Зміст статті
- Лікування параректального абсцесу
Парапроктит — це захворювання параректальної клітковини, що характеризується наявністю запального процесу і формуванням гнійного абсцесу в області заднього проходу. Такий патологічний стан розвивається внаслідок попадання інфекції на слизову оболонку прямої кишки. Серед можливих шляхів потрапляння патологічних мікроорганізмів найбільш імовірними є: через ушкодження анального отвору, при тріщинах заднього проходу, гематогенним шляхом (через кров), через структурні елементи лімфатичної системи, а також із сусідніх органів, уражених запальним процесом. Людина, що страждає цим недугою, відчуває сильний дискомфорт і біль, що значно погіршує якість його життя.
Основні симптоми цього захворювання:
- лихоманка, озноб;
- загальне нездужання, ослаблення організму;
- болі в області промежини, тазу, що посилюються під час акту дефекації;
- болючий інфільтрат, гіперемія у разі розташування гнійника поблизу поверхні шкіри.
Лікування параректального абсцесу
Існує думка, що парапроктит можна вилікувати за допомогою консервативної терапії. Проте лікарі стверджують, що єдиний можливий спосіб лікування цього запального процесу — це операція, спрямована на видалення абсцесу.
Проведення такого радикального методу лікування є обов’язковим при будь-яких стадіях хвороби. Зроблена на початкових стадіях операція надає гарантію повного лікування від недуги. В залежності від розташування абсцесу, його поширеності, а також тяжкості перебігу операція може бути різною. Тип оперативного втручання визначає лікар після ретельного огляду та дослідження хворого. Хірургічне лікування парапроктита є обов’язковим і нагальним, тому проводиться негайно після підтвердження діагнозу. Основна мета хірургічного лікування парапроктита — пошук гнійного абсцесу, його розкриття, дренування, висікання ураженої крипти і гнійного каналу, а також усунення зв’язку з товстою кишкою.
У хірургічній практиці застосовують такі види операцій:
- розтин гнійника і його очищення від патологічного вмісту (дренування). Також висічення запаленої крипти і висікання гнойникового каналу в порожнину прямої кишки;
- розтин гнійника, виведення всього його вмісту + виконання сфинктеротомии;
- лігування, крім розкриття та виведення гнійного вмісту;
- висічення свищевого ходу з подальшим пересуванням слизової оболонки для перекриття шляхів можливого попадання патологічної мікрофлори з товстої кишки. Проводиться після розсічення і очищення гнійника.
Хірургічне втручання по видаленню парапроктита проходить під внутрішньовенною, перидуральною або масочної анестезією. Місцевий наркоз не роблять із-за ризику розширення інфекції при уколі (введення анестезуючого речовини).
Операція з видалення парапроктита дуже непроста і вимагає наявності прекрасних знань, практичних навичок та високої кваліфікації проведення такого роду операцій. Через відсутність досвіду і знань можуть розвинутися ускладнення після проведення операції, найпоширеніші з яких — недостатність сфінктера і нетримання калу і газів. Особливо якщо мова йде про парапроктиті, що утворився глибоко (при ишио – і пельвиоректальном тип), при якому дуже складно зробити правильний вибір виду операції. Щоб зробити успішну операцію з видалення парапроктита, краще звернутися в спеціалізовані приватні клініки або профільні державні медичні установи. Лікування хронічного парапроктита проходить також за допомогою хірургічного втручання, спрямованого на проведення таких можливих маніпуляцій:
- розсічення або висічення свищевого ходу в просвіт прямої кишки;
- можуть також зробити висічення в комплексі з розкриттям набряків, після чого їх дренують;
- свіщевої канал січуть і дренують, а також проводять ушивання сфінктера (лігування).
Під час різкого погіршення стану хворого внаслідок розвитку рецидиву на тлі хронічного перебігу хвороби може бути проведена консервативна терапія в стінах стаціонару. Її проводять з метою зменшення запалення, а також зниження больових відчуттів. Незважаючи на появу помітних змін, все одно буде призначено подальше хірургічне лікування.
Прогноз після проведеного хірургічного лікування сприятливий, обіцяє повне вилікування. Однак якщо оперативне лікування було спрямоване лише на утворився прорив абсцесу, то повного одужання може взагалі не настати, а гострий процес з часом перейде в хронічний. Для досягнення максимального ефекту необхідно ліквідувати зв’язок абсцесу з прямою кишкою. Крім цього, на виникнення ускладнень може вплинути і неправильне післяопераційне ведення пацієнта, а також технічні помилки у проведенні операції.
Ефективний засіб від геморою існує. Перейдіть по посиланню і дізнайтеся, що рекомендує Олена Малишева.
