Запори, причини і лікування яких допоможе виявити і призначити тільки лікар-гастроентеролог, являють собою серйозну проблему у багатьох. Нажаль, люди звикли приховувати цю хворобу, вважаючи її сором’язливою. Частково з цієї причини більшість людей запускають недуга, переводячи його в хронічну форму. А тим часом наступає своєрідна точка неповернення, коли вилікувати хворобу практично неможливо і залишається варіант постійного впливу на стінки кишечника механічними способами для його періодичного спорожнення.
Зміст
- 1 Що являє собою недуг
- 2 Етіологія захворювання
- 3 Наслідки хвороби
- 4 Лікувальні заходи
- 5 Дієта
1 Що являє собою недуг
Запором називається затруднена або систематично недостатня дефекація, тобто спорожнення кишечника. Запор створює відчуття сильного дискомфорту, якісно змінюючи життя будь-якої людини. Напевно, в світі не існує жодної людини, яка хоча б кілька разів у своєму житті не відчував запор. Коли він виникає ситуативно, немає особливого приводу для занепокоєння, але коли людина починає відстежувати деякі його ознаки, варто звернутися за консультацією до лікаря. Жахливі випробування приносять в життя людини постійні запори, що супроводжуються запальними процесами кишкового тракту. Такі люди змушені постійно тримати себе на дієтах, проводити курси медикаментозного лікування, щорічно обстежуватися в діагностичних центрах.
Рекомендуємо ознайомитися
- Лікування СРК із запорами
- Причини частої відрижки після їжі
- Дієта при коліті кишечнику із запорами
Всесвітня організація охорони здоров’я класифікує запор як захворювання шлунково-кишкового тракту. Навпаки, Всесвітня організація гастроентерологів характеризує запор як симптом захворювань шлунково-кишкового тракту.
Запор буває гострим і хронічним. Його симптоми відстежити не складе великої праці ні дорослому, ні дитині:
- відсутність дефекації кілька діб;
- тяжкість в клубової області;
- субфебрильна температура;
- болі в області живота;
- порушення сну;
- задишка;
- підвищене потовиділення;
- болі в області пупка;
- болі в області попереку;
- нудота;
- блювання;
- запаморочення;
- часта відрижка;
- слабкість;
- підвищена сонливість;
- геморой;
- здуття черевної порожнини;
- дуже жорсткий кал.
При найменших підозрах на симптоми запору, особливо в дитячому віці, необхідна термінова допомога гастроентеролога, щоб максимально убезпечити себе від ризику інтоксикації організму, ослаблення взаємопов’язаних органів з кишковим трактом, ну, і, звичайно, переходу хвороби в хронічну форму. Симптоми запору можуть свідчити про прихованому перебігу внутрішніх хвороб, про які хворий і не підозрює.
2 Етіологія захворювання
Причини запору настільки різноманітні, що остаточний діагноз зможе поставити тільки лікар-гастроентеролог після проведення тонкої діагностики. І все ж, найбільш типові перерахуємо тут:
- гастрит з підвищеною кислотністю;
- запалення цибулини дванадцятипалої кишки;
- холецистит;
- пухлинні процеси на стінках кишечника;
- неправильне харчування;
- підвищене всмоктування рідини з калових мас у товстому кишечнику;
- авітаміноз;
- дисбактеріоз;
- малорухливий спосіб життя;
- недостатнє поглинання денної норми рідини;
- стресові ситуації;
- травми органів черевної порожнини;
- часте застосування проносних препаратів;
- спайкові процеси в товстому кишечнику;
- вимивання слизової оболонки клізмами в різних цілях;
- примусова затримка дефекації через побутових незручностей;
- внутрішні кровотечі;
- гельмінти.
Причини запорів зазвичай свідчать про наявність якихось патологій, авітамінозах або супутніх захворювань внутрішніх органів. Тому причини і лікування закрепів безпосередньо взаємопов’язані. Робити якісь призначення, посилаючись лише на ознаки запору, – верх легковажності. Патології внутрішніх органів можуть забезпечувати причини, симптоми яких будуть підтверджувати часті запори, але насправді проблема буде полягати в іншому.
3 Наслідки хвороби
Застій калових мас отруює весь організм токсинами. Є дані наукових досліджень, що стінки товстого кишечника здатні накопичувати на собі величезну кількість калових каменів, ускладнюючи моторику кишечника. З’являється схильність до утворення спайок і свищів. Калові камені можуть засмітити кишечник, що просвіти кишки звузяться до такої міри, коли проходження калових мас стане просто неможливим. Деякі хірурги, які проводять операції на кишечнику людини, виявляють на стінках кишок до 10-15 кілограмів багаторічних калових каменів. Зазвичай у людей, які страждають хронічними запорами, є неприємний запах з ротової порожнини, задишка, рясне потовиділення, гормональні порушення, зайва вага.
Напевно, варто все-таки сказати кілька слів про небезпеку інтоксикації організму через застійних явищ у кишечнику. Токсини знижують опірність організму, істотно впливаючи на імунну систему, робить організм ослабленим і вразливим для різних інфекцій. Небезпека зашлакованому кишечника і в тому, що сам кишечник по собі є своєрідним депо крові. Коли калові маси не здатні вільно просуватися по слизової кишок, настає загроза гіпертонії та серцевої недостатності. Звичайно, такі стани часто переходять у хронічні форми.
У випадках, якщо людину мучить запор, причини якої ще не визначено, лікар не поспішає з призначеннями, щоб не викликати загострення прихованих недуг.
Небезпечний запор і для вагітних. Це взагалі проблема з проблем для жінки, яка виношує ембріон з ряду причин: тиск переповненій клубової області, куди кишечник робить «відкладення» застояного калу, на плід, інтоксикація організму матері й ембріона, утруднення відходу продуктів життєдіяльності ембріона.
4 Лікувальні заходи
Лікування запорів займається лікар-гастроентеролог після постановки остаточного діагнозу, вивчивши всі симптоми, причини та біохімічні показники аналізів хворого.
В залежності від причин, що викликали запори, призначається комплексне лікування та обов’язкова дієта. Ефективним мероприятияем при запорах є і лікувальна фізкультура, направлення хворого на термальні джерела, народна медицина.
Серед проносних засобів, які хворі собі «прописують» самі, найпоширенішими є препарати з тропічної рослини, чудово що прижився і в середніх широтах, під назвою сенна. В аптеках препарати із листя сени відпускаються без рецепту і в необмеженій кількості. Сенна входить до складу багатьох аюрведичних препаратів, доповнюючи їх фармакологічні функції. Прийом сени повинен бути строго регламентований лікарем. Хворі, приучающие свій кишечник до цього препарату, сильно ризикують ніколи не відновити його працездатність. Більш того, сенна підходить далеко не всім: вона здатна провокувати ентероколіти, сильне здуття черевної порожнини, викликати підвищене відчуття спраги, нудоту, навіть блювоту, підвищувати артеріальний тиск, сприяти посиленого газоутворення. Природно, що цей препарат має масу протипоказань, про які багато хворі не замислюються. Сенна категорично протипоказана вагітним жінкам.
При медикаментозному лікуванні закрепів лікар призначає ряд проносних препаратів, щоб розрідити стілець хворого і як можна швидше очистити кишечник від калових мас, дратівливих і отруюють весь організм. У цьому випадку ефективні такі препарати:
Наступним важливим кроком для подолання запорів буде призначення препаратів, що відновлюють кишкову мікрофлору. Мабуть, це самий складний етап відновлення нормальної роботи кишкових стінок. Слизова кишечника легко піддається впливу токсинів, а стінка дуже швидко втрачає еластичність, порушуючи моторну функцію. Тому для нормалізації мікрофлори кишечника потрібно більше часу. З препаратів лікарі рекомендують найбільш доступні та ефективні, отпускающиеся безрецептурно, наприклад:
Безумовно, ефективна при боротьбі із запорами і загальними захворюваннями шлунково-кишкового тракту і народна медицина.
Хворому рекомендуються трав’яні чаї, настої і відвари з наступних трав, які ростуть у нашій смузі: ромашка аптечна, звіробій звичайний, деревій, шавлія, ромашка, подорожник, кропива дводомна, перцева м’ята, кореневище лепехи болотного, корінь солодки.
5 Дієта
Важливим мероприятияем, коли людину мучить запор, симптоми якого вказують на порушення режиму харчування, є дієта. Що можна і що не можна зазвичай організм «підказує» сам, але багато людей просто ігнорують елементарний режим харчування і харчові раціони. При схильності до закрепів слід повністю виключити зі свого раціону смажене м’ясо, копченості, соління, гостру їжу, солодке і борошняне. Необхідно обмежити споживання міцних чорних чаїв, кавових напоїв, солодких газованих напоїв, штучних соків, замінивши їх фруктовими киселями, натуральними соками, компотами з сухофруктів, морсами.
Для нормалізації стільця рекомендується часте дробове харчування, що включає в себе чорний хліб, відрубні булочки, овочеві супи, кисломолочні продукти, відварну картоплю, пропарені котлети та овочі, фрукти, мінеральну воду без газу, фруктові пюре, медову воду.
Небезпечно, коли огрядність, викликана запорами, невластива для дітей, з’являється в ранньому віці і закріплюється на все життя. Дитина змінюється на очах: стає апатичною або, навпаки, занадто дратівливим, переїдає, веде малорухливий спосіб життя, з дитячих років закріплюючи у своїй свідомості зневажливе ставлення до власного здоров’я. І вина за це повністю лежить на батьках. Саме батьки повинні привчати дітей до спорту, правильного харчування, режиму дня і ночі, турботи про своє здоров’я.
Дорослі люди звикають з роками ігнорувати серйозні причини, симптоми багатьох хвороб, звертаючи їх у хронічні форми добровільно. А адже хворобу можна перемогти і навіть попередити на ранніх стадіях її розвитку в нашому організмі. Важливе вплив на зародження найбільш непередбачуваних недуг робить наш психічний стан. Жителі мегаполісів і великих забруднених промислових зон становлять першочергові групи ризику по схильності до хвороб шлунково-кишкового тракту.
