Досить часто становлення характеру дитини зазнає різні негативні моменти і істерика – один з них.
Закочуючи істерику, дитина прагне привернути до себе увагу, домогтися бажаного за будь-яку ціну, іноді навіть в збиток іншим. Хороший чи поганий такий метод маніпуляції дорослими, як він проявляється і як заспокоїти дитину під час істерики – про все це поговоримо в цій статті.
Зміст
1. Що таке істерика і як вона проявляється
2. Причини істерики у дітей
3. Симптоми істерії у дітей
4. Типові помилки батьків або як вести себе під час істерики
5. Поради психолога або профілактика істерик у дітей
6. Замість висновку
Що таке істерика і як вона проявляється
Істерика у дітей представляє собою ні що інше, як психічний розлад. Основною причиною такого стану є надмірна тривожність про що-небудь. Істерика обумовлюється неможливістю дитину контролювати свої емоції, які при ускладненні ситуації можуть переходити у приступи втрати свідомості з емоційними спалахами.
Часто напади істерії спостерігаються у дітей підліткового віку, коли причиною їх появи стає гормональні зміни в організмі, що відбуваються в організмі змін.
Дуже важливо, коли у дитини починається істерика по якому-небудь приводу, іншим членам родини залишатися в спокої і постаратися не панікувати. При втраті самовладання ситуація може тільки погіршитися. Спалах істерії у дітей зустрічаються досить часто, тому дуже важливо визначити стимулятор, причину, яка викликає істерію, перш ніж намагатися допомогти дитині подолати свої страхи.
Багато людей роблять відмінність між дитячими істериками і дитячими кризами. Термін «істерика» зазвичай використовується для опису більш помірних спалахів, під час яких дитина як і раніше зберігає деяку міру контролю над своєю поведінкою.
Часто батьки вважають, що істерика, швидше за все, пройде швидше і безпечніше для малюка, якщо ніхто не звертатиме на нього уваги. І ця особливість істерик є відмінністю від дитячих криз, у ході якого дитина втрачає контроль над своїми емоціями настільки, що зупинитися самому йому вже не під силу.
Причини істерики у дітей
Істерика у дітей – це страшно і часто батьки виявляються безпорадними в цій ситуації. Причини дитячих істерик безпосередньо залежать від віку дітей. Наприклад, якщо у малюка почався безконтрольний плач, тому що він голодний, то той же подразник навряд чи стане причиною істерії у підлітка. Розглянемо основні причини виникнення істерики у дітей.
Діти від народження до року
Деякі малюки стають особливо дратівливими, коли вони голодні або втомилися. Також роздратування можуть викликати відсутність уваги з боку батьків, мокрі пелюшки або підгузники, відчуття болю при прорізуванні зубів, при кишкових кольках.
Та ж сама реакція виникає у маленьких дітей тоді, коли вони не можуть отримати бажане (наприклад, іграшку або можливість залишити коляску). Роздратування, сменяемое нападами істерії, викликає і неможливість пояснить свої бажання. Сюди ж можна віднести і емоційне перевантаження дитини. Занадто багато вражень за день можуть викликати у малюка не просто примхи і плач, але і справжню істерику.
Закономірними дитячі істерики вважаються саме в ранньому віці або в період кризи 3 років. В цей період у дитини просто не вистачає власних ресурсів, щоб самостійно впоратися зі своїми емоціями.
Діти від 1 до 3 років
Причини виникнення істерик у дітей у віці від 1 до 3 років багато в чому схожі на попередні. Відмінності полягають лише в тому, що в цьому віці дитина вже може пояснити, чого саме він хоче. Істерики у дітей частіше пов’язані з втомою, перевтомою, як фізичним, так і емоційним, з бажанням привернути до себе увагу й інше. Сюди також можна віднести прагнення отримати бажане будь-якими шляхами.
Не завжди діти плачуть «по справі». У переважній більшості випадків дитячі істерики мають маніпулятивний характер. У цьому разі не можна йти на поводу і здійснювати класичні помилки, які ускладнюють ситуацію і роблять істерику частиною характеру малюка.
Діти дошкільного віку
Потрапляючи в дитячий садок, діти стикаються з новими правилами, відчуттями і всіляко намагаються показати своє невдоволення тими чи іншими ситуаціями. Тому виникають у цей період істерики у дітей пов’язані з бажанням мати що-небудь, довести свою незалежність або показати характер новим товаришам.
Істерика може бути наслідком відмови відвідувати дошкільний заклад з яких-небудь причин. Знову ж таки, не можна знімати з рахунків емоційні та фізичні перевантаження, адже дошкільнята все ще залишаються маленькими дітьми. Порушення режиму дня, сну й відпочинку також негативно позначаються на нервовій системі дитини й можуть стати причиною розладу.
Діти молодшого шкільного віку
Діти молодшого шкільного віку відрізняються більш сформованої і стійкою психікою, і, як правило, більш спокійно реагують на різні емоційні спалахи. Але все ж у цьому віці також можливий прояв істерії.
Причинами її в шкільному віці можуть бути неуспішність, глузування однолітків, втома. Схильність до маніпуляцій може проявлятися у вигляді істерики і в цьому віці, але тут вже ми маємо справу з збоченими звичками, порушенням моделі поведінки в суспільстві.
Підлітки
У підлітковому віці діти піддаються виникненню істерик внаслідок гормональних змін в їх організмі. Крім того, якщо істерія не припинилася у дитини до цього віку, то ймовірно тут мають місце спадкові причинно-наслідкові зв’язки.
Емоційні ситуації, що викликають подібного роду розлади, можуть бути пов’язані зі страхами, депресіями, перенапруженням, травматизмом, тривалими захворюваннями та іншим. Проблеми з друзями, рідними і близькими теж можуть стати причиною нервового зриву і прояви істеричного поведінки у підлітків.
Істерія може бути захворюванням нервової системи. Звичайно, не можна поставити такий діагноз, просто подивившись на дитину, для цього необхідно провести ряд діагностичних тестів і пройти необхідне медичне обстеження.
Симптоми істерії у дітей
Вже всім зрозуміло, що істерика істериці ворожнечу. Якщо у одних дітей вона пов’язана з досягненням якоїсь мети і проявляється плачем, то інші довго не можуть заспокоїтися і їх емоційний стан потрапляє під загрозу.
До найбільш поширених симптомів істерії у дітей відносять наступні:
- виникнення судом і відчуття тяжкості в кінцівках;
- утруднене дихання, прискорене серцебиття і пульс;
- головний і м’язовий біль (внаслідок перенапруги);
- голосний плач, крики;
- втрата свідомості (у важких випадках);
- насильницькі рухи (дитина може намагатися заподіяти собі шкоду);
- загальна слабкість;
- емоційна нестійкість;
- вимога до себе повішеного уваги, любові та турботи.
Типові помилки батьків або як вести себе під час істерики
Часто батьки сприймають істерику у дитини як прояв неслухняності, примх і замість того, щоб вирішувати проблему, лише погіршують її.
Маніпулятивні істерики чреваті тим, що після завершення кризи 3 років, у дитини залишається звичка досягати своїх бажання шляхом плачу і скандалів.
Алгоритм розв’язання такої ситуації наступний:
- вчіться домовлятися з усіма членами сім’ї, які оточують дитину, про однакової моделі поведінки. Всі члени сім’ї повинні дотримуватися однієї і тієї ж моделі поведінки в різних ситуаціях. Наприклад, якщо дитина лементує «купи», а мама вперто стоїть на своєму, що «125-я машинка тобі не потрібна», то малюк покричить 3, 5, 10 разів, але ніяк не 20 і 100. Але якщо в той момент, коли мама буде що-небудь забороняти дитині, а тато навпаки дозволить, то ситуація надовго вийде з-під контролю батьків. Усвідомивши «ефективність» такого поведінки, дитина буде досить довго користуватися подібним сценарієм.
- навчитися самим справлятися зі своїми емоціями. Як правило, «важкий характер» родичів теж може стати причиною істерики у дитини на так званому генетичному рівні. Різкі емоційні сплески, нестійкий психічний поведінка є темпераментної особливістю людини. Тому, такі прояви істерії дорослих можуть проявитися і в поведінці малюка. Якщо дитина до того ж і спостерігає таку поведінку родичів вдома, то боротися з проявом істерії у дитини буде дуже складно.
- не соромтеся звернутися за допомогою до фахівців. Якщо з спадковістю і особистим прикладом все в порядку, всі члени сім’ї діють «заразом», а істерики у дитини тривають, то слід звернутися за консультацією до дитячого невролога. Існують м’які способи терапії, які допоможуть дитині навчитися керувати собою, своїми емоціями.
Поради психолога або профілактика істерик у дітей
Якщо раптом дитина починає вести себе неадекватно в громадському місці, і у батьків немає можливості куди-небудь його відвести, то слід змінити тактику поведінки і спробувати заспокоїти малюка. Задайте йому просте питання спокійним і не гучним, але рішучим голосом «що ти хочеш?» Дитина, перебуваючи в істериці, як правило, зайнятий своїми емоціями. Доброзичливе чітке ставлення має протверезити його. Можна трохи зафіксувати його, взявши руками за плечі і подивитися прямо в очі.
Коли дитина відповість на поставлене запитання, необхідно постаратися виконати його прохання. Спокійне ставлення мами під час істерики дитини витвережує його і він, відповідаючи на питання, зазвичай сам не знає, чого конкретно він хоче насправді. Відповідь може прозвучати приблизно так: «я хочу додому» або «я хочу пити». Виконати це прохання не складно. Якщо ж прозвучить щось на кшталт «я хочу ту іграшку», а мама не планує такого покупки, вона повинна чітко і спокійно пояснити дитині, чому сьогодні вони не будуть її купувати. «Сьогодні я не можу тобі купити іграшку, тому що не взяла гроші на її покупку, давай наступного разу».
Дуже важливо не влаштовувати ніяких розглядів такої поведінки, не сварити дитину й не озлоблювати його ще більше. Краще всього надати йому вашу зворотну реакцію на його поведінку: «мені дуже неприємно, коли ти себе так поводиш», «мені соромно…», «я червонію…» і т. п.
Поки дитина ще не став розпущеним і подібна поведінка не увійшло до його звичку, важливо зуміти впоратися з істериками на цьому етапі, коли істерики йому самому доставляють труднощі, а не тоді, коли він вже відкрито протестує і проявляє свій характер.
Коли діти підростають, вони опиняються в нових життєвих ситуаціях, наприклад, при переході з саду в школу. Можуть з’явитися нові провокатори, які змушують неадекватно реагувати на ту чи іншу ситуацію.
Головним стресовим моментом для дитини-першокласника є те, що батьки вперше відчувають до нього оціночне ставлення. Часті претензії батьків, вимоги вчителів можуть настільки знизити рівень самооцінки дитини, що він стає собою незадоволений. І тоді з’являються істеричні реакції.
Дитина ніяк не може зіставити образу «ідеального я», який відповідає практично всім дошколятам, образ «реального я». У цьому випадку завдання батьків, які зіткнулися з такою поведінкою дитини складається в примиренні малюка з чином «реального я».
Не бійтеся дати дитині право на помилку. Потрапивши в ситуацію, коли потрібно оцінити, вийшло у нього що-небудь чи ні, робіть це добре. Якщо в дошкільному віці діти ще погано сприймають гумор, то по відношенню до першокласникам використовувати гумор дуже корисно. Завдання батьків при перевірці домашнього завдання (або при його спільному виконанні) не викрити, а навчити дитину.
Замість висновку
Всі ми люди і всім нам властиво стомлення і переживання. Але як би ви не були зайняті, як би сильно не втомилися на роботі, будьте уважними до своїх дітей.
Деколи, прояв істеричного поведінки може стати наслідком якогось внутрішнього перенапруження дитини і будь-яке ваше зауваження тільки стане пусковим механізмом до вибухової реакції.