Пам’ятаєте старий анекдот: син з опущеною головою простягає батькові щоденник з двійкою по співу. Папаша приречено промовляє: «Ну і як же тепер далі ти жити будеш?» Дорогі батьки, не лайте дитину за «незадовільно» – це двійка вам і неуспішність вашого школяра – насамперед ваша проблема, а не його. Погані оцінки в щоденнику говорять про те, що ви в чомусь не справляєтеся! Постарайтеся відшукати помилки і прогалини у вихованні, виправити їх, і тільки тоді ваша дитина почне добре вчитися, а ви поставите собі 5 по вихованню.
Психологи стверджують, що причинами неуспішності школярів, найчастіше є не брак здібностей і не лінь. Така поведінка дитини, в психології називають вторинною вигодою. І якщо до кінця першого півріччя ваша дитина потрапила в розряд відстаючих учнів, то слід порадитися зі шкільним психологом, як можна виправити цю ситуацію.
Причини неуспішності школярів – поради психолога батькам:
* Наведемо типовий приклад. В сім’ї хлопчиків-близнюків батьки часто сварилися, і тому діти в першому класі почали своєрідне змагання: хто гірше вчиться, той і переможе. Тато і мама були змушені займатися вдома з кожним по різних кімнатах, а на з’ясування відносин між собою часу у них уже не залишалося. Так хлопці вирішили задачу більш важливу, ніж навчання. Тому, практика показує, що варто тільки батькам вирішити свої проблеми, так відразу діти починають вчитися краще.
* Деякі діти отримують погані оцінки навмисне, щоб повернути увагу мами і тата, втрачений після народження другої дитини, як це часто буває. Вони створюють такі ситуації, що батьки змушені буквально не спускати з них очей: перевіряють уроки, разом вирішують завдання і т. п. Подумайте, чи достатньо уваги, тепла і ласки ви приділяєте своїй дитині? Може бути, він відчуває себе самотнім, нікому не потрібним?
* Є діти – яскраво виражені лідери. Прийшовши в школу, вони прагнуть стати у всьому краще за всіх, а коли це не виходить – починають бешкетувати. Для них головне – у що б то не стало звернути на себе увагу. Що робити в такому випадку? Взяти вчителя в союзники. Попросіть, щоб учитель частіше хвалив його за хороші вчинки, ігнорував дрібні витівки, а за великі суворо карав. А за одиниці і двійки нехай сам червоніє в кабінеті директора або завуча, а не мама. Відчувши особисту відповідальність, маленький честолюбець повернеться до реальності.
* Ще одна причина неуспішності школярів – небажання дорослішати. Таке часто відбувається в родинах, де батьки проводять на роботі занадто багато часу, а додому приходять дуже втомленими і роздратованими. Будь-яке невдоволення діти чуйно вловлюють і всі проблеми тат і мам пов’язують з їх статусом дорослих. Дитині достатньо почути фразу типу «виростеш – дізнаєшся» або «от будеш працювати – зрозумієш» і він почне захищатися від майбутніх дорослих «страшилок». Якщо у вашій родині схожа ситуація, намагайтеся не вихлюпувати негативні емоції на дитину і не ведіть зі школярем серйозних розмов про свої проблеми. Краще буде приголубити малюка, поговорити з ним по душах, і пояснити йому доступно і зрозуміло переваги дорослого життя. Наприклад: ставши дорослим, він може самостійно вибирати їжу, одяг, планувати свої справи, подорожувати, дарувати близьким подарунки… Ви повинні пояснити, що якість життя залежить від освіти. Якщо ви зможете зацікавити дитину чимось, що безпосередньо пов’язано з його успіхами в школі, тоді він буде добре вчитися.
* Особливо важко вчитися дітям, які не відвідували дитячий садок. Їм важко дотримувати режим дня, вони не вміють працювати в колективі. Для таких дітей школа – щоденний стрес, і чим вище рівень стресу, тим гірше успішність.
Причини неуспішності школярів – поради психолога батькам:
І ще деякі поради психологів щодо виховання дітей, невстигаючих у школі:
Якщо хочете, щоб у щоденнику школяра були тільки хороші оцінки, запам’ятайте три складові успіху: праця дитини, ваш час і терпіння. Ні в якому разі не можна кричати на дитину, не нагороджувати образливими епітетами. Це не принесе ніякої користі, а його самооцінку знизить ще більше.
Вашої головним завданням є: психологічно підтримувати дитину, схвалювати, заохочувати, показувати, що ви вірите в його сили. Частіше говоріть фразу «не хвилюйся, ти зможеш».
При виконанні домашнього завдання ваша безпосередня допомога повинна бути мінімальною. Дитина повинна це зрозуміти з самого початку навчання. Скажіть йому, що допоможете йому розібратися тільки з дуже складним завданням, а решту він повинен робити сам. Якщо батьки систематично роблять уроки з дитиною, то поступово він звикне свої проблеми перекладати на інших. А це стає потужним гальмом для розвитку інтелекту. Учень, на «сімейному буксирі» поступово втрачає ініціативу і здатність боротися за хороші оцінки. І з кожним днем йому все важче почати вчитися самостійно.
Також не слід демонструвати надмірну заклопотаність неуспішністю або успіхами своєї дитини. Згадайте себе в дитинстві: вам хотілося, щоб вас любили не за гарні оцінки і поведінку, а самих по собі? Діти повинні це відчувати і тоді у вас і у них все вийде!