Стравохід, який є анатомічним і функціональним продовженням глотки, може бути схильний до цілого ряду захворювань. Незважаючи на те, що хвороби стравоходу зустрічаються дещо рідше, ніж захворювання інших органів і систем людського організму, зазначені недуги можуть представляти серйозну небезпеку для здоров’я і навіть життя пацієнта.
Спектр захворювань стравоходу досить різноманітний.
Всі порушення в роботі цього органу травлення класифікують за різними ознаками і критеріями. Залежно від виду захворювання розробляється певна тактика лікування, тому дуже важливим моментом є встановлення правильного діагнозу, виходячи із симптомів недуги і результатів проведених обстежень.
Загальноприйнятою є наступна класифікація основних захворювань стравоходу.
Езофагіти (запальні хвороби стравоходу)
Езофагіт являє собою запальне ураження слизової оболонки стравохідного отвору.
Основними симптомами цього захворювання є:
- поява пекучих больових відчуттів в загрудинної області;
- порушення процесу ковтання їжі;
- прояви печії;
- підвищене слиновиділення.
Запальний процес при езофагіті зачіпає внутрішню слизову стінку стравоходу, але при подальшому прогресуванні захворювання може переходити на більш глибокі шари.
З усіх захворювань зазначеного органу травлення езофагіт зустрічається найбільш часто — у 30-40% всіх випадків його знищення.
Причинами появи езофагіту є ушкодження різного характеру стінок стравоходу внаслідок впливу механічних, хімічних або термічних факторів, закидання шлункового соку зі шлунка в стравохідний отвір і інші фактори.
У свою чергу, езофагіт класифікують на гострий і хронічний. В останньому випадку больовий синдром менш виражений, ніж у гострій фазі захворювання.
Лікування гострого езофагіту полягає в наступному:
- обмеження або повне виключення їжі протягом одного-двох днів з подальшим призначенням спеціальної дієти;
- прийом препаратів групи антацидів і фамотидину;
- повна відмова від паління;
- антибіотикотерапія (при наявності інфекційного процесу);
- призначення знеболюючих препаратів (при вираженому больовому синдромі).
Лікування хронічного езофагіту вимагає застосування наступних заходів:
- суворе дотримання дієти, що щадить, що передбачає виключення з раціону грубої, гострої, жирної їжі та алкоголю;
- відмова від куріння і прийому деяких медикаментів, що негативно впливають на сфінктери травної системи (наприклад, седативних препаратів);
- відмова від прийому їжі за 2-3 години до їжі;
- прийом препаратів, що підсилюють тонус сфінктера.
Виразка
Виразка стравоходу являє собою виразка стінки цього органу в результаті вражаючої дії потрапляє в нього шлункового соку при недостатності стравохідного сфінктера (кардії).
Розрізняють симптоматичні і пептичні (справжні) виразки зазначеного органу.
Симптоматичні виразки виникають при впливі на організм лікарських засобів, хімічних препаратів, а також під впливом стресу.
Пептичні виразки формуються в результаті негативного впливу шлункового соку на стінки стравоходу.
Симптоми виразки стравоходу:
- часта печія;
- відрижка вмістом шлунка;
- дисфагія (патологічне порушення процесу ковтання), поперхіваніе їжею;
- біль в загрудинної області, часто посилюється після їжі.
Лікування зазначеного захворювання полягає в наступному:
- тимчасова відмова від їжі, що містить тваринні жири, а також від кави, шоколаду, цитрусових, газованих напоїв, смажених, гострих і консервованих продуктів;
- застосування антацидів (препаратів, що нейтралізують подразнюючу дію соляної кислоти на стінки органів травного тракту);
- призначення в’яжучих засобів;
- прийом ліків, що стимулюють загоєння слизової оболонки;
- призначення прокінетиків (препаратів, що відновлюють перистальтику шлунково-кишкового тракту);
- хірургічне лікування (при неефективності консервативної терапії).
Судинні захворювання
До судинних захворювань стравоходу відносять варикозне розширення вен цього органу, ангиому і деякі інші патології, що супроводжуються порушенням стану судин в області стравохідного отвору.
Характерним загальним симптомом зазначеної групи захворювань є кровотеча. Інші ознаки залежать від різновиду недуги.
Варикозне розширення вен стравоходу може виникати у пацієнтів, що страждають артеріальною гіпертензією, при здавленні верхньої порожнистої вени або в разі загального підвищення тиску при серцевій недостатності.
До початку появи кровотеч варикозне розширення вен протікає, як правило, безсимптомно. Захворювання може бути виявлене шляхом проведення рентгенологічного обстеження або езофагоскопа.
Лікування варикозного розширення вен має бути спрямоване на ефективне усунення загрози появи кровотечі. Особливо важливо усунути симптоми основного захворювання, що стало причиною виникнення патології судин.
Також хворим показане призначення спеціальної дієти, обмеження фізичних навантажень, періодичний прийом антацидних та в’яжучих лікарських засобів.
При появі кровотеч в умовах стаціонару застосовують спеціальний зонд з двома балонами, які здавлюють розширені стравохідні вени в області кардії і перешкоджають виділенню з них крові. Додатково проводиться гемостатична терапія (введення кровозамінників, хлориду кальцію та інших речовин).
Ангиому стравоходу можна розглядати як геморагічний синдром судинного походження. Також її можна віднести до групи доброякісних пухлин.
Лікування ангіоми полягає в її видалення за допомогою спеціальної петлі.
Аномалії розвитку
До аномалій розвитку стравоходу відносять цілий ряд порушень в структурі і функціонуванні цього органу. До них належать: дивертикули стравоходу, стеноз, аплазія, вроджені аномалії (подвоєння стравоходу, вроджена кіста і ін).
Дивертикул стравоходу являє собою мішковидне вип’ячування стінки цього органу. Зазвичай діагностується у пацієнтів віком від 50 років, що мають інші захворювання травного тракту. Дивертикули можуть бути як поодинокими, так і множинними.
Запідозрити наявність дивертикулів можна при наявності наступних симптомів:
- дисфагія (порушення процесу ковтання їжі);
- часте зригування;
- першіння в горлі;
- сухий кашель;
- підвищення слиновиділення;
- зміна тембру голосу;
- нудота.
Лікування дивертикулів полягає у виконанні наступних заходів:
- призначення спеціальної дієти, не подразнювати слизову оболонку стравоходу;
- обов’язкове пиття води після їжі;
- хірургічне втручання (при виникненні ускладнень).
Стеноз стравоходу — це вроджене або набуте звуження діаметра стравохідного отвору. Призводить до порушення процесу ковтання їжі і утрудняє її просування в бік шлунка.
Розрізняють 4 ступені розвитку стенозу: звуження отвору до 9-11 мм (перша ступінь) і до 1-2 мм (четвертий ступінь).
Залежно від ступеня розвитку захворювання у пацієнта можуть спостерігатися наступні симптоми:
- розлад ковтання (дисфагія);
- рясне слиновиділення;
- зригування нествороженным молоком (у немовлят при наявності вродженої форми захворювання).
Лікування стенозу полягає у призначенні щадної дієти, виключення з раціону твердої їжі, прийом в’яжучих і антацидних засобів. З медикаментозних методів показано ендопротезування, балонна дилатація або бужування.
Вроджені аномалії стравоходу часто вимагають проведення оперативного втручання. Зазначені патології зустрічаються не так вже часто, але в ряді випадків є досить небезпечними для здоров’я людини.
При такій аномалії, як подвоєння стравоходу, поряд із звичайним отвором є додаткове, яке може бути повним або частковим. Найбільші труднощі можуть виникати, якщо додатковий орган має невеликі розміри і закінчується сліпо», т. е. має дивертикул.
Вроджена кіста стравоходу може розташовуватися в підслизовому шарі цього органу або між трахеєю і стравохідним отвором. Виявляється при проведенні рентгенологічного обстеження.
При вродженому короткому стравоході зазначений орган має вигляд прямої трубки, але при цьому частина шлунка знаходиться в грудній порожнині. Травний процес протікає з цілим рядом ускладнень.
Спазми і паралічі
У разі порушення нервнорефлекторных функцій акту ковтання можливе виникнення спазмів або паралічів стравоходу.
Езофагоспазм зазвичай супроводжується короткочасним, але дуже різким спазмом навколишніх м’язів. Причини захворювання остаточно не встановлені: можливо, причиною спазмування є вплив негативних емоцій на організм людини.
Основним симптомом спазму зазначеного органу є дисфагія — утруднення процесу ковтання харчової грудки або води. Спазм стравоходу може бути первинним (виникає на тлі неврозу) або вторинним (спостерігається при попаданні чужорідного тіла в стравохід, розвитку запального процесу).
Лікування складається у виключенні впливу травмуючого чинника (наприклад, витягання чужорідного тіла) або зниженні інтенсивності нервово-психічних переживань.
Параліч стравоходу може розвиватися у пацієнтів, які страждають склеродермією, міастенією або під впливом інтоксикації при ботулізму, дифтерії, алкоголізмі та деяких інших станах.
В результаті втрати м’язового тонусу у хворих розвивається дисфагія, при втраті чутливості глотки може порушуватися ковтальний рефлекс, що може призвести до виникнення аспіраційної пневмонії.
Лікування полягає в усуненні вражаючого впливу факторів, що стали причиною виникнення зазначеного стану.
Пошкодження
Найбільш частими є механічні ушкодження стравоходу. Порушення цілісності слизової оболонки стінок цього органу можуть бути надзвичайно небезпечними для хворого і представляти серйозну небезпеку для його здоров’я і навіть життя.
По локалізації травми розрізняють ушкодження шийного, грудного та абдомінального відділів стравоходу. Найбільш поширеними є травми шийного відділу, які виникають при попаданні чужорідних тіл (наприклад, риб’ячих кісток) з гортані в стравохід.
По глибині травми виділяють непроникаючі пошкодження (садна, гематоми), колоті, різані, вогнепальні, рвані та інші порушення цілісності стінок стравоходу.
При пошкодженні стравоходу виникають такі симптоми, як сильний біль при ковтанні, виділення крові під час їжі, загальне погіршення стану хворого.
Наслідки будь-яких пошкоджень цього органу необхідно усувати якомога раніше, тому звернення до лікаря або виклик швидкої допомоги є обов’язковим!
Лікування травм стравоходу може бути неоперативним або хірургічним.
Опіки
Відповідно до загальноприйнятої класифікації, опіки стравоходу поділяють на термічні та хімічні.
Термічний опік може бути викликаний прийомом занадто гарячої їжі або напоїв. Щоб не допустити виникнення термічного опіку, слід вживати рідку їжу в теплому, а не гарячому вигляді. Також необхідно відмовитися від шкідливої звички пити дуже гарячий чай або каву, адже внаслідок впливу високої температури рідини не тільки травмуються органи травлення, але і руйнується зубна емаль, що значно збільшує ризик виникнення карієсу та інших хвороб зубів.
Хімічний опік виникає внаслідок потрапляння в травний тракт концентрованих кислот, лугів, настойки йоду, нашатирного спирту і багатьох інших речовин.
Хімічний опік стравохідного отвору часто поєднується з опіком слизової оболонки ротової порожнини, гортані та інших органів травного тракту.
Щоб не допустити виникнення хімічного опіку, будь кислоти, луги, засоби, медикаменти слід зберігати окремо від продуктів харчування. Краще виділити для них окрему полицю в коморі або іншому підсобному приміщенні, але не на кухні.
Особливо важливо не допускати потрапляння ємностей з вищевказаними хімічними речовинами в руки дітей, адже малюки завжди дуже допитливі, а наслідки недбалості батьків можуть бути вельми серйозними.
Основним симптомом опіку є поява сильного болю в травмованої області. Згодом може розвиватися загальна інтоксикація організму, що супроводжується підвищенням температури тіла, нудотою, порушенням діяльності інших систем і органів.
Розрізняють три ступені опіків зазначеного органу. При першого ступеня пошкоджується тільки верхній шар епітелію, при другій — страждає також підслизовий шар, при третьої поразки відзначається у всіх шарах.
Лікування опіків другого і третього ступеня проводиться тільки в умовах стаціонару. Якщо хімічний опік, виконують промивання шлунка з метою видалення залишків хімічних речовин з травного тракту. Далі проводять заходи по нейтралізації хімічного речовини, що викликала опік, і призначають комплекс заходів, спрямованих на поліпшення стану потерпілого.
Пухлини
Всі пухлини стравоходу згідно загальноприйнятої класифікації поділяють на доброякісні та злоякісні.
З доброякісних пухлин найбільш часто зустрічаються лейоміома — пухлина, що вражає гладкі м’язи стравоходу.
Серед злоякісних пухлин стравоходу відомі карцинома і лімфома.
Першим і найбільш вираженим симптомом розвитку доброякісної або злоякісної пухлини є утруднення ковтання твердої їжі — дисфагія. Але не слід лякатися при появі такої ознаки, адже він виникає при розвитку майже всіх захворювань стравоходу. Тим не менш, слід обов’язково звернутися до лікаря з метою проходження діагностичного обстеження.
Лікування пухлин переважно хірургічне. В якості додаткового лікування застосовують хіміотерапію і призначення спеціальної дієти.
Будь-які симптоми, що свідчать про появу дискомфорту в області стравоходу, вимагають обов’язкового звернення до лікаря.
В сучасних медичних установах є можливість пройти повне обстеження з метою встановлення діагнозу і призначення лікування. Не слід затягувати з візитом в клініку при появі захворювань стравоходу, адже від стану травної системи залежить здоров’я всього організму. Також необхідно регулярно стежити за травленням і виконувати основні рекомендації, спрямовані на підтримання нормального процесу перетравлювання їжі.
Дотримання збалансованого режиму харчування, обмеження вживання гострої і грубої їжі, відмова від алкоголю і куріння будуть сприяти збереженню здоров’я протягом тривалого часу.