Коли дитина приходить в перший клас, на нього навалюється дуже багато інформації з усіх навчальних предметів. Левову частку всієї інформації дітям надає вчитель. Але проблема часто полягає в тому, що діти ще маленькі, щоб швидко схоплювати знання, так і навчальні класи часто переповнені. За статистикою, середня кількість першокласників у класі становить 28-30 чоловік. Навчити таку кількість дітей в найкоротші терміни вчителю досить складно. Тому батьки повинні активно включатися в навчальний процес і допомагати своїм дітям освоювати науку.
Ця стаття більше розрахована на батьків, ніж на вчителів, оскільки носить рекомендаційний характер. Та й автори статті не претендують на те, щоб навчати кваліфікованих педагогів, як їм проводити свої заняття. Батькам ця інформація буде корисною, оскільки вона дає можливість пояснити дитині-першокласнику, як розрізняти приголосні звуки між собою, якими вони бувають, а так само завдяки яким хитрощів можна з легкістю запам’ятати правила російської мови.
Як навчитися розрізняти тверді і м’які звуки
Російська мова – одна з найскладніших мов. Тому, якщо ви хочете, щоб ваша дитина вмів правильно писати і висловлювати свої думки, треба ретельно готувати домашні завдання і виконувати вимоги вчителя. А вивчення мови починається з малого – зі звуків. Вони бувають голосні і приголосні, дзвінкі і глухі, м’які і тверді. Відразу дітям буде дуже складно розібратися у всьому цьому різноманітті, тому починати краще з малого.
Спочатку дитина вчиться розуміти, як букви поділяються на голосні та приголосні. Що таке звуки, і що таке літери. Коли цей матеріал вже засвоєний, можна приступати до навички відрізняти м’які звуки від твердих звуків. Необхідно розуміти, що дитину потрібно навчити відрізняти і чути за різними ознаками тверді і м’які звуки. Важливо, щоб дитина навчилася чути приголосні звуки і розуміти, чому вони тверді чи м’які. Просто зазубрити, твердий або м’який звук позначає приголосні, не вийде, так як в різних вживаннях одна і та ж буква може бути і твердої та м’якої (крім винятків).
В першу чергу звертаємо увагу на випадок, коли після приголосної літери йде голосна. Тут досить легко визначити твердий звук приголосної або ж м’який. Необхідно запам’ятати, що після твердих приголосних завжди йдуть голосні: а, о, у; е; и. Якщо ж після приголосного стоять: і; е; ю; я; е, то ці приголосні м’які.
Щоб матеріал добре засвоювався, обов’язково потрібно підкріплювати знання практичними вправами. Для початку вибирайте найбільш прості слова. Такі як «мама» чи «тато».
Приголосний звук є твердим, тому що після нього вимовляється голосний звук «a», а от у словах «няня» або «тітка», приголосні звуки будуть м’якими, так як після стоять літери «я» і «е», які надають м’якість приголосних. Запам’ятавши це нехитре правило, діти вже не відчувають труднощів у визначенні твердості і м’якості окремих приголосних звуків, якщо після них стоїть голосний.
А що ж робити, якщо після приголосного, що викликає сумнів, у слові знову йде приголосний? Дитина повинна засвоїти, що в цьому випадку приголосний буде твердим. Завжди м’які звуки залишаються поза правила. Наприклад, слово «олівець». Після «н» стоїть «д» і дитина розуміє, що приголосний «н» позначає твердий звук, тому що після нього стоїть приголосний звук. А от у слові «парча» буква «ч» як і раніше залишається м’якою.
При роз’ясненні цих правил дуже важливо не поспішати, а відслідковувати реакцію дитини, і давати нові правила, тільки після того, як старі повністю засвоєні і не становлять складності при вживанні.
Іноді для першокласників підійде такий поділ твердих і м’яких звуків. Якщо при вимові слова або складу куточки рота роз’їжджаються в усмішку (тобто за приголосним йде одна з гласних я, е, е, ю, і), то цей м’який приголосний звук. Спробуйте вимовити ня, не, не, ню, ні. По-іншому справа йде з твердими словами або складами (тобто за приголосним йде одна з голосних а, о, е, у, и). При їх вимові посмішки не вийдуть. Спробуйте вимовити, але, не, ну, ни. В результаті всіх цих дій дитині можна пояснити, що якщо звук – веселий – значить, він м’який, якщо не веселий – значить, твердий.
Як позначаться тверді і м’які звуки на письмі
На листі твердість і м’якість приголосних звуків позначається тільки при написанні транскрипції. Для позначення м’якого звуку використовують апостроф «`». Тверді ж звуки не виділяються ніякими знаками на листі.
Нижче наведемо пояснюючу таблицю, в якій наочно відображено, що один і той самий звук може бути твердим і м’яким, залежно від того, яка голосна за ним слід.
Таблиця з прикладами написання звуків у м’якому і твердому вжитку
баран
[б]
[б`]
білизна
ворс
[в]
[в`]
в’яз
горб
[г]
[р`]
гиря
будинок
[д]
[д`]
дядько
золото
[з]
[з`]
земля
кіт
[до]
[до`]
кіт
лижі
[л]
[л`]
лимон
сміття
[м]
[м`]
м’яч
нора
[н]
[н`]
Нюра
підлоги
[п]
[п`]
спів
робот
[р]
[р`]
річка
сонце
[з]
[з`]
насіння
тон
[т]
[т`]
тім’я
фурор
[ф]
[ф`]
фінал
хом’як
[х]
[х`]
хатина
Можна помітити, що приголосні звуки утворюють по твердості-м’якості пари: [у] — [в`]; [к] — [к`] та ін. На листі і тверді та м’які звуки позначаються однаковою буквою, а ось вимовляються по-різному. За допомогою такої таблиці діти легше розуміють, твердість і м’якість приголосних звуків, при цьому пам’ятаючи, що знак «ь» завжди робить приголосний м’яким, а знак «ъ» — завжди твердим приголосний, за яким він стоїть.
Які звуки завжди тверді, а які – м’які
Важливо звернути увагу, що літери «ж»; «ш»; «ц» — бувають лише твердими, не важливо, яка голосна за нею стоїть, а «ї»; «ч»; «щ» — м’якими за тією ж ознакою. Можна зробити дитині таку напоминалку, яку він буде носити в зошиті з письма:
ж ш ц ч щ ї
Обов’язково звернути увагу, що «ч»; «щ»; «ї» сидять на подушках тут, тому вони завжди м’які. Дитина запам’ятає цю асоціацію, і вже завжди буде чітко називати ці звуки м’якими.
Якщо ж дитині ніяк не вдається запам’ятати, які букви завжди бувають твердими або м’якими, можна використовувати такий хитрий прийом. Пошити 3 подушечки з поролоном і намалювати на них букви «ч»; «щ»; «ї», і вирізати з цупкого картону таблички з буквами «ж»; «ш»; «ц». Покласти ці предмети на чільне місце, наприклад, на робочий стіл. Поступово у дитини відкладеться в голові асоціація твердих і м’яких букв.
Також в зошит з письма можна вклеїти і таку нагадування: «жи» і «ши» пишемо з буквою «і». Поясніть дитині, як справа йде і з іншими голосними і твердими приголосними. Випишіть слова-винятки в стовпчик.
Поняття про дзвінких і глухих звуків
У російської мови крім твердості і м’якості, розрізняють дзвінкість і глухість звуків. Фонетика дає чітке поняття про те, чи буде приголосний звук дзвінким чи глухим.
Дзвінкі звуки вимовляються промовою, коли повітря з шумом долає перешкоду в роті і відбувається коливання зв’язок.
Дзвінкі звуки
Глухі звуки
[б]
[ж]
[до]
[х]
[в]
[з]
[п]
[ц]
[г]
[л]
[з]
[год]
[д]
[м]
[т]
[ш]
[й]
[н]
[ф]
[щ]
Глухі приголосні звуки промовляються виключно за допомогою шуму, голос тут не задіюється, а голосові зв’язки перебувають у розслабленому стані.
У багатьох школах вчителі заучують з дітьми наступну фразу: «Стьопка хочеш щец?» — «Фі!». Тут представлені приголосні звуки, які в російській мові є глухими.
Для запам’ятовування і відмінності дзвінких згодних від глухих, розбиваємо їх на пари. Всього їх 11, якщо враховувати м’які приголосні (виняток [ж]-[ш]) [б]-[п]; [у]-[ф]; [г]-[к]; [д]-[т]; [з]-[з].
Отже, ми з’ясували, що в алфавіті літери дають кілька звуків. Це залежить від положення букви в слові. У кінці складу дзвінкий звук приглушується, то ж відбувається, якщо буква стоїть перед глухим приголосним, наприклад «голубка». На листі використовуємо дзвінку приголосну, а говоримо «голупка».
Таблиця твердих і м’яких звуків
Щоб ще раз закріпити поняття про твердих і м’яких приголосних звуків, слід розрізняти розташування язика під час вимови. Коли йдеться м’який звук, то мова рухається вперед, піднімаючись до неба своєю серединою. При вимові твердих приголосних язик вперед не зміщується.
Щоб систематизувати знання про твердих і м’яких звуках, складемо таблицю:
Тверді і м’які приголосні
Тверді
перед голосними: а, о, у, е, и.
у кінці слова перед іншою приголосної: капкан, зтакан.
ж, ц, ш.
М’які
після приголосної стоїть м’який знак: сіль, квасоля, звір.
перед голосними: е, е, і, ю, я.
ї, ч, щ.
Розвиваючі ігри для закріплення матеріалу
Першокласники, хоч вже і школярі, але ще малі, і відмовлятися від навчання в ігровій формі не варто. Тому пропонуємо кілька розвиваючих завдань, завдяки яким дітям буде легше засвоїти новий матеріал.
- Вгадай-ка. Пишемо таблички з транскрипцією слів. Завдання дитини назвати слово і назвати м’які звуки. Таблички найкраще робити яскравими і великими, тоді дітям цікавіше буде на них реагувати.
Щоб почати гру вибираються легкі слова: [м ел]; [мило]; [‘кк]; [вооз]. А в кінці можна ускладнити завдання і дати такі слова: [б ‘ элка]; [лыжн’а]; [кл’він].
Граючи, дитина візуально запам’ятовує позначення м’яких приголосних звуків і отримує практичні навички використання знань при листі.
- Обирай тверді! Гра за аналогією з «їстівне – не їстівне». Щоб гра зацікавила дітей використовується м’яч. Учитель вибудовує дітей у коло і вимовляє склад, якщо приголосний твердий – дитина ловить м’яч, а якщо м’який – ні. Після того як дитина, що зловив м’яч, він повинен самостійно придумати новий склад і кинути м’яч іншому гравцеві.
Гра дозволяє дітям швидше розрізняти твердість і м’якість приголосних звуків.
- Знайди пару. Дітям даються слова з вживанням першої приголосної в твердій формі, а дитина повинна придумати слово, в якому перший приголосний буде м’яким. Наприклад, видаються слова: радий, лак, мив, вооз. А діти повинні підібрати: ряд, люк, крейда, віз (якщо діти придумають інші слова, але в правильному м’якому вживанні приголосної, необхідно зарахувати як вірний відповідь). Якщо дитина придумає кілька слів, необхідно його похвалити.
Ця гра розвиває фантазію дитини і розширює його словниковий запас, коли діти діляться написаними словами.
- Фізкультхвилинка. Вчитель говорить слова, які починаються на приголосні. Якщо перший приголосний твердий звук, діти повинні сісти, а якщо слово починається з м’якого приголосного, то діти вистрибують і піднімають руки вгору.
Ця гра завжди сприймається дітьми з радістю. Тому що засидівшись на уроці, дозволяє їм розім’ятися. А ще непогано розвиває реакцію і здатність уважно сприймати інформацію.
- Заспіваємо друзі! Вчитель наспівує будь-яку відому мелодію, використовуючи склади з твердими приголосними (наприклад, мелодія «У лісі народилася ялинка»). А діти повинні у відповідь наспівувати цю ж приголосну, тільки в м’якому вживанні.
Вчитель: Па-па-па…
Діти: Пі-пі-пі…
У: Хо-хо-хо…
Д: хі-Хі-хі… і т. д.
Гра не тільки швидко вчить розрізняти твердість і м’якість приголосних, але і дозволяє дітям проявити свою творчість.
При практичних заняттях дуже важливо приділяти більше уваги проведенню занять в ігровій формі. У процесі гри дитина краще засвоює і запам’ятовує інформацію, яку дорослі намагаються йому донести. Чим цікавіше гра, тим краще запам’ятається урок. Якщо дітям давати тільки сухі правила та вправи, вони швидко втрачають інтерес до процесу навчання, і не будуть вникати в суть правил.
Замість висновку
Перший клас – це стрес і для дітей, і для батьків. Тому, щоб полегшити період адаптації дитини в школі і допомогти йому адаптуватися до нових вимог, проявляйте спокій і впевненість, терпимість до дитячих помилок і промахів. Поясніть дитині, що не варто боятися в чомусь помилитися, хто не помиляється, той не вчиться. Ну і, звичайно ж, допомагайте йому освоювати нові горизонти, і тоді будь-яка наука буде даватися легше.