Як виховати в дитині впевненість у собі

Кожен батько мріє бачити свою дитину щасливою і впевненою в собі, здатною відстояти своє місце в житті, незважаючи на всілякі труднощі. Світ не турбується про кожну конкретну людину, він лише надає можливість розвитку. Тому дуже часто доводиться зіткнутися з жорстокістю або несправедливістю по відношенню до нас. Єдине, що можна зробити – долати ці труднощі. І закладка саме цієї якості важлива саме в період дитинства. Які якості відрізняють впевненого дитини і як виховати в дитини впевненість у собі, читайте в матеріалах цієї статті.

Зміст

1. Який він – впевнений дитина
2. Головне не плутати з нахабством впевненість
3. Типові помилки у вихованні і до чого вони призводять
4. Як впоратися зі страхами
5. Як розвивати лідерські якості
6. Поради психологів
7. Замість висновку

Зміст

Який він, впевнений у собі дитина

Батьки часто переживають з приводу і без нього, однак, реальним приводом для занепокоєння є саме невпевненість в собі дитину. Адже якщо дитина важко знаходить контакт з однолітками, уникає нових знайомств, вирішення різноманітних життєвих завдань – варто почати щось робити. Адже те, як дитина поводиться в дитинстві, перенесеться у доросле життя, і саме батьки повинні розвинути почуття впевненості у своєї дитини.

Щоб зрозуміти, впевнений чи ваша дитина у собі – треба проаналізувати його поведінку на відповідність цих пунктів. Впевненість дитини проявляється наступними факторами:

вияв радості при нових знайомствах, вміння зберегти старі контакти;
здатність не тільки приймати компліменти, але й робити їх самому, не відчуваючи сорому або незручності;
відсутність хвилювання про те, як тебе оцінять інші;
усвідомлення своїх прав, вміння їх відстояти перед однолітками і навіть дорослими;
наполегливе досягнення мети;
вміння відмовитися від чийого-небудь пропозиції або прохання, якщо робити цього зовсім не хочеться або шкодить планів;
здатність програвати з гордістю, не беручи поразки як трагедію, вірити в себе і не відчувати ненависті до того, хто переможе.

Головне не плутати з нахабством впевненість

Нерідко батьки плутають впевненість і нахабство дитини. Ці поняття лише частково схожі. Загальним для них є досягнення поставлених цілей. Однак відмінність лежить саме в способах реалізації.

Просто впевнений в собі дитина буде домагатися все чесно. Тобто, якщо він побачить, що зараз неможливо щось виконати або ж не має сенсу – дитина може тимчасово відступити від свого плану. Зрозуміло, його впевненість може дещо зменшитися, але несуттєво.

Нахабний ж дитина відступати від наміченої мети не буде. І щоб домогтися бажаного, вона буде плакати, бити посуд, лихословити, підставляти інших малюків, маніпулювати всіма доступними йому способами. Видаючи бажане за правду в очах потрібних йому людей, він буде домагатися своєї мети.

Це абсолютно аморальний спосіб поведінки, який призведе до численних конфліктів. Адже мало кому сподобатися такий вплив на себе. Крім того, завжди буде той, хто дасть відсіч, а це вже загрожує серйозними проблемами у відносинах не тільки з людьми, але і з самим собою.

Типові помилки у вихованні і до чого вони призводять

Впевненість не є природженою якістю, воно прищеплюється батьками. Як правило, під час наслідування і спілкування з ними. Серед факторів, які сприяють появі невпевненості дітей перераховують такі:

Підвищена тривожність, що супроводжується надмірною опікою і контролем. Надмірне батьківське «плекання» дітей сприяє розвитку власної невпевненості. Довгоочікуваних дітей часто опікуються не тільки в дитинстві, але і в дорослому житті, постійно підтримуючи стан нецілісності дорослої дитини. Адже таким людям буде важко побудувати власну сім’ю і прийняти за неї відповідальність, вирішувати виникаючі проблеми і досягати поставлених цілей.

Пояснюється це тим, що батьки при найменшому появі якоїсь проблеми чи труднощі кидаються на виручку дитини, часто не обмежуючись цим, а і повністю вирішуючи завдання за свою дитину. Допомога повинна полягати в тому, щоб допомогти дитині зрозуміти, як вирішити ту чи іншу проблему самостійно.

Постійно порівняння з іншими дітьми. Порівняння дитини з іншими дітьми або родичами, сусідами і навіть самими собою в дитинстві – груба і найпоширеніша помилка батьків. При цьому відбувається пригнічення особистості дитини, вона просто ховається глибоко всередину, вважаючи, що нікому не цікава і не має права на повагу з боку інших, право на існування.

Таким чином, дитина, що виросла на закиди і критиці, виростає несамостійним і безініціативним. Він звикає виражати не власну думку, а те, що від нього хочуть отримати.

Використання негативних тверджень. Виховуючи цілісну особистість, батьки повинні використовувати тільки позитивні твердження. Фрази про те, що «у тебе немає таланту стати співаком, вибери щось інше», «ти ще не заслужив», «ти не зможеш», не можна використовувати. Це міцно закоренеет у свідомості дитини його занижене почуття власної важливості. І надалі, під впливом нав’язаних рамок, він може вибрати зовсім не те життя, яку хотів. Такі люди страждають, але не можуть і боятися щось змінити, адже це зруйнує все їх світогляд.

Фіксація увагу на зроблені помилки. У кожного в житті трапляються неприємності, ніхто не застрахований від прийняття хибних рішень і здійснення помилок. Тим більше діти, які тільки пізнають світ.
Якщо дитина помилилася, не варто кричати або дорікати його, краще спокійним голосом пояснити, у чому була помилка. Таким чином, дитина зрозуміє, як чинити в тій чи іншій ситуації, і його відчуття впевненості не похитнеться.
Набагато краще хвалити за вчинені вчинки, виробляючи правильну мотивацію.

Манипуляторные дії з боку батьків. На шляху дорослішання дитини бувають ситуації, коли для безпеки або здоров’я потрібно сказати тверде «ні». Однак, зовсім інший випадок, коли батьки спекулюють почуттями дитини, викликаючи страх або жалість, щоб вибрати найбільш зручний для себе варіант. Припустимо, змушуючи дитини, не можна використовувати «ну з’їж ложечку за маму. Ти що, мене не любиш?», це абсолютно негуманно. Адже дитина так сприймає це, що, відмовляючи батькам, він показує їм свою нелюбов і їх відносини можуть зіпсуватися, що породжує страх. Говорити про те, що «не будеш вчити математику – будеш прибиральником» також не сприяє розвитку впевненості. Щоб досягти чогось від дитини, потрібно пояснити йому важливість події. І завжди варто пам’ятати, що вибраний ним шлях може відрізнятися від ваших побажань і це абсолютно нормально.

Як впоратися зі страхами

Проблему страхів не можна пускати на самоплив. Сьогодні дитина може боятися темряви, а завтра в нього може розвинутися невроз, хронічні хвороби або фобії. А вже ці стани ніяк не додають впевненості у собі, якщо не сказати протилежне. Тому завдання батьків полягає в тому, щоб допомогти дитині подолати дитячі страхи.

З раннього дитинства не слід лякати дитини «чортом», «бабою ягою» і іншими вигаданими персонажами для досягнення якихось своїх цілей. Приміром, якщо дитина не хоче засипати, або погано їсть, ми досить часто вдаємося до подібних маніпуляцій. Слід говорити дитині, що він сміливий, самий мужній і знаходиться під маминої захистом.

Однак, слід розуміти, що страх – це нормальний стан людини. За статистикою, кожна друга дитина у віці від 2 до 5 років починає відчувати різні страхи. З віком фантазія малюка може придбати таку форму, при якій він буде боятися абсолютно всього. Грань між реальністю і вигаданим світом дуже тонка, а фантазія дітей безмежна, а її наслідки можуть мати серйозні захворювання психіки.

Соціальні страхи у дітей виникають у віці від 3 до 7 років. В цей же час формуються і страхи, викликані переляком або залякуванням. Природний страх проходить, як правило, протягом місяця. Якщо дитина не зумів перебороти в собі переляк за цей час, то слід звернутися до психолога за консультацією, щоб не погіршити ситуацію.

Не варто з’ясовувати стосунки з домочадцями на очах у дитини. Діти дуже болісно переживають сімейні конфлікти та замиваються в собі, залишаючись наодинці зі своїми страхами. На формування впевненості це ніяк не вплине. Те ж саме можна сказати і про залякування дітей. Подібним поведінкою ми самі виробляємо дитині страх і заважає формуванню у нього впевненості в собі. Не дозволяйте дітям дивитися страшні передачі, фільми жахів та інше. Діти віком до 10-12 років не сприймаю телевізор, як телевізор. Для них це і є сама реальна реальність.

Подолання дитячих страхів зводиться до наступних правил поведінки:

не висміюйте страхи дитини, якими б безглуздими з вашої точки зору вони не здавалися;

не критикуйте і карайте дитину за те, що він чогось боїться;

встановіть з дитиною довірливі стосунки, постарайтеся разом вирішувати його проблеми (якщо він боїться темряви, залишайте в його кімнаті нічник на ніч, включену настільну лампу та інше);

не порівнюйте дитину з собою або іншими дітьми, пам’ятайте, що кожна людина індивідуальна;

долайте дитячі страхи методом «загартовування», не робіть самі те, чого боїться дитина (наприклад, якщо дитина боїться виступати на сцені перед широкою публікою, не виштовхує його туди, краще привчайте спочатку виступати перед невеликим числом глядачів);

роз’яснюйте всі цікаві для дитини моменти на доступному йому мовою, не вдаючись до надто дорослим термінам. Часто страхи виникають через непорозуміння якої ситуації.

Як розвивати лідерські якості

Перш за все, для розвитку впевненості в собі, дитині потрібно побороти страх. Це може бути страх перед новими знайомствами або ж відповіддю біля дошки, першим вираженням власного бажання. Ідеальним рішенням стануть ігри, які допоможуть розвинути розуміння всього світу і інших людей, самого себе, справлятися з труднощами, виробити гарну самооцінку.

Ігрова форма дозволить відчувати себе максимально комфортно, формуючи, тим не менш, корисні якості. Ігри краще проводити щодня в один і той же час. Це дозволить дитині відчувати себе в безпеці, бути впевненим в тому, що відбувається, адже всі події цілком передбачувані.

Для того, щоб посилити в дитині лідерські якості, можна віддати його в спортивну секцію, гурток театралів або ж художників. Навички, отримані в таких видах діяльності, сприяють появі власної значущості, адже дитина вже щось вміє і це змушує його пишатися.

Однак не менш важливим є відносини в родині. До думки дитини потрібно прислухатися, обговорюючи прийняті ним рішення, а також ніколи привселюдно не обговорювати його промахи. Дитина, до якого ставляться, як до рівного, відчує свою важливість, і буде постійно прагнути до цього відчуття.

Важливим аспектом є похвала, яка не повинна бути надмірною. Тому що її недолік або надлишок може в рівній мірі нашкодити дитині, який зіткнеться з думкою сторонніх людей і їх системою оцінювання. Важливо намагатися бути об’єктивним. А якщо ви помітили явні проблеми з відчуттям себе у дитини, незважаючи на всю вашу підтримку, потрібно звернутися до психолога, не втративши цей важливий момент.

Поради психологів

На думку фахівців, дуже важливо дотримуватися такі правила при вихованні дітей:

Висловлювати невдоволення можна щодо вчинених дій, а не особистості дитини. Він повинен бути завжди впевнений, що любимо.
Не можна переносити власні страхи на дитину. Якщо ваше чудо хоче зайнятися скелелазінням, а вам страшно і на гірку його відпустити, так як ви боїтеся висоти – краще віддайте його в руки професіоналів, які навчать необхідного і убезпечать.
Важливо дати дитині обов’язків, які буде виконувати особисто він, даючи йому усвідомити почуття відповідальності. Вирішуючи певні труднощі, він буде знаходити все нові і нові методи вирішення різних ситуацій, структурувати свій час, щоб встигнути все бажане і розуміти, що необхідно зробити для отримання результату.

Замість висновку

Починаючи з перших самостійних шажочков і закінчуючи надходженням у школу, дитина вчиться справлятися з різними проблемами. Від того, наскільки міцні стосунки в сім’ї, наскільки розвинені довірчі відносини між батьками і дитиною, залежить і формування його впевненості в собі.