Піодермія, що це таке, які причини, можливі наслідки і заходи профілактики – все це питання, які цікавлять не тільки дерматологів, хірургів і педіатрів, але також і самих пацієнтів, а особливо молодих батьків.
Зміст
- 1 Загальна характеристика захворювання
- 2 Класифікація хвороби
- 3 Причини розвитку недуги
- 4 Відміну стафілодермія від стрептодермії
- 5 Симптоми патології
- 6 Етіологія захворювання у малюків
- 7 Прояв у підлітковому віці
- 8 Характерні висипання у дорослих
- 9 Лікувальні заходи
- 10 Діагностичні заходи
1 Загальна характеристика захворювання
Із загальної назви цієї групи захворювань “піо” (гній) і “дерма” (шкіра) можна зробити висновки, що їх об’єднує одне загальне клінічне прояв – це утворення гнійників і гнійних запалень на шкірі обличчя, тіла, іноді на слизових.
Піодермія – це дуже широке визначення, що включає в себе досить багато різноманітних захворювань. У всій дерматологічній практиці гнійні ураження шкіри займають мало не половину всіх випадків (понад 30%). Діти хворіють частіше за дорослих.
2 Класифікація хвороби
Викликати гнійні ураження шкіри можуть 2 види збудників: стрептококи і стафілококи. Виходячи з цього, всі піодермії можна розділити на такі види:
- стафілодермія (фурункул, сикоз, фолікуліт, карбункул);
- стрептодермії (імпетиго, ектіма, заїди, панарицій);
- окремою групою можна виділити рідкісні випадки піодермії, спричинені іншими мікроорганізмами (протей, синьогнійна, кишкова паличка).
Первинні піодермії розвиваються на незміненій шкірі, а вторинні є ускладненням інших захворювань (короста, екзема).
Рекомендуємо ознайомитися
- Які симптоми і лікування трофічної виразки на нозі, що роблять вдома?
- Лікування препаратами попрілості у новонародженої дитини в паху, на попі і шиї
- Причини появи і лікування фурункула носа
Крім цього, піодермії можна розділити на гнійні запалення шкіри у дорослих та дітей. В залежності від віку клінічні прояви, методи лікування та можливі ускладнення будуть дещо відрізнятися. Піодермії У дітей проходять значно важче, ніж у дорослих, із-за недосконалості імунної системи.
За ступенем глибини ураження тканин піодерміти поділяють на такі:
- поверхневі (фолікуліт, сикоз, вугри);
- глибокі (фурункул, гнійний гідраденіт, целюліт).
Таким чином, наприклад, целюліт – це гостре гнійно-запальний процес в глибоких тканинах шкіри (підшкірно-жирова клітковина) стрептококової етіології.
Вважається, що стрептококові інфекції частіше вражають шкіру маленьких дітей і жінок, а стафілодермія більш характерні для підлітків і чоловіків.
3 Причини розвитку недуги
Наявність на шкірі і слизових людини стрепто – і стафілококів не може бути причиною розвитку захворювання. Ці мікроорганізми завжди присутні, але не завжди викликають патологію. Для розвитку піодермії особливе значення має наявність одного або декількох факторів:
- зниження місцевого шкірного імунітету і порушення цілісності шкірного покриву;
- пригнічення загального імунітету організму, патології імунної системи;
- наявність хронічних вогнищ інфекції;
- тривалий контакт з хворим, страждаючим пиодермитом;
- хронічні захворювання (цукровий діабет, захворювання крові);
- зловживання вуглеводами в їжі, порушення вуглеводного обміну;
- ендокринні порушення (пубертатний вік та інші гормональні збої).
Найчастіше для розвитку піодермії необхідно поєднання відразу декількох патогенних факторів. Але ведучим і основним завжди буде зниження захисних сил шкіри і всього організму, порушення загального і місцевого імунітету.
Фактори, що впливають на пригнічення імунної системи:
- стреси, недосипання, нервове виснаження;
- часті переохолодження;
- авітаміноз, нераціональне харчування;
- безконтрольний, необгрунтований прийом антибіотиків;
- недостатня фізична активність;
- життя в умовах нестачі сонячного світла;
- ослаблення організму гострими і хронічними захворюваннями;
- гормональні перебудови в пубертатному періоді.
Ознаки цукрового діабету і піодермія: підвищення рівня цукру в крові, порушення вуглеводного обміну практично завжди викликають розвиток гнійничкових захворювань у хворих на цукровий діабет. Це пов’язано з тим, що вуглеводи – це відмінна живильне середовище для росту і розмноження мікроорганізмів в цілому і для коків зокрема. Те ж саме відбувається і при зловживанні їжею, багатої вуглеводами.
4 Відміну стафілодермія від стрептодермії
Стрептококова інфекція частіше буває поверхневою і характеризується утворенням пухирців, наповнених серозною (прозорою) рідиною, а нагноєння відбувається поступово з розвитком процесу. Крім того, стрептодермії частіше бувають розлитими, що зачіпають велику ділянку шкіри.
Стафілодермія ж зазвичай характеризується обмеженим і більш глибоким процесом, при якому спочатку утворюється інфільтрація (ущільнення) тканини з наступним формуванням гнійного стрижня (наприклад, фурункула) або порожнини. Запалення найчастіше розвивається в області волосяного фолікула, сальної або потової залози.
Трапляється, що ці інфекції нашаровуються один на одного, і тоді вже можна говорити про стрептостафілодерміі. У такому разі розвиток процесу і клінічні прояви будуть відповідати обом інфекцій.
5 Симптоми патології
Якщо діагностовано піодермія, симптоми, незалежно від збудника і форми, для всіх різновидів будуть загальні:
- гнійничкові ураження шкіри;
- біль у місці запалення;
- свербіж, печіння;
- почервоніння і зміна шкірного покриву в місцях ураження;
- погіршення загального самопочуття, можливе підвищення температури тіла.
6 Етіологія захворювання у малюків
Піодермія у дітей найчастіше буває викликана стрептококами. Стафілодермія розвиваються рідко, оскільки сальні і потові залози ще не функціонує повною мірою.
Причини стрептодермії у дітей:
- незрілість імунної системи;
- ослаблення організму в результаті хвороб;
- недостатність захисних функцій епідермісу;
- похибки харчування, авітаміноз;
- цукровий діабет;
- недотримання правил особистої гігієни.
При розвитку стрептодермії спочатку на шкірі з’являється почервоніння, на місці якого потім утворюються бульбашки з рідиною. Після чого бульбашки лопаються, засихають, і утворюється кірочка.
Поширене серед дітей таке стрептококової шкірне захворювання, як заєда (дефект шкіри в області куточків губ, біля носа).
Освіта панариціїв на пальцях рук часто пов’язано з тим, що діти мають звичку обкушувати шкіру навколо нігтів, а потім в ранки потрапляє стрептокок, і розвивається запалення.
Піодермія у дітей добре піддається лікуванню. Досить дотримуватися гігієни, обробляти уражену шкіру дитини антисептичними засобами (саліциловий спирт, хлоргексидину біглюконат) або розчинами барвників (брильянтовий зелений, розчин Кастеллані). Дуже важливим є правильне харчування, збагачене вітамінами, і поживний режим дня. У деяких випадках може знадобитися антибіотикотерапія.
7 Прояв у підлітковому віці
В пубертатному періоді у підлітка починається гормональна перебудова організму, починають в повній мірі функціонувати сальні і потові залози. У зв’язку з цими факторами на перше місце за гнійничкових уражень шкіри виходять стафілодермія: вугри, фурункули і фурункульоз, запалення потових залоз.
Вугрова хвороба у підлітків поширена досить широко. Розрізняють 4 стадії цього захворювання, і якщо на перших порах достатньо лише відвідувань кабінету косметолога і нормалізації харчування, гігієни і здорового способу життя, то на третій і четвертій стадії, коли хвороба запущена, може знадобитися медична допомога, лікування антибіотиками і навіть хірургічне втручання.
Фурункули і фурункульоз нерідко вражають шкіру підлітків. Як правило, поряд з гормональною перебудовою на розвиток піодермій в цьому випадку впливає порушення обміну речовин і підвищення рівня глюкози в крові.
Запалення потових залоз (гідраденіт) може бути пов’язане з недотриманням правил особистої гігієни, зниженням імунітету, порушенням правил гоління.
Гідраденіт – це болісний процес, який нерідко супроводжується високою температурою і обов’язково вимагає звернення до лікаря за допомогою.
Сикоз – це гнійничкові запалення волосяних фолікулів. Як правило, це захворювання розвивається у юнаків на обличчі при недотриманні правил особистої гігієни гоління.
8 Характерні висипання у дорослих
У дорослому віці прояви вугрової хвороби, як правило, стихають. Але трапляється, що схильність до гнійничкових уражень шкіри не проходить або спонтанно виникає знову.
Причинами цього можуть бути зниження загального імунітету і гормональні зрушення.
Стафилодермиями в зрілому віці можуть страждати і жінки, і чоловіки, а стрептодермії вражають частіше жінок.
Піодермії у дорослому віці завжди вимагають особливої уваги. Слід пройти консультації не в одного лікаря-спеціаліста:
- гастроентеролога;
- терапевта;
- ендокринолога;
- гінеколога;
- андролога;
- дерматолога.
Може знадобитися цілий ряд аналізів крові. Обов’язково потрібно визначити кількість і співвідношення гормонів і цукру в крові, щоб не упустити можливу ендокринну патологію.
Іноді зустрічаються і інші, більш складні та рідкісні піодермії (ектіма, імпетиго, остіофоллікуліти, суха піодермія). Всі ці захворювання вимагають обстеження і кваліфікованого лікування у лікаря-дерматолога.
9 Лікувальні заходи
Виходячи з того, що розвиток піодермій грають роль не тільки бактеріальні фактори, але і загальний стан організму і імунітету, лікування цих захворювань має проводитися в комплексі і включати в себе такі моменти:
- неспецифічну антибактеріальну терапію (антибіотики та сульфаніламіди);
- специфічну антибактеріальну терапію (застосування вакцин, анатоксинів та сироваток);
- імуностимулюючу терапію (імуномодулятори);
- аутоиммунотерапию (аутогемотерапію);
- місцеве застосування лікарських засобів (асептики та антибіотиків у вигляді мазей, розчинів, присипок).
Повинна бути переможена піодермія, лікування і профілактика її є важливим моментом у зміцненні загального імунітету. Для цього необхідно зміцнити всі захисні сили організму:
У розвитку піодермій відіграє велику роль порушення вуглеводного обміну. А це означає, що слід скоротити в раціоні кількість швидких вуглеводів і жирів. У дієті слід віддавати перевагу білково-рослинній їжі, пити чисту воду, вживати кисломолочні продукти.
Важливим є дотримання особистої гігієни, правил гоління і догляду за делікатними ділянками шкіри.
10 Діагностичні заходи
Для діагностики захворювання проводяться:
- оцінка клінічних проявів;
- загальний аналіз крові;
- аналіз крові на цукор;
- бактеріологічне дослідження;
- гістологічне дослідження;
- біохімічний аналіз крові;
- дослідження крові на ВІЛ і сифіліс;
- диференціальна діагностика піодермій один з одним;
- диференційна діагностика з іншими дерматологічними хворобами (грибкові, вірусні, паразитарні).
Слід пам’ятати, що стан шкіри людини завжди відображає загальний стан здоров’я організму. Будь-які гнійничкові ураження на шкірі завжди потребують обстеження, з’ясування причин і кваліфікованого лікування. Будьте здорові!