Одним з найбільш серйозних ускладнень багатьох захворювань ШКТ є кровотеча. Це загрозливе життя стан пацієнта може стати причиною летального результату. Приблизно кожен п’ятий хворий поступає у відділення невідкладної хірургії з даним діагнозом. Здебільшого це пацієнти старшого віку, більше чоловіки, які мають в анамнезі захворювання верхніх відділів ШЛУНКОВО-кишкового тракту (стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки). Нижні поверхи шлунково-кишкового тракту зазвичай не дають настільки масивних крововтрат і рідко вимагають термінової госпіталізації.
Зміст статті
- 1 Класифікація
- 2 Етіологія та патогенез
- 3 Симптоми та методи діагностики
- 4 Допомогу
Класифікація
ШКТ кровотечі бувають декількох видів залежно від швидкості і тяжкості крововтрати, локалізації джерела, вираженості симптомів. Встановити форму кровотечі у ряді випадків можна по клінічній картині, а також при використанні додаткових методів дослідження – ендоскопії, УЗД.
В даний час у зв’язку з широким впровадженням в практику ендоскопічних методів діагностики виявити джерело кровотечі в ШКТ не становить особливої праці, що суттєво підвищує ефективність лікування і покращує прогноз для хворого.
Розрізняють наступні види кровотечі з шлунково-кишкового тракту:
Етіологія та патогенез
Причинами шлунково-кишкової кровотечі можуть бути різні захворювання і ураження органів травної системи, портальна гіпертензія, пошкодження судин і хвороби кровотворення. Найбільш поширеними є наступні причини:
Патогенез шлунково-кишкової кровотечі найчастіше пов’язаний з порушенням цілісності судинної стінки (ерозії, виразки, розриви, склерозування, емболія, тромбоз, розрив аневризми або патологічні розширених вузлів, підвищення проникності дрібних капілярів).
Другий механізм – це зміни в системі гемостазу (порушення згортаючих здібностей крові). Можливе поєднання цих двох механізмів у одного і того ж хворого.
Симптоми та методи діагностики
У клінічному розвитку будь-якої кровотечі є два основних періоди:
- прихований (латентний) період – починається від моменту надходження крові в шлунково-кишковий тракт до появи зовнішніх ознак;
- генералізований період – коли всі симптоми крововтрати стають явними (шум у голові, сильна слабкість і блідість, спрага, холодний піт, тахікардія, падіння артеріального тиску, непритомний стан).
Тривалість першого періоду залежить від швидкості і об’єму втрат крові і коливається від декількох хвилин до 24 годин. При повільному і необильном кровотечі загальні симптоми можуть бути мізерними – незначна блідість шкіри і слизових, втома, невелика тахіаритмія на фоні нормального артеріального тиску. Це пов’язано з тим, що організм встигає включити всі компенсаторні механізми для відшкодування втрат крові.
Слід пам’ятати, що внутрішня кровотеча може проявлятися тільки загальними симптомами, при цьому кров витікає не назовні, а в одну з порожнин тіла людини, що являє серйозну загрозу для життя пацієнта при несвоєчасній діагностиці.
Всі інші види кровотеч ШКТ мають симптоми зовнішнього виходу крові через рот або пряму кишку:
Блювоти немає, кал не змінює свій колір, а загальні симптоми слабо виражені – так буває, якщо обсяг втрачається за добу крові не перевищує 100 мл, в цьому випадку на допомогу приходить аналіз калу на приховану кров. Цей аналіз проводять всім пацієнтам з хронічною патологією ШКТ, особливо при спадкової обтяженості по онкології.
Основним інструментальним методом діагностики шлунково-кишкової патології є ендоскопія.
Якщо симптоми говорять про кровотечі з верхніх відділів ШКТ, то найбільш інформативним дослідженням буде ЕФГДС (езофагогастродуоденоскопія), при ураженні нижніх відділів проводять ректороманоскопію, колоноскопію. Ці методи дозволяють провести зупинку невеликих кровотеч під час проведення дослідження. Додаткову інформацію дають УЗД, МРТ та рентгенівські методи.
При проведенні аналізу симптомів у хворого необхідно враховувати можливість появи чорного кольору калу при лікуванні препаратами заліза, при вживанні активованого вугілля, чорниці, чорносливу, вишні. Домішки крові в блювотних масах може бути при заковтуванні під час носового або легеневого кровотеч. Навпаки, кровохаркання (кашель з кров’ю) може статися при затіканні крові із стравоходу і глотки в трахею і нижні дихальні шляхи.
Допомога
ШКТ кровотеча є загрозливим для життя станом, що вимагає негайного надання першої медичної допомоги хворому, що знаходиться вдома, на роботі або відпочинку.
Навіть підозра на наявне кровотеча є приводом для виклику карети швидкої допомоги і госпіталізації хворого у найближчий хірургічний стаціонар.
Перша допомога полягає в наступному:
- хворого треба покласти, ноги трохи підняти вище рівня голови;
- переміщати допускається тільки на ношах;
- не давати їжі та води до приїзду швидкої допомоги;
- покласти лід або пляшку з холодною водою на місце передбачуваного джерела кровотечі, кожні 15 хвилин знімати на 3 хвилини;
- у стаціонарі проводиться обстеження, виявлення і ліквідація джерела кровотечі (введення гемостатичних засобів), поповнення об’єму втраченої рідини і циркулюючої крові, лікування анемії та супутньої патології;
- оперативне втручання проводиться при відсутності ефекту від медикаментозних методів зупинки кровотечі.
Несвоєчасне звернення за кваліфікованою медичною допомогою або спроби самостійного лікування можуть привести до серйозних наслідків для здоров’я і життя пацієнта – геморагічного шоку, анемії, гострої поліорганної недостатності, летального результату. Для профілактики необхідно регулярно проходити огляд у фахівців (гастроентеролога, проктолога), лікувати наявні захворювання, дотримувати всі рекомендації щодо дієти і правильного способу життя.