Лікарі часто лякають діагнозом «перитоніт». Перитоніт – що це таке? Чому це захворювання вважається таким небезпечним? Багато хто пов’язує його з апендицитом. Дійсно, найчастіше саме апендицит викликає це захворювання.
Зміст
- 1 Клінічна картина
- 2 Різновиди захворювання за травмирующему фактору
- 3 Види хвороби за механізмом інфікування
- 4 Різновиди патології за ступенем розповсюдження
- 5 Класифікація недуги за характером вмісту очеревини
- 6 Як проявляється
- 7 Стадії
- 8 Наслідки
- 9 Лікувальні мероприятияя
1 Клінічна картина
Перитоніт – це запальний процес в очеревині. Очеревиною називається внутрішня оболонка черевної порожнини. Черевна порожнина являє собою простір під грудною кліткою, яке заповнене внутрішніми органами. В ній знаходиться невелика кількість асептичної рідини.
Рекомендуємо ознайомитися
- Діагноз-СРК, що значить?
- Дуодено гастральный рефлюкс: що це таке, симптоми
- Симптоми проривної виразки
Запалення очеревини відносять до групи гострих хірургічних станів під узагальненою назвою «гострий живіт».
Захворювання супроводжується порушенням життєво важливих функцій систем і органів. Воно несе загрозу не тільки здоров’ю пацієнта, але і його життя. Смертність від перитоніту дуже висока. Процес розвивається стрімко, тому дуже важливо надати медичну допомогу якомога швидше. Запалення черевної області діагностується в кожного п’ятого пацієнта в критичному стані. Лікування перитоніту вимагає термінового хірургічного втручання.
Класифікують запалення очеревини за різними критеріями.
2 Різновиди захворювання за травмирующему фактору
Бактеріальний перитоніт виникає в результаті проникнення в стерильну черевну порожнину життєздатних бактерій. У розвитку захворювання має велике значення кількість проникнувшей інфекції, хвороботворні якості мікробів і механізм захисних сил організму. Інфекція може проникнути в черевну порожнину через кров або лімфу або в результаті пошкодження органів черевної порожнини або таза.
Причини перитоніту бувають різні. При різноманітних захворюваннях кишечника запалення очеревини розвивається в 5% випадків. До патологій кишечника відносяться непрохідність кишечнику, дивертикули кишечника (випинання стінок кишечника).
Якщо виявлено перитоніт, причини його нерідко є наслідком хвороб жовчних шляхів (10% випадків).
Однією з найбільш ймовірних причин розвитку бактеріального перитоніту є апендицит (запалення червоподібного відростка сліпої кишки).
Його часто викликає прорив (утворення наскрізного отвору) виразки шлунка або дванадцятипалої кишки. Недуга також може виникнути внаслідок розвитку хвороб жіночої репродуктивної системи або з-за травми.
Асептичний перитоніт провокується подразненням тканин очеревини агресивними речовинами організму кров’ю, сечею, жовчю, шлунковим соком або соком підшлункової залози. Він дуже швидко стає бактеріальним, оскільки вже через кілька годин роздратовані тканини очеревини піддаються впливу бактерій.
Однієї з різновидів асептичної форми є барієвий перитоніт. Він розвивається в результаті виходу барію за межі кишечнику. Таке стає можливим під час проведення рентгенологічних досліджень із використанням контрастної речовини, що містить барій. Барієва різновид захворювання спостерігається дуже рідко, але від нього гине кожен другий хворий.
3 Види хвороби за механізмом інфікування
Первинний перитоніт – досить рідкісне явище. Він виникає в результаті проникнення інфекції з інших органів. Наприклад, він може з’явитися як ускладнення цирозу печінки.
Вторинний перитоніт розвивається через пошкодження органів внаслідок виразки, травми або хірургічного втручання.
Існує також третинний перитоніт (також уповільнений або персистуючий). Так називають гнійні форми захворювання, які з’являються в процесі лікування вторинного перитоніту. Вони мають слабко виражений характер і розвиваються поступово, на відміну від первинної і вторинної форм.
4 Різновиди патології за ступенем розповсюдження
Місцевий (локальний) перитоніт локалізується навколо органу або травми, є вогнищем запалення. Через властивості очеревини до утворення зрощень запальний процес нерідко обмежується конкретною ділянкою. Хоча в деяких випадках спостерігається затікання запальної рідини в суміжні області. Місцевий запальний процес обмежується 2 або 3 з 9 анатомічних областей очеревини.
Під поширеним (дифузним) перитонітом розуміють залучення в запальний процес від 2 до 5 відділів очеревини. Він може захоплювати до 60% порожнини.
Якщо область поразки перевищує 60% очеревини і поширюється більше, ніж на 5 областей, таке запалення черевної області називають поширеним розлитим.
Загальний (тотальний) перитоніт виникає, якщо спостерігається тотальне запалення черевної порожнини.
5 Класифікація недуги за характером вмісту очеревини
Збудниками гнійної форми захворювання є представники гнійної мікрофлори – стафілококи, гонококи і кишкова паличка. Гнійний перитоніт стрімко прогресує і супроводжується потужною інтоксикацією організму. Токсичність продуктів діяльності гнійної флори викликає серйозні порушення в організмі людини. Смертність від гнійного запалення очеревини велика. У деяких пацієнтів буває уповільнений гнійний перитоніт, як наслідок лікування вторинної форми.
Серозний перитоніт зазвичай з’являється через скупчення серозної рідини. Через 2-3 дні в рідини накопичується білок плазми крові (фібрин) і захворювання стає серозно-фібринозним. Ця форма може розвинутися в гнійну, якщо активізується гнійна мікрофлора.
Фібринозний перитоніт виникає, якщо у рідини накопичується дуже багато фібрину. Надмірна кількість білка плазми крові призводить до появи фібринових плівок. Така форма захворювання небезпечна появою зрощень черевної порожнини з прилеглими органами або тканинами кишечника.
Геморагічним перитонітом називають стан, при якому до рідини приєднується проникла в черевну порожнину кров. Вона виливається під час травмування або при перфорації (утворення наскрізного отвору) виразки.
Каловий перитоніт виникає, коли рідина в черевній порожнині забруднюється вмістом кишечника.
Запальний процес очеревини, яке супроводжується накопиченням рідини, називають ексудативним (вологих). При прогресуванні процесу об’єм рідини збільшується. Одночасно з накопиченням рідини в очеревині, інші органи втрачають воду. В результаті організм починає страждати від зневоднення. Стан ускладнюється загальною інтоксикацією, яка відбувається через проникнення у кров токсинів з скопилася в черевній порожнині рідини.
6 Як проявляється
Першим і головним проявом перитоніту є сильна і гострий біль. Найсильніша біль виникає, якщо запалення в очеревині обумовлено перфорацією виразки шлунка або дванадцятипалої кишки. Характер больового синдрому нагадує різкий удар ножа. Інтенсивним болем супроводжується розлиття панкреатичного соку. Вплив його на тканини очеревини порівнянно з опіком. Больовий синдром може викликати втрату свідомості у хворого.
Перші ознаки перитоніту найчастіше локалізовані в одному місці. Але вже через кілька годин біль розливається по животу. Іноді процес може прогресувати у зворотний бік – з розлитий біль може стати локалізованої.
Тривожним знаком є зникнення больового синдрому. Це може свідчити про скупчення великого об’єму рідини.
Якщо виникає перитоніт, симптоми можуть виявлятися візуально. Явною ознакою є напруження м’язів живота. Воно виникає приблизно в той же час, що і больовий синдром. Особливо сильне напруження відчувається під час прориву виразки. Живіт набуває характерне «доскообразное» стан. Воно настільки яскраво виявляється, що спостерігається без обмацування.
Напруга буває місцевим. Наприклад, тільки в області жовчного міхура при виникненні жовчного перитоніту. По мірі розвитку захворювання напруга проходить. У ослаблених хворих і у дорослих похилого віку напруга може не проявлятися.
Діагностика перитоніту проводиться за методом Щоткіна-Блюмберга. Пацієнта укладають на ліжко і просять зігнути ноги в колінах, щоб домогтися найбільшого розслаблення стінок черевної порожнини. В області передбачуваного запалення лікар натискає на живіт. Пацієнт повинен відчути біль. Якщо пацієнт відчує посилення больового синдрому при раптовому отдергивании руки, значить діагноз «перитоніт» підтверджується. Якщо інтенсивність болю не змінилася, результат негативний. Застосування методу може бути ускладнене наявністю напруги м’язів живота.
7 Стадії
Реактивна стадія. Ця стадія може закінчитися через 2 години, але може затягнутися і на декілька діб. Винятком є гострий гнійний перитоніт, який прогресує не більше доби. Характеризується проявом місцевих симптомів. Загальні симптоми спостерігаються тільки в їх початковій стадії. Поряд з больовим синдромом у пацієнта підвищується температура до 39°С і вище. Його серцебиття прискорюється, з’являється нудота і блювота. Якщо больовий синдром яскраво виражений, у пацієнта може з’явитися сплутана свідомість. Його мова стає сухим і обкладеним.
Токсична стадія. Може тривати 2-3 доби. В цей час яскраво проявляються ознаки інтоксикації, обміну речовин і зневоднення. Від токсинів страждають органи і системи організму, особливо печінку та легені. Можуть розвинутися серйозні хвороби печінки. Дихання поверхневе і переривчасте, знижується артеріальний тиск. Виділяються блювотні маси набувають різкий неприємний запах. Можуть виникнути судоми. У цей період зникає біль і напруження м’язів живота. Може з’явитися його здуття. Якщо пацієнту терміново не надати медичну допомогу, почнеться термінальна стадія.
Термінальна стадія. Вона розвивається приблизно на 4 добу після виникнення захворювання. До цього часу пацієнт перебуває в предкоматозном стані. Симптоми запалення очеревини в термальній стадії у дорослих, як і у дітей, можна визначити по їх зовнішньому вигляду. Очі і щоки виглядають запалими. Шкіра висихає і стягується, стає блідою з землистим відтінком і навіть синюшного. Свідомість затуманюється.
8 Наслідки
Ускладнення перитоніту поділяють за часом настання на негайні і на віддалені. Негайні виникають безпосередньо під час хвороби або відразу після неї у вигляді сепсису, кровотечі, коми або смерті пацієнта.
Віддалені ускладнення можуть проявитися через кілька тижнів після захворювання у вигляді післяопераційної грижі або порушень роботи кишечника. Після гострого перитоніту нерідко з’являється непрохідність кишечника. У жінок можуть розвинутися гінекологічні захворювання, з’являються труднощі при спробі завагітніти.
9 Лікувальні мероприятияя
Лікування на початковій гострій стадії перитоніту проводиться за допомогою хірургічного втручання. Винятком є обмежений перитоніт гінекологічного походження. Вогнище запалення очищається і обробляється. Але не завжди цього буває достатньо. Адже дуже часто до моменту звернення пацієнта за медичною допомогою захворювання набуває загальний характер, уражаються інші органи і системи організму. В даному випадку лікування перитоніту направлено на очищення організму від токсинів. Здійснюється дренування шлунково-кишкового тракту, призначають ентеросорбенти (речовини, здатні виводити токсини з організму).
Якщо симптоми перитоніту виражені помірно, він є локальним і має схильність до загасання, лікування здійснюється консервативними методами. Хворому призначається антибіотикотерапія, необхідні постільний режим, що щадить калорійна і вітамінізована дієта.
Якщо є підозра на перитоніт, лікування потрібно здійснювати невідкладно.
