороби:
- Алергени різного походження.
- Прийом ліків: нестероїдних препаратів протизапальної дії, місцевих анальгетиків, йодовмісних рентгеноконтрасных речовин, морфіну, кодеїну та ін.
- Проведення переливання крові.
- Емоційні стреси.
- Наявність пухлин.
- Інфекційні захворювання (гепатити, мононуклеоз та ін).
- Порушення функцій щитовидної залози.
Таким чином, кропив’янка може мати алергічну природу або виступати, як супутній симптом іншого захворювання.
Симптоми і прояви механічної кропив’янки
Основними симптомами будь-якої форми кропив’янки, в тому числі і механічної, є поява на шкірі висипки рожево-червоного кольору, на уражених місцях можуть утворюватися пухирі і рубці. Висипання можуть з’явитися на будь-якій частині тіла, розташування висипу може бути хаотичним, так і симетричним.
Розрізняють дві форми механічної кропив’янки, що виникає в результаті впливу тиску:
Загальне самопочуття хворого
Механічна кропив’янка, як правило, не впливає на загальне самопочуття. У рідкісних випадках може з’явитися нездужання, озноб, головний біль.
Діагностика
Діагностика механічної кропив’янки не викликає труднощів, лабораторних досліджень зазвичай не вимагається. Діагноз встановлюється на основі огляду пацієнта і вивченні історії захворювання (збору анамнезу).
Слід диференціювати кропив’янку з наступними захворюваннями:
- Уртикарний васкуліт;
- Атопічний і контактний дерматит;
- Мультиформна еритема.
У разі хронічного перебігу хвороби можливе призначення алергологічних аналізів з проведенням шкірних тестів, а також, обстеження з метою виявлення супутніх захворювань.
Методи лікування механічної кропив’янки
На жаль, механічна кропив’янка погано сприймає лікування. Кошти, яке могло б назавжди позбавити хворого від проявів захворювання, не існує. Однак своєчасно вжиті заходи допоможуть контролювати виникнення висипань і позбутися від неприємного свербіння на шкірі.
Для лікування кропив’янки застосовують препарати антигістамінного дії I покоління (Супрастин, Тавегіл та ін) Препарати II покоління дають відстрочений ефект, тому їх застосування не показано для лікування цієї форми захворювання.
При хронічному перебігу захворювання застосовують:
- Лоратадин;
- Цетиризин або Ципрогептадину або Фексофенадин.
Лікування народними методами
Позбутися від проявів механічної кропив’янки допоможуть народні рецепти:
- Замість ранкового чаю або кави слід пити свіжий відвар череди. Трава заварюється в чайнику, як звичайний чай, настій можна пити протягом дня без обмежень.
- Для виготовлення примочок, які накладають на уражену шкіру, можна використовувати настій кропиви. Для полегшення сверблячки можна підкислити настій невеликою кількістю лимонного соку.
- Для профілактики рецидивів механічної кропив’янки рекомендується щодня пити настій, приготований їх трави деревію, листя малини, м’яти, чорної смородини.
- Дуже корисний і сік селери. Корінь цієї рослини слід почистити, натерти на тертці і віджати через сито або марлю. Приймати свіжий сік слід по одній ложці два або три рази на добу.
Прогноз і профілактика
Як правило, поліпшення стану при механічній кропив’янці відбувається протягом перших трьох діб. Для профілактики рецидивів бажано виключити провокуючі фактори – не носити тісний одяг, не затягувати пояси і ремені, підібрати зручну, не здавлюючу ноги взуття.