Лимфангитом (інша назви цього захворювання – лимфангоит) називається запалення лімфатичних капілярів і стовбурів. Захворювання може протікати гостро або у «стертій» хронічній формі. Виникає лимфангиит, як вторинне явище при різних гнійно-запальних процесах.
При лимфангиите у запальний процес можуть бути залучені лімфатичні судини різного розміру, розташовані на різній глибині.
Лимфангоит часто супроводжується вторинним лімфаденітом – запалення лімфатичних вузлів.
Зміст
- 1 Причини розвитку захворювання
- 2 Форми захворювання
- 3 Основні симптоми
- 4 Методи діагностики
- 5 Лікування
- 5.1 Лікування народними методами
- 6 Профілактика і прогноз
- 7 Фото
Причини розвитку захворювання
Фурункл може стати причиною розвитку лимфангиита.
Основна причина лимфангиита – наявність поверхневого або глибокого вогнища, в якому протікає гнійно-запальний процес. Таким чином, причиною розвитку лимфангиита може стати карбункул, фурункул, абсцес, інфікована рана. Найчастіше збудниками запального процесу є стафілокок або стрептокок, рідше інфекційним агентом при лимфангиите виявляється кишкова паличка, протей або інші патогенні мікроорганізми. Специфічний тип лимфангоита розвивається на тлі туберкульозу або іншого виснажує організм захворювання.
Локалізація вогнища запалення при лимфангиите залежить від місця розташування і розмірів первинного вогнища запалення, а також від напрямку струму лімфи. Найчастіше уражаються лімфатичні судини кінцівок.
Інфекція з первинного вогнища запалення поширюється спочатку на прилеглі тканини, а потім на лімфатичні капіляри, згодом – на судини і вузли. В запалених лімфатичних судинах збільшується ступінь проникності, можуть утворюватися тромби. Ці патологічні зміни призводять до порушення струму лімфи – лімфостазу.
Форми захворювання
Існує кілька типів класифікації лимфангитов. Так, за клінічним перебігом виділяють гостру або хронічну форму. По вираженості запалення захворювання ділять на серозний і гнійний тип, а по розташуванню судин виділять глибинний або поверхневий лимфангиит.
У залежності того, судини якого калібру виявилися залучені в запальний процес розрізнять сітчастий (ретикулярный) і стовбурової (трункулярный) лимфангиит.
Як правило, при сітчастому лимфангоите захворювання вражає велика кількість поверхневих капілярів. При трункулярной формі може запалитися один або відразу кілька великих лимфососудов.
Основні симптоми
Для лимфангиита характерні яскраво виражені симптоми загальної інтоксикації. У хворих сильно підвищується температура (до 40 градусів), відзначається слабкість, головні болі, лихоманка.
Сітчастий лимфангиит проявляється появою гіперемією на ураженій ділянці, розташованому біля вогнища інфекції. На тлі почервоніння шкіри проявляється сітчастий малюнок, що виділяються запалених лімфатичних капілярів. Зовні симптоми сітчастого лимфангиита нагадують бешихове запалення, діагностичним відмінністю є нечіткі межі ділянки почервоніння.
При стволовом лимфангиите на шкірі виявляються вузькі червоні смужки, розташовані по ходу течії лімфи. На місці запалення з’являється припухлість, болючість, напруження. При проведенні пальпації, запалений посудину відчувається, як шнурок або ланцюжок намист.
Якщо уражений лимфангоитом посудину розташований глибоко, то на поверхні почервоніння шкіри не спостерігається. У цьому випадку, симптомом захворювання стане набряк ураженої кінцівки та її болючість.
Симптоми хронічної форми лимфангиита виражені не так яскраво. Як правило, основною ознакою захворювання є стійкі набряки кінцівок, викликані лімфостазом.
Методи діагностики
Діагностика поверхневого лимфангиита не викликає труднощів і проводиться, як правило, на основі огляду. Основне завдання діагноста – відрізнити прояви лимфангиита від поверхневого флебіту і бешихи. При постановці діагнозу необхідно виявити первинний осередок запалення.
Діагностика глибокого лимфангиита являє собою більш складну задачу. В цьому разі призначаються лабораторні та інструментальні дослідження. При проведенні аналізу крові у хворих лимфангиитом виявляється виражений лейкоцитоз. Пацієнтів рекомендується направити на УЗДГ (ультразвукову доплерографію) і дуплексне сканування. Ці дослідження дозволять виявити зміни, що відбулися в лімфатичних судинах
Для того щоб виявити збудник, який спровокував розвиток запального процесу в лімфатичних судинах, необхідно провести бактеріологічне дослідження виділень, взятого з первинного вогнища запалення. Одночасно з виявленням інфекційного агента проводиться визначення чутливості інфекційного агента до антибактеріальних засобів.
Лікування
Запорука успішного лікування при лимфангоите – це санування первинного вогнища інфекції, так як без проведення цього заходу запалення лімфатичних судинах буде постійно підтримуватися.
Тому першим етапом лікування лимфангиита є санація ран, розтин карбункулів, абсцесів і інших вогнищ інфекції.
Уражена захворюванням кінцівку закріплюється в піднятому положенні, це полегшує процес відтоку лімфи. Хворому лимфангоитом пропонується руховий спокій.
Для лікування лимфангиита застосовують антибіотики, препарати протизапальної та антигістамінного дії. Показано проведення ультрафіолетового або лазерного опромінення крові.
А ось застосування масажу, прогрівання, втирання будь-яких мазей при гострому лимфангиите заборонено.
Для лікування хронічної форми лимфангиита застосовують накладання компресів з диметилсульфоксидом, УФО, лікування грязями на курортах. Якщо хронічний лимфангиит має впертий перебіг, показана рентгенотерапія.
Лікування народними методами
Для лікування лимфангоита додатково можна застосовувати цілющі трави. З них можна готувати відвари для внутрішнього і зовнішнього застосування.
Для лікування застосовують настій із кропиви дводомної.
Для прийняття всередину при лимфангиите слід приготувати настій з наступних компонентів: кропиви дводомної, шишок хмелю звичайного, деревію, материнки. Ці трави потрібно взяти по 50 грамів. Додати до суміші 150 грамів польового хвоща. Щодня заварювати повну ложку суміші 300 мл окропу. Томити настій на повільному вогні 15 хвилин, потім ще півгодини настояти, закутавши посуд в рушник. Розділити проціджений відвар на три частини, випити протягом доби.
Для лікування поверхневої форми лимфангиита можна використовувати свіжу м’яту. Необхідно розім’яти траву, до появи соку і прикласти до ураженого місця. Тримати компрес півтори години, проводити таку процедуру при лимфангоите двічі в день.
Профілактика і прогноз
За умови вчасно розпочатого лікування прогноз при гострому лимфангиите сприятливий. При хронічній формі захворювання можливий розвиток ускладнень, пов’язаних з порушенням струму лімфи, викликаному тромбірованіем або зрощення стінок судин.
Основними заходами профілактики розвитку запалення лімфатичних судин є своєчасна санація виникли вогнищ гнійного запалення, активне лікування піодермій та інших гноячкових захворювань шкіри.
Фото
