Дуоденальне зондування — один із методів функціональної діагностики в гастроентерології, застосовуваний при наявності або підозрі у пацієнта запальних процесів у печінці і жовчовивідних шляхах.
Види зондування
У медичній практиці існує кілька видів даного дослідження.
- Сліпе зондування (тюбаж) – виконується з метою примусового спорожнення жовчного міхура при виявлених в ньому застійних процесах і ризик утворення каменів. На УЗД це визначається як підвищення ехогенності жовчі. Також маніпуляція призначається при зниженому або надмірному тонус сфінктера Одді, в рідкісних випадках, при запорах – примусовий викид жовчі виявляє послаблюючий ефект.
- Фракційне (многомоментное) дуоденальне зондування – алгоритм даного виду зондування передбачає збір дуоденального вмісту через кожні 5 хвилин.
- Хроматичне – доповнює класичне дослідження моментом специфічного фарбування міхурово жовчі. Пацієнту напередодні через 2 години після вечері дають капсулу, що містить 0,15 г метиленового синього. Барвник знебарвлюється в крові і знову здобуває свій колір, потрапивши в жовчний міхур. Саме пофарбована жовч дає точне розуміння про кількість міхурової вмісту. Це особливо важливо при порушенні процесів концентрації жовчі, а також скорочувальної функції міхура. Відсутність зміни колірної забарвлення жовчі говорить про непрохідності загальної жовчної протоки.
- Минутированное зондування вкрай важливо при порушення скорочувальної функції міхура. У процесі дослідження це проявляється продовженої третьою фазою, відсутністю порції В, після введення подразника секреції, або після повторного введення подразника появою темної сильно концентрованої жовчі. Все це говорить про повну або часткову блокаду жовчного міхура і характеризує, тим або іншим чином, роботу сфінктерів.
Ефективність методу
Як лікувального заходу проведення дуоденального зондування вважається ефективним, якщо жовчний міхур спорожнений. Техніка сліпого зондування вважається ефективною, якщо у пацієнта зникла біль у правому підребер’ї і з’явилися часті позиви в туалет, що визначається скиданням жовчі, що володіє проносними властивостями. При інших методиках лікувальна мета досягнута, якщо отримана міхурово жовч. Діагностична мета досягнута, якщо аналіз отриманого матеріалу виконаний без помилок. Так, наприклад, сірчанокисла магнезія може перетворювати злущені клітини епітелію, надаючи їм вигляд лейкоцитів (в гастроентерологічної практиці їх називають лейкоцитоидами). Недосвідчений лаборант може прийняти їх за лейкоцити, а неточність у результатах аналізу привести до помилкового діагнозу.
Кому призначається?
Дана процедура дозволяє отримати для дослідження матеріал безпосередньо з дванадцятипалої кишки (дуоденум), а також оцінити функціональний стан воротаря шлунка, сфінктера Одді і самого жовчного міхура.
Отримані в результаті дослідження шлунковий сік, жовч, а також домішки ферментів підшлункової залози, дозволяють судити про наявність запальних процесів, мікробних і глистових інвазіях, каменях у жовчному міхурі, неспроможності клапанів шлунка або жовчного міхура. Раніше дуоденальне зондування застосовувалося саме для виявлення каменів. Зараз підтвердити дану патологію дозволяють інші методи (наприклад, УЗД). Тому дослідження призначається за спеціальними показаннями.
Як проводиться?
Техніка виконання дуоденального зондування наступна:
- Пацієнту пропонують сісти на стілець, злегка опустити голову до грудей і широко відкривши рот (класичне а-а-а-а у доктора) дати медпрацівнику можливість покласти оливу на корінь язика. Далі слід неприємний момент — пацієнт повинен здійснювати ковтальні руху, а медпрацівник методично просувати зонд в стравохід. Бажано, щоб пацієнт тримав лоток для стікаючої слини. Медпрацівник в цей момент нагадує пацієнта, що ковтати оливу необхідно разом зі слиною. Після невеликого просування зонда здійснюється перевірка – наявність вільного глибокого дихання підтверджує, що олива в стравоході, а не в трахеї. Якщо стан пацієнта дозволяє, то первинне заковтування бажано виконувати походжаючи.
- Олива потрапляє в шлунок приблизно в той момент, коли зонд в роті у пацієнта знаходиться на четвертій позначці. Перевірка здійснюється відкачуванням за допомогою шприца. Якщо в нього надходить мутнувата рідина — шлунковий вміст, значить зонд в шлунку.
- Наступний крок поступове просування оливи в дванадцятипалу кишку. Для цього пацієнта укладають на правий бік, під який кладуть теплу грілку. Під стегна можуть покласти валик. Важливо суворо дотримуватись положення на боці, щоб слина, що виділяється під час виконання дослідження, не потрапила в трахею. Якщо алгоритм дослідження не порушений, то олива потрапляє в дванадцятипалу кишку і в зонд починає надходити золотисто-жовтого відтінку рідина. Це порція А – рідина в якій змішані ферменти підшлункової залози, жовч та кишкових ферментів. Протягом півгодини збирається від 15 до 40 мл рідини. У випадках, коли ця рідина в зонді не з’явилася, припускають що він згорнувся в шлунку. Для перевірки шприцом закачують повітря і, якщо пацієнт відчуває клекіт, то підтверджується знаходження оливи в шлунку. Тоді зонд витягується до попередньої позначки і поступово заковтується знову.
- Після забору порції А, в кишку вводиться подразник секреції (сірчанокисла магнезія, ксиліт, сорбіт або кисень), а зонд пережимається на кілька хвилин. Через 10 хвилин знімається затиск і, в ідеалі, в зонд надходить темно-зеленого відтінку жовч – міхурово вміст. Це порція Ст. протягом півгодини збирається до 60 мл рідини. При патологіях пов’язаних із застійними процесами в міхурі, здійснюється повторне введення подразників, і, як правило, жовч виходить дуже темна.
- Коли рідина в зонді починає змінювати колір, здійснюється забір порції С – печінкової жовчі (вона має яскраво жовтий колір). Для аналізу необхідно 10-20 мл.
- Після забору всіх порцій, які передбачає техніка виконання дослідження, зонд поступово витягають. Якщо пацієнт відчуває відчуття гіркоти у роті, йому пропонують полоскання розчином глюкози, або антисептиками, якщо це необхідно для об’єктивного стану організму.
Алгоритм проведення дослідження дещо відрізняється у разі сліпого зондування. Підготовка до нього полягає лише у придбанні засоби для стимуляції виведення жовчі і виборі вільного дня. Подразником секреції може бути підігріта мінеральна вода (Боржомі, Єсентуки 17, Нарзан), настій шипшини, розчин сорбіту або ксиліту, карловарська сіль, сірчанокисла магнезія або англійська сіль. Процедура настільки проста, що здійснювати тюбаж можна самостійно в домашніх умовах. Найприємніше в цьому виді зондування – відсутність зонда. Техніка виконання передбачає прийом вранці натщесерце дратівної кошти, підібраного лікарем і лежанні на правому боці, з грілкою в області підребер’я. Рекомендується також підігнути ноги до живота і зробити кілька глибоких вдихів з надуванням живота і його втягуванням на видиху. У такому положенні необхідно пробути від 40 хв до 1 години. Через півгодини після процедури можна поїсти. Сніданок повинен бути легким, а дієта протягом всього дня з виключенням смажених, жирних та гострих страв.
Відчуття пацієнта
Дослідження є вкрай неприємним для пацієнта. Процес заковтування оливи зонда і може викликати позиви нудоти. Під час виконання дослідження постійне слиновиділення може спровокувати аспірацію. Саме тому поза на боці є оптимальною – слина стікає в лоток або на пелюшку. Після застосування сірчанокислої магнезії в якості подразника може виникнути діарея. Якщо ж як подразник обрані ксиліт, сорбіт або розчин глюкози, то при наявності бродильних явищ у кишечнику стан хворого може погіршитися. Крім того, у пацієнта може впасти артеріальний тиск або змінитися пульс. Тому після процедури хворому рекомендується лежати не менше години в палаті, а медперсонал контролює його стан.
В СРСР був запатентований фізіологічний і не заподіює дискомфорту пацієнта подразник – кисень, підігрітий до температури 350 С. Він роздмухує петлі кишечника, які притискаючи жовчний міхур до печінки, видавлюють жовч. Крім того, кисень володіє нейрогуморальным жовчогінну дію. А після процедури пацієнт не отримує ускладнень у вигляді проносу, бродильних процесів та інших неприємних наслідків.
Що дозволяє виявити?
Дане дослідження дозволяє визначити у пацієнта наявність:
Як підготуватися?
Підготовка до дослідження полягає в наступному:
- скасування будь-яких прийому ферментних або жовчогінних препаратів (за 5 -7 днів до виконання дослідження);
- повечеряти найпізніше о 18.00;
- не приймати їжу вранці (до процедури);
- у разі, коли пацієнту призначено хроматографічне зондування, увечері прийняти капсулу з метиленовим синім;
- При сліпому зондуванні рекомендується прийом препарату Но-шпа ввечері напередодні процедури.
Протипоказання
Проведення дуоденального зондування протипоказано при наявності таких факторів.
Результати
Дуоденальне зондування вкрай неприємна процедура для пацієнта. Але, в той же час, дуже інформативна для лікуючого лікаря. Багато пацієнтів після такого «іспиту» об’єктивно перебувають у нормальному фізичному стані, але психологічно просто «вбиті». Тому підготовка до дослідження повинна включати не тільки медичні маніпуляції, але й докладне пояснення, як, для чого і чому, лікарю необхідно отримати результати для даного конкретного пацієнта. Це необхідно для психологічної готовності до зондування.
Результати можуть неоднозначно вплинути на хід лікування. Адже лікар буде точно знати, що саме відбувається в жовчному міхурі, протоках і тонкому кишечнику пацієнта. Є у нього інфекція, паразити, або запальний процес пов’язаний з іншими причинами. За допомогою зондування також можуть доставлятися ліки прямо в жовчний міхур. А при деяких захворюваннях це важливо.
Найголовніше, це визначення функціональних можливостей міхура і проток. Адже якщо лікар зможе досягти позитивних результатів консервативним лікуванням, то пацієнт зможе уникнути операції. А це серйозна мотивація для усвідомленого, а не примусового виконання дослідження.