Діагностика та лікування хвороби Паркінсона

Зміст

Причини виникнення хвороби Паркінсона
Діагностика і постановка діагнозу
Форми захворювання
Стадії хвороби
Як визначити хворобу?
Методи лікування хвороби Паркінсона
Терапія при хворобі Паркінсона
Хірургічне втручання
Прогноз захворювання

Хвороба Паркінсона – захворювання, в ході якого починається загибель нейронів, що виробляють дофамін. Це призводить до порушення рухової функції, втрати м’язового тонусу, тремору та загальної скутості.

Хвороба Паркінсона – захворювання мозку, який розвивається через брак дофаміну, що призводить до порушення рухових функцій. Найчастіше від неї страждають люди похилого віку.

Хвороба розвивається після шістдесяти років, в 1 випадку зі 100, у чоловіків зустрічається частіше, чому у жінок.

З часом хвороба прогресує, і низку ускладнень може привести хворого до летального результату.

Зміст

Причини виникнення хвороби Паркінсона

Хвороба з’являється із-за порушення вироблення дофаміну, що призводить до порушення роботи клітин головного мозку, що відповідають за рухові функції. Встановлено, що схильність до хвороби Паркінсона передається генетично.

Дуже важливо правильно діагностувати хворобу, адже крім даного захворювання існує ще ряд захворювань зі схожими симптомами:

Вторинний паркінсонізм, який розвивається внаслідок травм і різних інфекційних захворювань.

Хвороба Альцгеймера.

Прогресуючий параліч.

Хвороба Вільсона-Коновалова.

Гідроцефалія.

Тремор.

Діагностика і постановка діагнозу

При появі таких симптомів необхідно терміново звернутися до лікаря:

Високий тонус м’язів.

Загальмованість руху.

Тремор.

Нестійкість при ходьбі.

Всі ці симптоми можуть бути ознаками розвитку серйозної хвороби. На даному етапі частина досліджень не може дати точного результату: аналізи не підтвердять хвороба, а комп’ютерна томографія не покаже вогнища захворювання мозку.

Виявити захворювання на даному етапі дуже важко, але цілком можливо.

Тому для діагностики хвороби Паркінсона застосовується гама та позитронна емісійна томографії, які дозволяють виявити вогнище захворювання, а так само встановити точний діагноз, виходячи з результатів обстеження і скарг пацієнта.

Форми захворювання

Визначити форму хвороби можна за певними симптомами, переважним в тому чи іншому випадку.

Змішана форма. Помітний підвищений тонус, тремтіння в кінцівках, сповільненість рухів.

Дрожательная форма. При ній добре помітна тремтіння в кінцівках, а так само тремор нижньої щелепи.

Ригидная форма. Крім загальмованості рухів з’являється високий тонус у м’язах, однак тремор практично відсутня.

Стадії хвороби

Односторонні симптоми: тремор і гіпертонус виражені з одного боку.

Двосторонні симптоми: дегенеративний процес поширюється на обидві половини тіла.

Двосторонні симптоми посилюються порушенням рухової функції.

Істотне порушення рухової функції, людина не може нормально пересуватися, корпус завалюється вперед, дрібні кроки, дрібочуть.

Повна втрата рухової функції, хворий стає прикутим до інвалідного крісла. На даному етапі боротися з симптомами хвороби практично неможливо, хоча в деяких випадках правильно підібрана доза ліків дозволяє поліпшити стан хворого.

Як визначити хворобу?

Ряд симптомів, які можна спостерігати на протязі розвитку хвороби, дозволяють вчасно зрозуміти, що хворий страждає на хворобу Паркінсона, а не яким-небудь іншим неврологічним захворюванням.

Часто медикаментозне лікування виявляється марним, і лікар може вдатися або до стимуляції мозку за рахунок спеціальних приладів, або до хірургічного втручання.

Повільний розвиток хвороби: симптоми можуть не проявлятися зовсім або проявлятися в малій мірі протягом 5 років.

Паталогічна процес починається асиметрично: спочатку з’являється односторонній тремор, який згодом поширюється і на другу половину тіла.

Тремор спокою – під час стану спокою пальці хворого рухаються, ніби при перерахунку монет.

Втрачається або істотно змінюється нюх: деякі запахи перестають осязаться, інші, навпаки, надмірно дратують.

Розлади рухової функції, втрата можливості тримати корпус прямо: хворий постійно завалюється вперед.

Втрата ваги.

Хода стає човгаючою, хворий ніби дріботить дрібними кроками.

Хворий втрачає можливість змінювати вираз обличчя: воно стає схоже на маску.

Відсутні розлади психіки, характерні для інших схожих за течією захворювань: хворий не втрачає здатності мислити, зберігає ясність розуму і мислення.

Методи лікування хвороби Паркінсона

Існує кілька препаратів, які суттєво полегшують стан хворого. Групи ліків знімають прояви хвороби і дозволяють хворому вести нормальний спосіб життя. Однак позбутися від захворювання повністю, на даному етапі розвитку медицини, не представляється можливим. Не існує ліків, здатного відновити втрату клітин мозку, що відповідають за вироблення дофаміну. Таким чином, хвороба Паркінсона є невиліковним захворюванням.

Тому лікування спрямоване на зняття симптомів і продовження нормального життя хворого.

Існує два напрямки методик лікування:

Терапевтичний метод. Він спрямований на уповільнення дегенерації клітин мозку, що дозволяє істотно знизити швидкість розвиток хвороби.

Симптоматичний метод. Він покликаний суттєво поліпшити життя хворого і усунути симптоми хвороби.

Найпоширенішим на даний момент препаратом для боротьби з симптомами хвороби Паркінсона вважається Леводопа. Це лікарський засіб дозволяє позбутися від рухових дисфункцій, причому звикання до нього не настає тривалий термін, а ефективність дорівнює практично 100%.

У будь-якому випадку, обидва методи лікування хвороби застосовують протягом усього життя пацієнта, так як побороти дегенеративні процеси в тканинах мозку неможливо.

Що стосується прийому Леводопа, то крім цього ліки доводиться приймати ряд інших, так як воно має кілька дуже неприємних побічних ефектів. Тому Леводопу застосовують на пізніх стадіях хвороби, а на ранніх намагаються обмежити прийом цього ефективного, але досить шкідливого ліки.

Наприклад, пацієнтам молодше п’ятдесяти в якості альтернативи пропонують приймати ліки-антагоністи дофаміну, які дозволяють частково відновити рівень втраченого речовини в організмі. На жаль, така терапія не дуже ефективна і допомагає протягом короткого терміну. Після доводиться застосовувати більш серйозні ліки, так як з часом хвороба тільки розвивається.

Літнім людям призначають Леводопу вже незалежно від стадії хвороби, так як в їх випадку нестійкість пози і тремор гірше піддається лікуванню.

Крім того, часто хворим доводиться вдаватися до допомоги антидепресантів: з часом у хворих розвивається депресія, можуть виникати суїцидальні думки. У цих випадках потрібно не тільки лікарська допомога, але й турбота близьких.

Терапія при хворобі Паркінсона

Так як терапія проводиться протягом усього життя хворого, слід приділяти особливу увагу його психічному, емоційному та фізичному стану.

Якщо раптом стан хворого різко погіршився, це може бути свідченням виникнення депресії, недотримання режиму дня або розвитку супутньої хвороби.

Крім того, дуже важливо якомога довше зберігати можливість самостійно рухатися, всіляко боротися з проявом порушень рухової функції.

Разом з прогресуванням хвороби повинна змінюватися індивідуальна програма фізичних вправ і навантажень, які дозволять зберегти можливість рухатися.

На ранніх стадіях ще можливо активно боротися з розвитком хвороби, комбінуючи різні методики лікування.

Леводопа у поєднанні з карбідопою прописується лікарем, якщо стан хворого вимагає негайного прийому серйозних ліків. Після прийому можливі побічні симптоми у вигляді нудоти, блювоти і діареї.

Так як через декілька років лікування Леводопа викликає серйозні порушення: малорухливість різко змінюється гіперактивністю, і навпаки, лікар так само виписує прийом антагоністів дофаміну, що сприяє ослабленню даного побічного ефекту.

На пізніх стадіях і для зняття побічних ефектів Леводопи використовується Бромокриптин. Передозування ліків може викликати нудоту, зниження тиску і головний біль.

На ранніх стадіях захворювання, а так само в якості доповнення до Леводопе, прописуються Бипериден, Тригексифенидил або Дифенилтропин. Ці препарати протипоказані хворим з порушенням зорової функції, при атеросклерозі й артеріальній гіпертензії.

Хірургічне втручання

Крім вищеописаних способів, існує ще один метод боротьби з хворобою Паркінсона. Якщо медикаментозне лікування не дає жодних результатів, лікар може призначити глибинну стимуляцію мозку або стереотаксическую операцію. Це дозволяє частково відновити втрачені функції мозку завдяки електростимуляції деяких внутрішньомозкових ділянок.

Здоров’я — Моя жахлива щаслива історія. Хвороба Паркінсона (02.11.2014)

Watch this video on YouTube

Прогноз захворювання

Навіть при самому ретельному і довгому лікуванні симптоми хвороби Паркінсона розвиваються. Протягом перших 5 років захворювання стає інвалідами 25% хворих. Ті, хто страждає від хвороби більше 5 років, інвалідність підвищується до 70%. Серед тих, хто хворіє більше 10 років, шанси стати інвалідом підвищуються до 90-100%.

Страшна статистика свідчить, що у хворих на хворобу Паркінсона практично немає надії: неухильне наростання симптомів призводить до смерті.

На щастя, останнім часом показники смертності значно знизилися: завдяки застосуванню Леводопи тривалість і якість життя хворих істотно зросли. А постійні дослідження в області боротьби з даним захворюванням дозволяють сподіватися, що найближчим часом нарешті буде винайдено ліки від хвороби Паркінсона.