Атрофодермия – це захворювання, пов’язане з порушенням живлення шкіри. Із-за дефіциту поживних речовин зменшується обсяг всіх елементів шкіри або її окремих шарів, при цьому, явищ розпаду не спостерігається.
Атрофодермия частіше зустрічається у жінок. Захворювання може розвинутися в будь-якому віці, зустрічаються вроджені форми атрофодермии.
Зміст
- 1 Причини розвитку
- 2 Клінічна картина і форми захворювання
- 3 Методи діагностики
- 4 Лікування
- 4.1 Лікування народними методами
- 5 Прогноз і профілактика
Причини розвитку
Атрофодермия може розвинутися з різних причин. Наприклад, однією з причин порушення живлення шкіри може стати поява розтяжок шкіри під час вагітності або при різкому наборі ваги.
Іншою поширеною причиною появи ділянок атрофодермии є процеси старіння шкіри, ця форма захворювання зустрічається у літніх пацієнтів.
Часто атрофодермия розвивається, як наслідок якихось захворювань. Призвести до порушення харчування і появи ознак атрофії можуть такі недуги, як:
- Склероатрофический лишай;
- Діабетичний некробіоз;
- Вогнищева склеродермія;
- Дерматоміозит (захворювання, що вражає сполучну тканину);
- Червоний дискоїдний вовчак;
- Променеве опромінення;
- Індивідуальні реакції організму на прийом певних ліків, найчастіше, гормональних препаратів.
Причини розвитку деяких видів атрофодермии (наприклад, хвороби Пазіні-Пьерини) до теперішнього часу встановити не вдалося. Існують неврогенні, імунологічні та інфекційні теорії розвитку цього захворювання, але загального визнання жодна з теорій не отримала.
Не вдалося встановити причини розвитку і червоподібної атрофодермии. Існує припущення, що дана форма захворювання пов’язана з ендокринними розладами і недоліком вітаміну A.
Клінічна картина та форми захворювання
Симптоми атрофодермии залежать від форми захворювання.
Атрофодермия червеобразная – це досить рідкісне захворювання, іноді буває сімейним. Перші прояви з’являються в дитинстві, у віці приблизно 5-12 років. На щоках хворого утворюється велика кількість фолікулярних рогових пробок розміром з сірникову головку, як і при ихтиозе звичайному. Після злущення пробок на їх місці утворюються ділянки рубцевої сітчастої атрофії. Зовні шкіра хворих виглядає горбистою, нагадуючи кору дерева, изъеденную комахами. З віком нерівності шкіри можуть трохи згладитися.
Ідіопатична атрофодермия або хвороба Пазіні-Пьерини, яка є ще й окремою формою склеродермії. Це захворювання найчастіше вражає молодих жінок. На шкірі тулуба (зазвичай, на спині, уздовж хребта) з’являються великі овальні вогнища атрофії. Шкіра на цих ділянках западає, крізь неї просвічують судини. Часто в осередках ураження з’являється гіперпігментація, тобто плями набувають коричневі відтінки. Ніяких суб’єктивних відчуттів ідіопатична атрофодермия не викликає.
Захворювання протікає хронічно, протягом тривалого часу. Старі вогнища ураження поступово збільшуються в розмірах, можуть з’являтися й нові плями атрофії. Іноді процес мимовільно стабілізується.
Атрофодермия невротична. Ця форма захворювання викликана патологією периферичних відділів нервової системи (полиневритом, травмою з ураженням нервів тощо). При цій формі захворювання уражається шкіра кінцівок і, насамперед, пальців. Шкіра стає надмірно сухою, лискучою, набуває синюшно-рожевий, як при акроціанозі, а потім мертвотно-блідий колір. На ділянках шкіри, ураженої атрофодермией, випадає волосся, нігті піддаються дистрофічним змінам.
Атрофодермия вагітних. Захворювання проявляється при натягу шкіри. Однак воно обумовлено не механічним розтягом, а трофічними порушеннями, викликаними нервовими або іншими системними захворюваннями. При цій формі захворювання на шкірі з’являються лінійні або звивисті смужки, які спочатку мають синювате, а потім набувають біло-жовте забарвлення. Смуги виглядають злегка западающими, краї їх різко обмежені.
Атрофодермия – це ціла група захворювань, тому існує декілька варіантів класифікацій, в залежності від різних ознак.
Так, за часом прояву прийнято виділяти такі форми атрофодермии:
- Вроджена. До цього типу захворювання відносять аплазії, родимки (невус епідермальний) та ін.
- Первинна. У цьому випадку атрофодермия розвивається без видимих зовнішніх причин.
- Вторинна. Дана форма атрофодермии є наслідком якогось шкірного чи системного захворювання, наприклад, анетодермия.
- Инволюционная. До цього типу захворювань відносять сенильную і пресенильную атрофодермию, захворювання розвивається в літньому і старечому віці.
Методи діагностики
Найчастіше, для діагностики атрофодермии достатньо зовнішнього огляду. При необхідності може бути проведена біопсія шкіри з вогнища ураження з подальшим направленням матеріалу на гістологію.
Гістологічна картина при атрофодермии залежить від віку осередку ураження. У новостворених вогнищах відзначається набряк дерми, розширені капіляри і потовщені лімфатичні судини. При вивченні матеріалу з старих вогнищ помітні явні ознаки атрофії епідермісу, підвищення концентрації меланіну в базальних клітинах. Дерма набрякла, з витонченим сітчастим шаром. У верхніх відділах спостерігається наявність потовщених пучків колагену.
Лікування
Ефективного лікування атрофодермии не розроблено. В залежності від форми захворювання хворим може бути призначена вітамінотерапія, поверхневий легкий масаж, різні процедури, пов’язані з прогріванням шкіри. Корисно курортолікування – грязі, морські та радонові ванни. Рекомендовані заняття лікувальною фізкультурою для поліпшення кровообігу і живлення шкіри.
При лікуванні ідіопатичної атрофодермии застосовують ін’єкції пеніциліну. Зовнішньо призначають мазі для поліпшення трофіки тканин і стимуляції кровообігу.
Для позбавлення від вторинної атрофодермии важливо проводити лікування захворювання, що викликало порушення живлення шкіри.
Лікування народними методами
Позбутися від атрофодермии за допомогою народних засобів неможливо, однак, існують рецепти, які сприяють стабілізації процесу.
Для змащування вогнищ ураження варто приготувати мазь на основі бджолиного воску і ефірних масел. Можна використовувати обліпихова або шипшиновий олії. Необхідно розтопити віск і ретельно перемішати його з маслом. Наносити на вогнища ураження, закривши зверху харчовою плівкою і закріпивши пластиром або бинтом. Проводити процедуру двічі на день не менше трьох тижнів поспіль. Потім після тижневої перерви курс можна провести повторно.
Прогноз і профілактика
Профілактики первинної атрофодермии не розроблено. Для запобігання розвитку вторинної форми захворювання необхідно своєчасно лікувати системні захворювання, які можуть спровокувати розвиток атрофодермии.
Прогноз на одужання при атрофодермии несприятливий. Захворювання протікає тривало, зміни шкіри є незворотними. Лікування допомагає стабілізувати процес і уникнути появи нових вогнищ.