Загострення гастриту, симптоми якого проявляються явно і болісно, здатне дуже сильно втрутитися в життя людини. У цей період люди стають непрацездатними, і необхідно терміново приймати заходи по купірування нападу. Хронічний гастрит у стадії загострення небезпечний сам по собі, але одночасно він справляє помітний вплив на психічний стан хворого, вимотує його фізично. Хворобу потрібно лікувати, не чекаючи важкої фази, але якщо все-таки проявилися гострі симптоми, лікування повинно включати ефективну терапію і строго за призначенням лікаря.
Зміст
- 1 Сутність патології
- 2 Етіологія захворювання
- 3 Прояв хвороби
- 4 Різні випадки
- 5 Лікувальні заходи
- 6 Оптимізація живлення
- 7 Медикаментозна терапія
1 Сутність патології
По своїй суті, гастрит можна представити як запальний процес у шлункової слизової оболонці, який при прогресуванні може торкнутися більш глибинні стенозные тканини. Самої диагностируемой різновидом хвороби є хронічний гастрит, який поволі розвивається тривалий час з атрофічними проявами секреторної, скорочувальної і іншими шлунковими дисфункціями.
Хронічна різновид патології може розвиватися за кількома основними механізмами: аутоімунна різновид дегенерацією обкладальних клітин, порушує вироблення кислотної складової і всмоктуваність вітаміну В12; бактеріальний вид (тип В), обумовлений впливом хелікобактер пілорі з бурхливою реакцією запального характеру; рефлюкс різновид гастриту, пов’язана з вкиданням жовчного складу в шлункову порожнину. Залежно від секреторних здібностей шлунка розрізняються гастрити зі зниженням кислотності складу шлункового соку і надмірною виробленням кислотного складу (підвищена кислотність).
Рекомендуємо ознайомитися
- Шлунок погано перетравлює їжу, що робити
- Зупинка шлунка
- Їжа при гастриті
2 Етіологія захворювання
Хронічний гастрит прогресує досить тривалий термін з чергуванням стадії загострення і заспокоєння (ремісії), коли ознаки стихають і хвороба протікає практично безсимптомно. Загострення хронічного гастриту можуть бути, як екзогенними (зовнішні дії), так і ендогенними (внутрішні). Серед екзогенних факторів особливо виділяються причини аліментарного характеру, пов’язані з порушенням режиму і раціону харчування. Найбільш поширені порушення: переїдання, особливо після періоду голодування; рясна їжа перед сном; вживання надмірно гарячої їжі або напоїв; вживання погано перетравлюваної, гострої, жирної і неякісної їжі; зловживання алкоголем. Можна виділити і інші причини: куріння, стреси та нервові перевантаження, неконтрольований прийом деяких медичних препаратів (кортикостероїди, антибіотики, сульфаніламіди, саліцилати і т. д.), харчова алергічна реакція.
На загостренні хронічного гастриту можуть позначитися різні ендогенні фактори, пов’язані з внутрішнім патогенним впливом і зниженням імунітету. Найбільш виділяються такі причини: інфекційні ураження з ознаками інтоксикації організму (грип, кір, пневмонія, скарлатина); харчові інфекції (сальмонели, стафілококи тощо); ураження внутрішніх шлункових тканин в результаті опіків, опромінення, обмороження; інтоксикація аутоімунного характеру (ниркова або печінкова недостатність). Досить часте загострення патології у жінок у період вагітності пояснюється токсикозом і гормональними порушеннями.
3 Прояв хвороби
Які спостерігаються симптоми при загостренні гастриту? При загостренні хронічного гастриту малопомітне перебіг хвороби порушується, і ознаки стають явними і болючими. Коли починається гостра фаза гастриту, симптоми можна підрозділити на місцеві та загального характеру. Основний місцевий прояв – шлункова диспепсія і больовий синдром. Біль проявляється в епігастральній ділянці відразу після прийому їжі або на порожній шлунок. Вона посилюється при пересуванні і в положенні стоячи. Характер болю може бути різним – від тупий ниючий біль до різкої, у вигляді нападів.
Основні симптоми загострення гастриту пов’язані з шлунково-кишковою диспепсією. До основних проявів відносяться тяжкість і тиск в підкладковій області після їжі; відрижка; зригування, нудота, неприємний присмак у порожнині рота, особливо вранці; печія; печіння в епігастрії. Особливо сильно шлунок реагує на прийом гострої, грубої, смаженої або копченої їжі. Явні показники: метеоризм, здуття живота, бурчання, порушення стільця.
Загальні ознаки загострення пов’язані з інтоксикацією організму. Досить часто спостерігається астеноневротичний синдром, який характеризується загальною слабкістю, дратівливістю, підвищеним потовиділенням, серцево-судинними проявами у вигляді аритмії, кардіалгії, зміни артеріального тиску. Відразу після прийому їжі може проявитися демпінг-синдром, що виражається у раптовій слабкості і сонливості, блідість шкірного покриву. В такий період несподівано посилюється перистальтика кишечника, що вимагає термінового спорожнення його.
4 Різні випадки
З урахуванням різної секреторної дисфункцією, загострення має певні відмінності у своєму прояві. Якщо хвороба розвивається з підвищеною кислотністю шлункового соку, то виникають такі характерні симптоми: обов’язкове болюче відчуття в області живота періодичного або постійного характеру; сильне печіння; відрижка з кислим присмаком; нудота і блювота; присутність в калової масі кров’яних слідів; зниження апетиту.
Ознаки загострення гастриту зі зниженою кислотністю дещо відрізняються від попереднього випадку. При переважанні атрофічного характеру ураження больовий синдром не є показовою ознакою, і деколи просто відсутня. Основними симптомами стають такі прояви: чергування запорів і діареї, пов’язане з поганим травленням їжі; неприємний запах з рота і відрижка з гнильним присмаком; відчуття розпирання і важкості у верхній частині живота; метеоризм; підвищене потовиділення, слабкість, швидка стомлюваність.
5 Лікувальні заходи
Лікування хронічного гастриту на стадії загострення залежить від особливості секреторних і моторно-евакуаційних порушень. При важкому протіканні гастриту лікування в цей період може проводитися стаціонарно. Найважливішою умовою лікування стає забезпечення лікувальної дієти, а весь принцип терапії спрямований на щадіння і відновлення слизової оболонки шлунка.
Базове лікування грунтується на ефективній медикаментозної терапії. Ліки при загостренні слід приймати тільки під контролем лікаря і після встановлення виду хвороби. Медикаментозні препарати спрямовані на усунення бактеріальної складової етіології, нормалізацію секреторної функції шлунка, поліпшення моторики, зниження агресивності або підвищення кислотності шлункового соку для нормалізації травлення, зупинку запальної реакції, симптоматичне лікування, регенерацію уражених тканин, недопущення рецидивів у майбутньому.
6 Оптимізація живлення
Дієта при загостренні хронічного гастриту є обов’язковим елементом дієти, але її зміст залежить від типу кислотності шлункового соку. У перші добу гострої фази патології необхідно взагалі утриматися від прийому їжі – проводиться лікувальне голодування. Слід пити прохолодний чай і воду без газу. Тільки на наступний день можна ввести в раціон кисіль, одне яйце некруто і каші на воді рідкої консистенції.
В цілому, встановлюється режим харчування у вигляді частого (5-6 разів у день), але дробового прийому їжі. Кожна порція не повинна перевищувати 260-320 р. При підвищеній кислотності шлунка слід повністю поставити під заборону наступні продукти: соління, маринади, консерванти, копченості, гострі приправи і прянощі, смажені страви; важко засвоювані продукти, тваринні жири, пиріжки, гриби. Їжі надається вигляд, полегшує її засвоєння – каші, протерті овочі, пюре, суфле, парові котлети. Температура їжі при її прийманні повинна бути комфортною для стравоходу. Категорично виключаються газовані напої та алкоголь.
Рекомендується ввести в раціон більше цвітної капусти, буряків, вареної картоплі, гарбуза, кабачків, моркви.
У разі недостатньої секреції соляної кислоти загальний режим харчування аналогічний: їжа повинна споживатися теплій в напіврідкому і розм’якшеному стані (пюре, суфле і т. д.). Повністю виключаються соління, копчення, маринади, гострі страви, смажене, жирне м’ясо, алкоголь. Слід усунути з меню продукти, що підвищують бродіння (незбиране молоко, виноград, сметана) і важко переробляються продукти (тварини жири, смажену картоплю і т. д.). Для відновлення організму їжу рекомендується поповнити вітамінами.
7 Медикаментозна терапія
Що робити при гастриті в гострій фазі? Базове лікування засноване на медикаментозної терапії, причому препарати призначаються з урахуванням виду хвороби. Насамперед, рекомендується приймати
в’яжучі та обволікаючі препарати, що знижують подразнюючу дію на слизову оболонку: нітрат вісмуту, Винилин, Плантаглюцид. Больовий синдром і спазматичні явища знімаються шляхом призначення сульфату атропіну, Церукала, Сульпірид, Эглонила, Догматила, Але-шпи, Галидора. Прискорення регенерації тканин досягається використанням таких засобів: препарати нікотинової кислоти (Нікотинамід, Никошпан, Компламін), Метилурацил, вітаміни В1, В2, В6, В12, аскорбінова кислота, Солкосерил, екстракт алое.
У разі слабкої секреторної функції (знижена кислотність), для компенсації дефіциту шлункового соку застосовується замісна терапія – вводиться соляна кислота, натуральний шлунковий сік. З самого початку фази загострення важливо приймати універсальні ферментативні ліки: Абомін, Фестал, Дигестал, Панзинорм, Мезим-форте.
Розведена соляна кислота та препарати Ацидин-пепсин, Бетацид, Пепсидил, Сальпепсин призначаються після основних проявів запальної реакції.
У разі, коли патологія розвивається з підвищеною кислотністю слід призначати ліки, які нейтралізують агресивність шлункового соку і пригнічують секрецію (антацидні препарати): окис магнію, карбонат кальцію, Алмагель. Досить ефективні сучасні засоби: Маалокс, Маймагель, Алюмаг, Гастралюгель, Гельфос. Комплексна терапія включає застосування седативних засобів і транквілізаторів: Діазепам, Реланіум, Триоксазин, Ново-Пасит. Лікування хвороби, породженої хелікобактер пілорі, ґрунтується на знищення цих мікроорганізмів. Для цього призначаються антибіотики пеніцилінового ряду: Ампіцилін, Амоксицилін, Кариндациллин, Карфециллин, Мециллинаму. Знаходять застосування також антибіотики на основі нитромидазола і тетрацикліну.
Загострення хронічного гастриту є небезпечним і хворобливим явищем, з яким необхідно боротися ефективними методами. Знімати гостру фазу самостійно не рекомендується. Слід звернутися до лікаря при появі ознак загострення, який і призначить найбільш відповідні засоби з урахуванням індивідуальних особливостей хворого людини.