Хронічний атрофічний акродерматит (в літературі це захворювання часто позначають абревіатурою ХАД) є пізньою стадією хвороби Лайма, що характеризується ураженням шкіри з утворенням ділянок атрофії.
Хронічний акродерматит був вивчений задовго до відкриття й опису хвороби Лайма, яку провокують укуси кліщів і укуси комах. Симптоматика і перебіг ХАД були описані більше сотні років тому. Першим відомим описом ХАД є праця дослідника Бухвальда, опублікований у 1883 році.
Акродерматит хронічного перебігу частіше вражає людей похилого віку, переважно жінок.
Зміст
- 1 Причини розвитку
- 2 Клінічна картина
- 3 Діагностика
- 4 Лікування
- 5 Прогноз і профілактика
Причини розвитку
Дослідникам не вдалося достеменно з’ясувати причини, що викликають розвиток ХАД. В даний час найбільш вірогідною видається теорія про те, що акродерматит має інфекційну природу. Допускається зв’язок розвитку ХАД з укусом кліща виду Ixodes ricinus.
Однак не виключені й інші причини розвитку ХАД. Можливо, що акродерматит розвивається на тлі ураження ендокринної та нервової систем. Є теорія, що причина розвитку аутоинтоксикація організму, викликана зараженням сифілісом, малярією, туберкульозом. Не виключено вплив травм, переохолодження та інших факторів.
Клінічна картина
Протікає хронічний акродерматит тривало протягом хвороби виділяють три стадії і кілька подстадий.
Період початкової атрофії, в якому, в свою чергу, виділяють:
- Еритематозну стадію;
- Інфільтративно-набряклу стадію.
Період прогресування, подразделяющийся на:
- Инфильративно-атрофічний стадію;
- Стадію появи явищ дерматосклероза.
Період залишкових явищ, у якому спостерігаються явища атрофії, дерматосклероза, зміни пігментації.
У більшості хворих початок розвитку ХАД спостерігаються загальні симптоми:
- Слабкість;
- Зниження чутливості шкіри;
- Поява болю або судом на ділянках тіла, на яких згодом з’являються висипання.
Висипання локалізуються при ХАД, найчастіше, на шкірі кінцівок – в області суглобів, на шкірі кистей рук. По мірі розвитку ХАД ділянки висипань можуть розширюватися, нерідко захоплюючи всю поверхню шкіри ніг і рук. Шкіра на тулубі уражається рідко, ще рідше при ХАД в процес втягується шкіра обличчя і сідниць. У невеликого числа хворих акродерматит поширюється на шкіру долонь і підошов.
Осередки акродерматита, як правило, утворюються раптово. Утворюється обмежена або дифузна гіперемія, яка на початковому етапі має червоний колір, а пізніше стає синюшного або бурою.
Шкіра в осередках ураження при ХАД набрякла, з часом утворюються ділянки щільного інфільтрату.
Через кілька тижнів запальні явища в шкірі стихають, поступово проходять ексудативні явища, регресують інфільтрати. ХАД переходить у стадію атрофії.
На цьому етапі розвитку акродерматита шкіра стає сухою, втрачає звичайну еластичність, тоншає, вкривається зморшками. Через тонку шкіру явно видно мережа судин, іноді проступають навіть сухожилля. Нерідко на шкірі утворюються телеангіектазії, зони з порушеною пігментацією.
Нерідко при ХАД розвивається дисхромия шкірних покривів. При цьому утворюються ділянки дифузної або плямистої пігментації, які чергуються з ділянками гіпо-пігментації і ділянками з повністю депигментированной шкіри.
По мірі розвитку ХАД все сильніше проявляються розлади функціонування секреторних функції. Насамперед, різко зменшується, а часто і повністю припиняється вироблення шкірного сала. У багатьох хворих сильно скорочується і відділення поту. На початкових етапах ХАД в процес виявляються залучені м’язи шкіри, що проявляється, в основному, в зменшенні їх здатності скорочуватися.
Одночасно з ураженням шкіри при ХАД уражаються пушкове волосся і нігті. Волоски стоншуються, втрачають свій колір і випадають. Нігті потовщуються або навпаки, стають дуже тонкими.
При ХАД відзначається значні порушення чутливості шкіри, причому, тактильна чутливість знижується, а больова і температурна чутливість, навпаки, підвищується.
Суб’єктивні відчуття при ХАД різноманітні. Хворі нерідко скаржаться на свербіж, відчуття жару в ураженій області, на різні парестезії. Однак у деяких хворих відсутні, як суб’єктивні скарги, так і порушення чутливості.
Рідше спостерігається атиповий перебіг ХАД, при якому відзначається нерухомість шкіри, що виражається в спаяності з підлеглими тканинами, і її зайвої напруженості. Забарвлення шкіри при нетиповому перебігу ХАД може бути незвичайною – білого з жовтим відтінком або коричневою.
У деяких хворих при ХАД спостерігається утворення підшкірних вузлів, які локалізуються в області колін або ліктів. Рідше утворюються вузли на шкірі кистей або стоп. Кількість вузлів при ХАД варіюється в широких межах, може розвинутися одиничне освіту, але нерідко з’являються множинні вузли, розташовані групами.
Вузли при ХАД мають дуже щільну консистенцію, різкі кордону і округлі обриси. Величина коливається в межах від 5 до 30 мм. Причому дрібні вузли, як правило, плоскі, а великі – мають напівсферичну форму.
Акродерматит іноді супроводжується утворенням хронічних виразок. Нерідко виразки утворюються після травмування шкіри. Виразки відрізнятися стійкістю течії і вкрай погано піддаються лікуванню. У деяких хворих відзначалася малігнізація виразок з перетворенням в базалиому, або карциному. Є відомості про виникнення у хворих акродерматитом вогнищ саркоми, розташованої поза вогнищ ХАД.
Діагностика
При діагностиці необхідно враховувати клінічну і гістологічну картину. При вивченні зразка тканин при ХАД картина залежить від стадії захворювання.
На першій стадії спостерігаються явища атрофії епідермісу, наявність паракератоз, дифузної інфільтрації в сосочковом шарі. На останніх стадіях акродерматита виявляються атрофія всіх шарів шкіри, в тому числі потових і сальних залоз. Еластичні волокна повністю відсутні.
Лікування
У початковій стадії акродерматита ефективним виявляється лікування пеніциліном або іншими антибіотиками (тетрациклін, хлоромицетином тощо). Крім антибіотиків, хворим ХАД призначають вітамінотерапію, препарати заліза.
У тому випадку, якщо ХАД розвивається на тлі порушення функціонування ендокринних залоз або нервової системи, призначається відповідне коригуючий лікування.
Хворим з акродерматитом призначають фізіопроцедури:
- УВЧ-терапію;
- Дарсонвалізацію;
- Діатермію;
- Гальванізацію.
Рекомендується проводити курортне лікування – сірчисті, грязьові ванни, обгортання. Місцево проводяться озокеритові або парафінові аплікації.
Хворим з ХАД важливо ретельно оберігати шкіру від травм і переохолодження, так як при негативному впливі на ураженій шкірі утворюються погано загоюються виразки.
Прогноз і профілактика
Первинної профілактики розвитку ХАД не розроблено, так як не зовсім зрозумілі причини, які викликають це захворювання. Вторинна профілактика полягає у виключення травматизації хворий шкіри.
Прогноз для життя сприятливий. Успішність лікування залежить від стадії, в якій розпочата терапія.