Багато патології головного мозку мають вторинний характер, тобто виникають на грунті якого-небудь захворювання. При цьому передбачити такі ускладнення буває дуже складно. У разі, коли в мозку відбувається збій вироблення ліквору, відбувається збільшення обсягу мозкових шлуночків, що призводить до надмірного скупчення цереброспінальної рідини. Ця хвороба отримала назву гідроцефалія, відома також як водянка головного мозку.
Гідроцефалію класифікують по ряду ознак:
- в залежності від течії – може бути хронічної або гострої;
- залежно від походження – набута або природжена;
- в залежності від стадії перебігу – стабільний перебіг хвороби або прогресуючий перебіг;
- по патогенезу – гіперсекреторная, окклюзивная або сполучена.
Багато лікарі класифікують гідроцефалію ще за двома критеріями: в залежності від етіологічних факторів і за місцем локалізації процесу.
Водянка головного мозку: причини
Причини появи гідроцефалії різноманітні. Існує дві великі групи факторів, які сприяють розвитку патології:
- зовнішні (механічні) – це всілякі забої, травми голови, а також наслідки захворювань мозку інфекційної природи (менінгіти, менінгоенцефаліти, інсульти, пухлини і ін);
- внутрішні – включають в себе причини, пов’язані безпосередньо з функцією вироблення, всмоктування та розподілу ліквору.
По етіології прийнято розрізняти два типи водянки: закритий (причина — механічна) і відкритий (причина — внутрішня).
Частіше за все ця недуга виникає у новонароджених, що безпосередньо пов’язане з порушенням нормального розвитку мозкових шлуночків в ембріональний період. Дуже часто зустрічається водянка головного мозку у плода. Також вона діагностується у новонароджених, матері яких в період виношування плоду перехворіли інфекційним захворюванням або перенесли травму голови.
Водянка головного мозку: симптоми
Захворювання досить легко діагностується, тому що водянка головного мозку у дорослої має дуже характерний симптомокомплекс:
- паралічі та оніміння кінцівок;
- нетримання сечі та порушення діурезу;
- хиткість ходи;
- м’язовий тремор, тонічні і клонічні судоми;
- зменшення міцності шкіри голови і черепних кісток;
- западання очних яблук, зниження зору, сліпота;
- блювотні позиви в перші години після пробудження (викликані підвищенням внутрішньочерепного тиску);
- різка зміна настрою та нервозність;
- підвищення чутливості до атмосферного тиску.
Поряд із зовнішніми ознаками, у пацієнта спостерігаються і розлади психіки та мозкової активності (відставання в інтелектуальному розвитку, олігофренія та ін) Водянка головного мозку у дітей виявляється без проблем: такі малюки зазвичай сильно відрізняються від однолітків за габаритами тіла, малоактивні і нетовариські. В результаті водянки спостерігається порушення всіх обмінних процесів (жирового, вуглеводного і білкового). З-за цього дитина починає страждати ожирінням або, навпаки, сильно виснажений. Проявляється патологічне зміна голови: вона збільшується, чоло стає шалено великим, очі западають в очницях. Примітно те, що збільшення об’єму голови проявляється тільки у дітей, у той час як у дорослих гідроцефалія характеризується в основному інтелектуальними порушеннями.
Водянка головного мозку у новонароджених проявляється зовнішніми ознаками: надмірно велика голова і напружений, збільшений джерельце.
Водянка головного мозку: лікування
Перш ніж призначити лікування, необхідно визначитися з діагнозом. Крім зовнішніх ознак, хворобу можна визначити за допомогою ряду досліджень:
- визначення внутрішньочерепного тиску;
- МРТ (магнітно-резонансна томографія);
- вентрикулографія;
- ангіографія;
- осциллография;
- ехоенцефалографія та ін.
Для лікування гідроцефалії у дорослих хворих застосовують операцію шунтування. Незручність подібної маніпуляції лише одне: час від часу виникає потреба змінювати шунт. Вроджена водянка у дітей лікується з великим трудом. Але якщо хворому малюкові вчасно надати необхідну допомогу, то він може вижити і практично позбутися від усіх побічних ефектів.
Коли причиною захворювання стала пухлина, для усунення недуги застосовують малоінвазивну ендоскопічну операцію. Часто використовують і такі методи лікування водянки:
- вентрікулоцістерностомія;
- акведуктопластика ендоскопічна;
- септостомия.
Супутнім лікуванням вважається проведення фізіотерапевтичних і загальнозміцнюючих процедур: дегідратаційних терапія, лікувальні ванни, вживання препаратів протизапальної характеру. Але найдієвішим і вірним способом лікування хвороби вважається проведення хірургічної операції. А лікування лікарськими препаратами може лише усунути симптоми.
