Синдром Стівенса Джонсона – це важка стадія багатоформна еритеми, при якій утворюються бульбашки на слизовій рота, очей, горла, органів статевої системи та інших ділянках шкірного покриву і слизових оболонок.
Зміст
- 1 Клінічна картина
- 2 Методи діагностики
- 3 Терапевтичні заходи
- 4 Ускладнення і прогноз
1 Клінічна картина
Причини розвитку хвороби – алергія, що розвинулася на тлі прийому антибіотика або антибактеріального препарату. Таке захворювання може розвиватися на тлі спадковості. В цьому випадку організм самостійно бореться з синдромом Стівена Джонса.
Рекомендуємо ознайомитися
- Як визначити дерматит на обличчі і методи лікування
- Зовнішні симптоми і способи лікування алергічного контактного дерматиту
- Симптоми і лікування алергічного дерматиту у дорослих і дітей
При перебігу захворювання спостерігається інтоксикація організму та розвиток алергії. Хвороба розвивається швидко. При цьому проявляються такі симптоми:
- сильна лихоманка;
- біль у м’язах і суглобах;
- ураження слизової рота;
- поява бульбашок.
Очі уражаються за типом кон’юнктивіту, але запалення носить алергічний характер. Потім приєднується бактеріальне ураження, на тлі якого загальний стан хворого різко погіршується. Потім з’являються маленькі виразки, рогова оболонка запалюється.
Якщо запалення поширилося на статеві органи, тоді діагностується уретрит, вульвовагініт. Пізні симптоми хвороби Стівена Джонса пов’язані з ураженням шкірного покриву. Пухирі, що з’явилися на шкірі, мають округлу форму і багрове забарвлення. Діаметр плям коливається в межах 1-5 див. Всередині пухирів знаходиться прозора водяниста рідина або кров.
Якщо їх розкрити, тоді на їх місці залишаться дефекти яскраво-червоного відтінку. Потім з’являється скоринка. Найчастіше синдром Стівенса Джонса діагностується на тулубі і в промежині. При цьому порушується загальний стан хворого. У хворого виявляються наступні симптоми:
- лихоманка;
- запаморочення;
- слабкість;
- стомлюваність.
Вищеописані симптоми спостерігаються протягом 2-3 тижнів. До ускладнень хвороби лікарі відносять запалення легенів, пронос, ниркову недостатність. У 10% випадків синдром Стівенса Джонсона призводить до смертельного результату.
2 Методи діагностики
Для діагностики хвороби використовують різні методи дослідження. В загальному аналізі крові лаборанти виявляють високий вміст лейкоцитів, наявність їх молодих форм і спеціальних клітин, які відповідають за розвиток алергії. При цьому підвищується швидкість осідання еритроцитів.
Подібні явища неспецифічні і виникають при будь-якому запальному недугу. Щоб діагностувати синдром Стівенса Джонсона, проводиться біохімічне дослідження крові (високий вміст білірубіну, сечовини та амінотрансфераза).
У хворого спостерігається погана згортання крові. Це відбувається на тлі низького вмісту білка фібрину), який відповідає за згортання. В результаті підвищується вміст ферментів, які відповідають за розпад фібрину.
Знижується загальний вміст білка в крові. Фахівці рекомендують проводити таке специфічне дослідження як імунограма. Цей метод діагностики дозволяє виявити великий вміст у крові Т-лімфоцитів і деяких специфічних антитіл.
Лікар ставить діагноз після повного огляду пацієнта. Хворий повинен повідомити лікаря про умови свого життя, харчуванні, прийнятих препаратах, умовах праці, алергії, поточних недугах, спадкових захворюваннях.
Лікування призначають з урахуванням:
- дати початку хвороби;
- різних факторів, що передували недузі;
- список препаратів, що приймаються.
Щоб оцінити зовнішні симптоми захворювання, хворому необхідно роздягнутися. Лікар оглядає шкіру та слизові оболонки. Часто синдром Стівенса Джонсона плутають з синдромом Лайєлла і пузырчаткой.
На основі отриманих результатів призначається відповідний курс лікування. Пацієнт, у якого діагностовано розглянутий синдром, госпіталізується у відділення інтенсивної терапії. Хвороба Стівенса Джонсона лікують за допомогою загальної та місцевої терапії. При загальній методиці лікування пацієнту призначають високу дозування кортикостероїдних медикаментів, антигістамінні та антибактеріальні препарати.
3 Терапевтичні заходи
Місцеве лікування даного захворювання полягає в прийомі наступних засобів:
- знеболюючі розчини та мазі (при наявності сильного больового синдрому);
- антисептичні розчини (для обробки уражених ділянок);
- мазі, в основу яких входять глюкокортикостероїди;
- епітелізуючі медикаменти, дія яких прискорює загоєння уражених елементів.
Перш ніж лікувати ураження інших органів, потрібна допомога лікарів вузького профілю, в тому числі окуліста, ЛОРа, кардіолога, пульмонолога, гастроентеролога.
Частіше пацієнтам, страждаючим синдромом Стівенса Джонсона, призначають препарати гормонів кори надниркових залоз. Дозування підбирається з урахуванням ступеня ураження організму. Препарати вводять до поліпшення загального самопочуття пацієнта. Потім лікар знижує дозування препарату. Курс лікування триває 1 місяць.
При тяжкому перебігу хвороби препарат не приймається через рот. Його вводять внутрішньовенно. В цьому випадку використовують гормони рідкої форми. Щоб вивести з організму хворого антигени, використовують спеціальні медикаменти і способи очищення крові (гемосорбція, плазмаферез).
При легкій формі захворювання приймають таблетки, які сприяють виведенню токсинів з організму через кишечник. Від інтоксикації організму рекомендується щодня пити по 2-3 л рідини. Протягом курсу лікування необхідно стежити за тим, щоб такий обсяг рідини своєчасно виводився з організму. В іншому випадку можуть розвинутися тяжкі ускладнення. Подібні умови можна дотримуватися лише при госпіталізації пацієнта.
При необхідності лікар здійснює внутрішньовенне переливання розчинів білків і плазми. Додатково пацієнту можуть призначити препарати, до складу яких входить кальцій, калій. При розвитку алергії беруть протиалергічні засоби (“Супрастин”).
4 Ускладнення і прогноз
Якщо вражені великі ділянки шкіри, тоді може розвинутися інфекційний процес. У такому випадку лікування синдрому полягає в прийомі антибактеріальних засобів і протигрибкових препаратів. Можна приймати “Активоване вугілля” (1 таблетка на 10 кг). Цей препарат п’ють вранці натщесерце. Не можна лікувати синдром Стівенса Джонсона без консультації з лікарем.
Для лікування шкірної висипки використовують спеціальний крем, до складу якого входять препарати гормонів кори надниркових залоз. Щоб запобігти інфікуванню, використовують антисептики. Розглянутий синдром спостерігається в будь-якому віці. Він частіше діагностується у чоловіків, ніж у жінок. Народні засоби можна використовувати, якщо їх порекомендував лікар.
Профілактика повторного розвитку хвороби полягає у виключенні прийому різних препаратів і біологічних добавок. Попередньо необхідно проконсультуватися з лікарем. Лікування синдрому Стівенса-Джонсона призначається після визначення типу алергену (у разі схильності до алергії). До ускладнень даної патології медики відносять:
- сліпоту, яка розвивається на тлі вторинного кератиту;
- стеноз органів травлення;
- звуження сечовивідного каналу;
- захворювання слизових;
- тахікардія;
- поразка більше 10% площі епідермісу.
Прогноз хвороби сприятливий. Це залежить від тяжкості перебігу хвороби, наявності різних ускладнень і імунітету пацієнта.