Популярний діагноз – розлад кишечника – передбачає такі симптоми (відчуття або зовнішні прояви процесів), які не спостерігаються при звичайній (нормальної) роботі організму. Розлад може приймати різні форми з великою кількістю властивостей і ознак, що свідчать про порушення роботи різних ділянок (відділів) травної системи.
В широкому розумінні до кишечнику відносять все, що починається за стравоходом: шлунок, відділ тонкого кишечника, сліпа і ободова кишки, відділ товстої кишки. Кожен ділянку шлунково-кишкового тракту в певних умовах може функціонувати з відхиленнями. При непрохідності прямої кишки говорять про запорі, коліт ободової кишки проявляється у вигляді гострого болю, ознобу і загальної слабкості, хронічний гастрит шлунка часто протікає взагалі безсимптомно.
Зміст
- 1 Патології функціональні та органічні
- 2 Клінічна картина
- 3 Причини хвороби
- 4 Відміну від гастриту
- 5 Стрес
- 6 Перший напад
- 7 Лікувальні мероприятияя
- 8 Діагностика
1 Патології функціональні та органічні
Встановлено, що більшість захворювань шлунково-кишкової системи призводить до анатомічних змін організму. При цьому патології розвиваються з характерними зовнішніми проявами або суб’єктивними відчуттями. Захворювання, які викликають розлад кишечника, можуть бути пов’язані як з попаданням інфекцій, так і з функціональними змінами окремих органів. Однак, як виявилося, не завжди. Сучасні дослідження дозволили виявити і виділити в окреме захворювання ще одне патологічне відхилення – функціональну диспепсію.
Відомо, що прояви розладу кишечника належать до його верхніх відділів – шлунка і дванадцятипалої кишці. На клінічні прояви цих недуг скаржаться від 40 до 80% людей в різних країнах. Десятки років поспіль лікарі ставили діагноз гастрит або дуоденіт, коли чули наступні скарги:
- виникнення відчуття, що стінки шлунку або кишечника пошкоджені;
- печіння у верхній черевної частини (під ложечкою);
- переповненість, перенасиченість шлунка, появу тяжкості, внутрішнього тиску;
- відчуття зупинки шлункової діяльності, що супроводжується тягнуть болями кишечника.
Окремі дослідження морфології тканин в більшості випадків не виявили їх органічного зміни. Хворобливі відчуття пацієнтів та наявність локальних запальних процесів не були пов’язані з патологічними змінами стінок кишечника. У ході більшості обстежень не було виявлено симптоми ні функціональних, ні дистрофічних, ні метаболічних захворювань. Міжнародні експерти встановили, що розлад кишечника може бути самостійним недугою, не пов’язаних з системними відхиленнями в життєдіяльності організму.
Міжнародні комісії встановили, що розлад кишечника без прояву симптомів захворювання властиво функціональної диспепсії. Клінічні прояви цього захворювання названі дистрес-синдромом. Особливістю ФП є те, що причини розладу об’єктивно встановити неможливо, а наслідки не пов’язані з появою ерозій і ущільнених рубців.
Рекомендуємо ознайомитися
- Зупинився шлунок
- Перитоніт: симптоми і лікування
- Інфекційний гастрит
2 Клінічна картина
Симптоми розлади кишечника можуть бути різними. Основними проявами розлади травного тракту є:
- чергування запорів і слабкого стільця, що межує з проносом;
- висока ступінь газоутворення;
- відчуття непрохідності кишечника;
- відчуття припинення його функціонування;
- нудота;
- пітливість.
Всі явища при розладі кишечнику можуть супроводжуватися погіршенням загального стану, яке проявиться:
- слабкість в кінцівках, млявістю, зниженням м’язового тонусу;
- нервозністю, дратівливістю, сльозливість;
- гіпертонічними явищами – низьким і високим тиском;
- аритмією;
- появою почуття нікчемності, морального спустошення;
- втомою, сонливістю, стомлюваністю.
3 Причини хвороби
Явища, що викликають розлад кишечника:
- порушення рухової діяльності м’язів шлунка;
- експрес секреція соляної кислоти;
- розлад ЦНС;
- підвищена активність дванадцятипалої кишки.
В ході останніх наукових досліджень гастроентерологи встановили, що часті розлади пов’язані з порушенням дії центральної нервової системи, моторики шлунка, тонкого кишечника, неузгодженістю процесів травлення та евакуації з шлунка переробленої харчової грудки, порушенням координації функціонування шлунка, дванадцятипалої кишки і секреторних залоз.
Кишковий розлад може приймати більш хворобливий характер. У цьому випадку говорять про язвенноподобном течії. Інша форма розладу пов’язана з дискомфортом. Такі прояви свідчать про рефлюксоподобном течії, пов’язаний з викидами шлункового соку.
Важливою особливістю розлади є те, що воно не призводить до проявів гастриту.
4 Відміну від гастриту
Міжнародні медичні комісії встановили, що больовий синдром або дискомфорт систематично відчувають 60-80% жителів землі. За даними медичних досліджень, хронічним гастритом страждає близько 80% населення розвинених країн. Частка хворих зростає після 40 років. Подальші дослідження показали, що склади цих груп різні. Частина пацієнтів, у яких був діагностований гастрит, не відчували неприємних суб’єктивних відчуттів. То є хронічна форма захворювання може протікати безсимптомно. В іншій групі, члени якої страждали від болю і дискомфорту кишечника, гастрит не встановлено. В стінках кишечника цих людей були відсутні ерозії і рубці.
У той же час для об’єктивного підтвердження діагнозу «гастрит» і вибору методу лікування лікар повинен володіти результатами аналізів, які свідчать про наявності органічних змін в шлунку і кишечнику пацієнта. Для цього існує арсенал ефективних рентгенологічних, томографічних, ультразвукових та хімічних засобів.
5 Стрес
Незважаючи на недостатню вивченість природи кишкових розладів, медики стверджують, що їх причиною є стресові ситуації. Поняття «дистрес» в науковому світі означає, в першу чергу, реакцію шлунка і тонкого кишечника на переляк, агресію або втрату переваги. Згусток нервових закінчень в області сплетення моментально передає тривожний сигнал в ШКТ.
Негативний фактор посилюється:
- низькою фізичною активністю;
- переїданням і недоїданням;
- харчовою непереносимістю;
- низькою якістю харчових напівфабрикатів;
- наявністю в кишечнику гельмінтів, лямблій та інших паразитів;
- присутністю прихованих вірусних і бактеріальних інфекцій – стрептококів, сальмонел, кишкових паличок;
- впливом алергенів. Це важливий фактор, що провокує дисфункцію кишечника.
6 Перший напад
При раптовому розладі кишечника хворому треба забезпечити спокій. В першу чергу не потрібно перевантажувати кишечник. Лікувальне голодування протягом 12 годин – достатня міра для того, щоб шлунково-кишкова система відновилась і почала працювати в нормальному режимі. В цей час хворого треба рясне питво (чиста вода). Її можна підфарбувати марганцівкою до трохи рожевого кольору або приправити декількома краплями зеленого чаю. Щоб організму було легше виводити харчові залишки, потрібно стимулювати їх адсорбцію, цьому сприяють таблетки активованого вугілля.
Якщо гострота проявів пройшла, хворому можна потроху їсти. Рекомендується приймати їжу малими порціями, ретельно пережовуючи. Страви повинні бути багаті клітковиною і не містити жирів. Перевага повинна бути віддана відварного рису, перетертим відварною яблук, сушеним скориночкою.
Кисломолочні продукти треба давати з обережністю, розщеплення білків вимагає великих зусиль. При нормалізації роботи кишечника дають м’ясо – відварну нежирну яловичину або грудку птиці. При цьому потрібно пам’ятати, що повторюються розлади – привід для візиту до гастроентеролога.
7 Лікувальні мероприятияя
Терапія дисфункції кишечника повинна бути заснована на комплексному методі, перевага в якому повинно віддаватися (у порядку черговості):
- нормалізації способу життя;
- дотримання здорового різноманітної дієти;
- фармакологічного лікування.
Нормалізація життєвих умов має передбачати усунення або пом’якшення впливу подразнюючих стресових впливів. Ставлення до життя повинно нагадувати реакцію кішки, яка передбачає вміння уникати небезпеки і майстерність релаксації. Відмова від звичок, які дестабілізують роботу всіх систем організму – важливий лікувальний елемент.
Харчування повинно включати повний раціон білків. Споживання жирів повинно бути обмежено, саме жири стимулюють секрецію шлункового відділу кишечника. Графік харчування має забезпечувати його дрібність і систематичність.
Медикаментозна частину терапії, коли є розуміння, чим лікувати, визначається лікарем. В неї можуть входити таблетки, блокують або стимулюють виділення соляної кислоти. Можливо включення ліків, які захищають стінки шлунка від шкідливих впливів. Засоби, що регулюють водний баланс і регуляторні функції кишечника можуть стати частиною терапевтичної програми. Бактерицидні препарати і антибіотики застосовують для усунення інфекційного та паразитарного впливу, вони також можуть бути призначені лікарем.
У деяких випадках при розладі кишечнику лікування недуги не може обійтися без психотропних засобів.
8 Діагностика
Небезпека розладів полягає в можливої плутанини діагнозів. Зовнішні клінічні прояви і симптоми дисфункції кишечника схожі з гастрити та дуоденіти. Відмінності проявляються в різних анатомічних впливах. Явища, супутні розладу, не залишають сліду в тканинах організму. Розвиток гастриту призводить до органічних змін в шлунку, дванадцятипалій кишці та інших відділах ШКТ.
З часом починають виявлятися слідства порушеного метаболізму: нігті розшаровуються і розтріскуються, настає облисіння, розвивається худоба, псується колір обличчя, з’являється запах з рота.
Лікарське дослідження повинно включати:
- аналіз скарг пацієнта;
- проведення рентгеноскопії, ендоскопії, МРТ та інших високотехнологічних досліджень;
- біохімічний аналіз тканин (при необхідності);
- ультразвукову діагностику;
- лабораторні дослідження.
Важливою частиною лікарського дослідження є встановлення супутніх захворювань. З цією метою терапевтом можуть бути призначені консультації у невролога, кардіолога, психіатра та інших спеціалістів.
Лікування розлади кишечника повинно бути узгоджене з лікарем, але при підборі способу лікування пацієнт відіграє важливу роль. Це не означає, що він повинен ігнорувати всі рекомендації або бездумно їх виконувати. Це означає, що його комплексний підхід до лікування розлади повинен ґрунтуватися на симбіозі власної мудрості, життєвої активності та лікарських знань.