Парапроктит у дітей – захворювання, яке зустрічається досить часто. Схильні йому діти до року і, в основному, чоловічої статі. Серед дорослих від цієї хвороби страждають переважно чоловіки у віковому проміжку від 20 до 50 років.
Під терміном «парапроктит» у медицині розуміють запальні процеси, які поширюються на клетчаточное простір, що оточує пряму кишку.
Зміст статті
- 1 Причини розвитку хвороби
- 2 Типи захворювання та симптоми
- 2.1 Гострий парапроктит
- 2.2 Хронічний парапроктит
- 3 Діагностика
- 4 Як лікувати
Причини розвитку хвороби
Захворювання у новонароджених дітей до року в основному розвивається під впливом стафілокока. Спочатку у дитини страждають або анальні залози, або анальні пазухи. Потім захворювання прогресує, а інфекційний процес поширюється глибше в тканини.
Як тільки інфекція у немовляти вразить достатній простір клітковини, спрацює захисна реакція організму, і сформується абсцес, завданням якого є обмеження запальної зони від здорових тканин.
Якщо хвороба у дитини вчасно не лікувати, то подібні абсцеси або будуть розкриватися на шкірі, або всередині, утворюючи безліч норицевих ходів.
Парапроктит у дітей найчастіше формується із-за вроджених аномалій будови анальних залоз.
Крім особливостей будови сприяти розвитку патології у новонароджених може:
- діарея, від якої часто страждають немовлята;
- запори, які також часто бувають у дитини до року;
- не до кінця готова до роботи система імунітету.
У сумі ці фактори призводять до розвитку парапроктита у дитини.
Типи захворювання та симптоми
У дітей можна виділити гострий і хронічний перебіг хвороби.
Гострий парапроктит
У немовлят і у дорослих симптоматика гострого захворювання схожа:
- є скачки температури до високих значень;
- слабкість, млявість;
- відсутність апетиту;
- примхливість і плаксивість у дітей;
- діти до року часто плачуть під час дефекації.
Зазвичай є почервоніння і болючість в області заднього проходу, зміна шкірних покривів можна навіть побачити на фото. Ділянка почервонілою шкіри буде набряклий, і відрізнятися по температурі в порівнянні з іншими тканинами.
У немовлят гострий глибокий парапроктит може проявлятися не так явно: температура піднімається максимум до 37,5 градусів, а інші симптоми і зовсім відсутні.
Чим глибше знаходиться запальний процес, тим менш явна буде симптоматика у хвороби. Все може початися частими нападами температури і слабкості, та так на цьому і закінчитися у дитини.
Хронічний парапроктит
Якщо мова йде про хронічному процесі у дитини, то тут обов’язково наявність повноцінного свища. Свищі у дітей до року бувають:
- повні – мають два отвори, один з яких відкривається в порожнину кишки, а інше на шкіру;
- не повністю відкриті – є вихідний отвір на шкіру, але в порожнині кишки отвір відсутній;
- не повністю закриті – в цьому випадку у дитини до року все навпаки, є отвір в порожнині кишки, але немає отвору на шкірі.
Нерідко свищева ходи у дитини до року можуть бути з народження, але виявляються лише згодом, коли запальний процес розширює хід і пошкоджує навколишні структури і тканини.
Підозри на хронічний парапроктит починаються зазвичай з:
- виявлення свищевого ходу, який можна бачити навіть на фото;
- якщо відбувається напад загострення, то виявляється та ж симптоми, що і при гострому захворюванні;
- загострення бувають частими;
- свищі можуть без об’єктивних причин бути закритими протягом довгого часу.
Діагностика
Діагностика захворювання навіть у дитини до року не представляє особливої складності. Лікар використовує загальний огляд, збір анамнезу.
У деяких випадках, якщо без цього ніяк не обійтися, проводиться пальцеве ректальне дослідження.
Також обов’язково призначають аналіз крові, в якому на запалення вкаже підвищення кількості лейкоцитів. Крім лейкоцитів оцінюється показник ШОЕ.
Додаткові методи діагностики використовуються досить рідко. У деяких випадках вдаються до УЗД методикою.
Якщо мова йде про гострій формі хвороби у дитини до року, то тут головне з’ясувати, де саме розташований патологічний процес.
При діагностиці наявність підозрілих отворів, з яких виділяються гнійні маси у дитини до року – явна ознака парапроктита.
Як лікувати
Ранні стадії захворювання у дітей до року лікують за допомогою медикаментом антибактеріальний, протизапальний і антисептичний рядів. Робиться це для того, щоб запобігти розмноження і розповсюдження патогенних мікроорганізмів і зупинити прогресування запального процесу.
В основному перевага надається місцевим засобам, таким як свічки, креми, мазі.
На ранніх стадіях також можна використовувати ванни з марганцівкою. Розчин не повинен бути дуже концентрованим, а температура води не повинна перевищувати позначку в 39 градусів.
Якщо дитина ще не в змозі самостійно сидіти, то ванночку можна замінити повноцінним купанням 2-3 рази на добу в слабкому розчині марганцівки.
Під час загострення або при хронічному процесі необхідно не забувати про заходи профілактики:
- обов’язково повинні дотримуватися правил гігієни;
- необхідно вчасно підмивати дитину;
- проводять профілактику запорів за допомогою масажу животика і дієтичних обмежень;
- якщо застійні явища у кишці не вдається усунути, допустимо використання легких проносних після консультації у лікаря.
Якщо мова йде про гострому процесі, то тут не обійтися без хірургічного втручання. Батьки повинні пам’ятати про те, що лікарі рідко оперують новонароджених, вважаючи за краще дочекатися, поки у дитини повністю сформується свіщевої хід. Такий підхід дозволяє більш тверезо оцінити область поразки і видалити запалені тканини.
Якщо хірургічне втручання проводиться за показаннями, а по його закінченню батьки дотримуються все, що було рекомендовано медиком, то результат операції успішний, а дитина позбавлений від мук з парапроктитом.
Важливим етапом в лікуванні парапроктита є профілактичні огляди у лікаря. Своєчасне відвідування педіатра найчастіше допомагає виявити хворобу на ранніх стадіях і почати її лікування до того, як процес перетвориться в хронічний.
Профілактичні заходи при парапроктиті спрямовані на те, щоб усунути вплив факторів, здатних спровокувати формування захворювання.
Як і будь-яка хвороба, парапроктит у новонароджених вимагає чіткого дотримання рекомендацій, а також уважності батьків. Якщо помітити перші симптоми захворювання і почати лікувати захворювання якомога раніше, то можна зовсім уникнути оперативного втручання.