Паховий лімфогранулематоз або лімфогранульома венерична – це інфекція, що передається при статевих контактах. Четвертою венеричною хворобою лимфогранулему стали називати, оскільки захворювання було описано після сифілісу, гонореї і м’якого шанкра.
Венерична лімфогранульома відноситься до інфекцій, поширеним в тропічному поясі. Захворювання часто зустрічається в Австралії, Африці, Південній Америці. В Росії і в країнах Європи лімфогранульома венерична зустрічається рідко. У більшості випадків інфікування хворих відбувається при відвідуванні країн тропічного регіону.
Зміст
- 1 Причини розвитку
- 2 Клінічна картина
- 3 Можливі ускладнення
- 4 Методи діагностики
- 5 Лікування
- 5.1 Лікування народними засобами
- 6 Профілактика і прогноз
- 7 Фото
Причини розвитку
Причиною розвитку венеричною лімфогранулеми є зараження хламідією трахоматіс певного серотипу. Паховий лімфогранулематоз викликається хламідіями, що належать до серотипам L1, L2 чи L3. Шлях зараження – переважно статевий. Випадки зараження венеричною лимфогранулемой побутовим шляхом виключно рідкісні.
Клінічна картина
З моменту інфікування до появи перших симптомів лімфогранулеми може пройти від 3 до 12 днів. Однак іноді інкубаційний період захворювання розтягується і може тривати до 1,5 місяців.
Прояви лімфогранулеми локалізуються на місці впровадження збудника. Так, у чоловіків, як правило, висипання з’являються на статевому члені, у жінок – на поверхні статевих губ або в піхву. Однак, в залежності від сексуальних уподобань, висипання при лимфогранулеме можуть мати й іншу локалізацію, наприклад, можуть утворитися в області ануса, в ротовій порожнині та ін.
У місці впровадження збудника лімфогранулеми з’являється пухирець або горбок. Освіта може бути одиничним, але іноді з’являються і множинні висипання. На цій стадії лімфогранулеми не з’являється ніяких неприємних відчуттів, і утворення первинних висипань часто проходить непоміченим хворим. Вкрай рідко у первинному періоді венеричною лімфогранулеми відзначаються симптоми, характерні для грипу.
Вторинний період лімфогранулеми настає приблизно через два місяці з моменту інфікування. У цей час у хворих помітно збільшуються лімфатичні вузли, розташовані близько до місця появи висипань, тобто, найчастіше, пахові.
При проведенні пальпації збільшених лімфовузлів відчувається хворобливість. Шкіра на виступаючими вузлами почервоніла, дещо набрякла. З часом запалені лімфовузли нагноюються і розкриваються. При цьому виділяється гнійний вміст, і утворюються глибокі виразки і свищі.
По мірі поширення інфекції по лімфатичній системі, у хворого погіршується загальне самопочуття. З’являються головні болі, температура підвищується, нерідко лімфогранульома венерична супроводжується порушеннями травлення, появою алергічної висипки.
Якщо лімфогранульома локалізована в області прямої кишки, розвиваються симптоми проктиту. З’являються слизисто-кров’янисті виділення з ануса, болі в прямій кишці.
Якщо венеричною лимфогранулемой заражається вагітна жінка, то захворювання може стати причиною викидня або пологів, що почалися раніше терміну.
На вторинному етапі лімфогранулеми хворі, як правило, звертаються за медичною допомогою. Однак якщо хворий не отримує лікування, то через 1-3 роки настає третинний період лімфогранулеми. Для цієї стадії захворювання характерне поширення запального процесу на товстий кишечник, при цьому, також, утворюються нориці і гнійні виразки.
Можливі ускладнення
При запущеній венеричною лимфогранулеме в процес втягуються всі системи організму. Можливий розвиток запалення оболонок мозку (менінгіт), тканин серця (міокардиту), розвиток пневмонії тощо
Із-за застою лімфи можливий розвиток слоновості статевих органів. Руйнування клітин призводить до заміщення нормальної сполучної тканини з утворенням рубців. Це може призвести до стриктурам уретри та піхви, утворенню спайок між органами.
Методи діагностики
Діагностика венеричною лімфогранулеми ґрунтується на вивченні клінічної картини та проведення ряду лабораторних аналізів. Важливим моментом є і збір анамнезу, зокрема, з’ясування не було в недавньому минулому поїздки в країну, розташовану в тропічному поясі.
При вивченні клінічної картини необхідно враховувати, що симптоми лімфогранулеми схожі з проявами інших венеричних захворювань генітального герпесу, сифілісу, м’якого шанкра. Симптоми лімфогранулеми можуть походити і на прояви раку прямої кишки або проктиту.
Тому перед постановкою діагнозу обов’язково проводяться лабораторні дослідження. Для аналізу використовується лімфа і виділення з виразок. Матеріал використовується для бактеріологічного посіву на живильне середовище. При аналізі крові вдається виявити антитіла, появою яких організм реагує на впровадження збудника лімфогранулеми.
Якщо діагноз венеричною лімфогранулеми підтверджується, необхідно провести обстеження всіх партнерів, які мали інтимний зв’язок з хворим. Особам, які мали статевий зв’язок з хворим лимфогранулемой, протягом найближчих 30 діб, призначається профілактичне лікування. Якщо контакти були раніше, то статеві партнери повинні деякий час перебувати під наглядом і здавати контрольні аналізи.
Лікування
Для лікування венеричної лімфогранулеми застосовують антибіотики. Як правило, призначається:
- Препарати доксицикліну. Двічі на добу по 100 мг протягом 21 дня.
- Препарати еритроміцину. Чотири рази на добу по 500 мг протягом 7 днів.
Крім того, можуть бути призначені імуностимулюючі препарати, наприклад, Неовір, Циклоферон. А також, вітамінотерапія.
Для лікування призначають також вітамінотерапію.
Місцево на запалені вузли наносять мазі з антибіотиками (тетрациклінову, еритроміцинову). При сильно виражених запальних явищах, можливо, хірургічне розтин лімфовузлів з установкою дренажу.
Протягом усього періоду лікування венеричної лімфогранулеми важливо утриматися від прийому алкоголю, бо спиртне знижує ефективність дії антибіотиків. При лікуванні препаратами тетрациклінового ряду доведеться відмовитися від засмаги, так як підвищується чутливість до дії сонця. Необхідно утриматися від включення в меню молочних продуктів, оскільки молоко помітно знижує лікувальну дію антибіотика.
При відкритих виразках лімфогранулеми необхідно щодня міняти натільну білизну, яке потрібно прати при високій температурі і прасувати.
Після завершення курсу лікування лімфогранулеми необхідно ще кілька місяців перебувати під наглядом, періодично здаючи контрольні аналізи.
Лікування народними засобами
При лимфогранулеме венеричною лікування із застосуванням трав неефективно. Відмова від прийому призначених лікарем препаратів може призвести до розвитку важких ускладнень.
Профілактика і прогноз
Профілактика зараження венеричною лимфогранулемой аналогічна профілактики будь-яких інших ЗПСШ. Необхідно уникати випадкових контактів, використовувати презервативи, а після акту проводити обмивання статевих органом антисептиком.
Фото
