Дивертикулез товстої кишки — це наявність на стінках товстого кишечника одного та кількох випинань у вигляді невеликих мішечків (ці «мішечки» носять назву дивертикули).
Вперше це явище було описано в літературі на початку 19-го століття, і спочатку вважалося дуже рідкісним захворюванням, яке безпосередньо пов’язане з частими запорами у пацієнта. Лише в середині 20-го століття було доведено, що захворювання може виникати з різних причин, і вимагається комплексний підхід, як до лікування, так і до усунення виниклих ускладнень.
Причини захворювання
Дивертикулез може локалізувати у всіх відділах товстого кишечника, але найчастіше (а саме в 30% випадків) зустрічається саме в сигмовидній кишці, на другому місці – низхідна ободова кишка (частота діагностування дивертикул – 15%). Причин у дивертикулеза товстого кишечника безліч, тому захворювання прийнято вважати полиетіологічним. У розвитку патології можуть брати участь як загальні, системні причини, так і місцеві порушення. Основне значення відіграють дистрофічні зміни в м’язовій стінці конкретної частини кишечника, порушення в системі кровопостачання органу, а також неузгодженість моторик. Порушення в м’язовому шарі найчастіше стають наслідком загальних змін в організмі, пов’язаних з літнім віком пацієнта. Здавлювання елементів судинної системи в стінках кишки провокує уповільнення відтоку крові і порушення нормальних процесів мікроциркуляції, з-за чого значно розширюються простору навколо судин, які потім стають місцем для дивертикули. Таким чином, сформована дивертикула є кінцевою формою захворювання, наслідком атрофічних процесів в різних шарах стінок товстого кишечника.
Існують окремі теорії, що описують ряд чинників, які збільшують ризик виникнення захворювання:
- вживання протягом життя великої кількості продуктів, які відносяться до числа легкозасвоюваних (пшеничне борошно, різні види м’яса, яєць і т. д.) і недостатньої кількості рідини. Результат такого раціону – щільні калові маси, які сильно розтягують кишечник;
- спеціалістами відзначена залежність між даною патологією і частими запорами;
- наявність надмірної ваги і малорухливий, неактивний спосіб життя також збільшують ризик виникнення дивертикул;
- літній вік – старше 60-ти років (більш 75% пацієнтів з таким діагнозом перебувають у даної вікової категорії).
Дані статистичних досліджень показують, що захворювання найбільш поширене у країнах з високим і середнім рівнем економічного розвитку, де від наявності дивертикулеза може страждати третина всього населення. Це пояснюють специфікою раціону людей в різних країнах.
Симптоми
Сама по собі наявність випинань на стінках кишечника не несе прямої загрози для здоров’я людини, небезпеку становлять запальні процеси в сформованих «мішечках». Саме тому, спочатку процес протікає безсимптомно, і часто виявляють його по випадковості, проводячи обстеження кишечника з іншого приводу.
Симптоми захворювання варто описувати виходячи із загальновизнаних різновидів, а саме:
Згідно зі стандартами, прийнятих Суспільством колоректальних хірургів, симптоматика захворювання являє собою цілий комплекс проявів, які можуть бути зіставлені з даною патологією. Діапазон проявів великий, починаючи від легкого дискомфорту в області живота, закінчуючи небезпечними ректальними кровотечами.
Перший і найпоширеніший прояв захворювання – це періодично виникають больові відчуття в нижній частині живота, які досить швидко проходять. Якщо інтенсивність болю не висока, то з такого приводу рідко хто звертається до лікаря – люди звинувачують у виникає дискомфорт банальне скупчення газів або тривале невідвідування туалету.
В окремих ситуаціях, дивертикулез в неускладненій формі і супроводжується іншими симптомами, наприклад, наявністю незначних кров’янистих виділень з анального отвору під час акту дефекації або в спокійному стані, що виявляється слідами крові на туалетному папері або ж спідній білизні.
Інші симптоми має місце лише в тих випадках, коли відбувається ускладнення захворювання. Так, при формуванні свища у жінок можуть з’явитися рясні виділення з украй неприємним запахом з піхви, почастішання захворюваності циститом або ж часта блювота, яка також має нетиповий вигляд і запах (прояви залежать від того, з яким органом товстий кишечник був з’єднаний свищем).
Якщо говорити про запальному процесі (дивертикуліті в товстій кишці), то симптоми будуть значно відрізнятися:
- хворобливі відчуття приймають більш інтенсивний характер, при цьому після відвідування туалету очікуваного полегшення не настає;
- локалізація болю стабільна, відчуття не залишають пацієнта протягом тривалого часу і не переміщуються з конкретної точки;
- посилення болю відбувається при лежанні на одному боці, при виконанні різного роду фізичних вправ і при точковому натисканні на місце локалізації болю;
- труднощі при дефекації (запор), або навпаки – часте випорожнення і рідкий стілець (пронос);
- живіт може здуватися;
- також може спостерігатися підвищення загальної температури.
Процес з подібними симптомами ні в якому разі не можна залишати без уваги і не лікувати, особливо враховуючи той факт, що така картина властива багатьом небезпечним захворюванням кишечника. Без своєчасної медичної допомоги стан буде прогресувати, що загрожує розривом освіти і подальшим великим зараженням органів черевної порожнини (процес носить назву перитоніт).
Методи діагностики
При підозрах на розвиток дивертикулеза необхідно звернутися до лікаря-гастроентеролога. Спочатку проводиться первинний огляд і збір скарг пацієнта, але з-за того, що симптоми підходять під багато захворювань шлунково-кишкового тракту, необхідний ряд додаткових досліджень. Найбільш інформативними є два методи – це іригоскопія (рентген з попереднім введенням контрасту в товсту кишку) і колоноскопія (введення спеціальної тонкої трубки, на кінці якої розташована камера, що дозволяє розглянути стінка кишечника), однак вони проводяться тільки в тому випадку, якщо захворювання не знаходиться у стадії гострого запалення. Також може знадобитися загальний аналіз крові та калу. У тій ситуації, коли проведення основних методів дослідження неможливо, вдаються до використання апарату УЗД.
Основне завдання лікаря при надходженні пацієнта – це диференціювати передбачуваний діагноз від інших, щоб призначене лікування було доцільним.
Запальний процес, або дивертикуліт товстого кишечника, в окремих ситуаціях складно діагностувати з-за низки захворювань, що мають схожі симптоми, а саме:
Лікування
Лікувати дивертикули товстої кишки, якщо вони не мають ознак запалення і не дають ніяких симптомів, не потрібно. Лікарі в такій ситуації ніякої терапії не призначають.
Якщо лікар ставить Вас до відома про наявність у кишечнику дивертикулезных утворень, незважаючи на відсутність необхідності в цілеспрямованому лікуванні, необхідно відкоригувати деякі аспекти свого життя, щоб не допустити розвитку ускладнень. Так, основне завдання – це контроль та регулювання стану стільця, недопущення запорів, чого можна досягти з допомогою правильного раціону харчування.
При необхідності лікування проводиться у відповідності зі ступенем вираженості симптомів, різновидом захворювання та наявністю ускладнень. Для зняття хворобливих відчуттів призначаються спазмолітики, при частих запорах — проносні препарати. Якщо захворювання було викликане порушенням в моториці, лікувати його необхідно комплексом препаратів, що складається з засобів для нормалізації перистальтики і для запобігання спастичних скорочень стінок органу. При наявності порушень у процесі травлення лікарі можуть прописати ферментні препарати.
Хірургічне втручання стає необхідним при наявності ускладнень. Так, свищі (з’єднувальні канали, сформовані між різними порожнистими органами) обов’язково необхідно усунути, а при перитоніті проводиться екстрене хірургічне втручання в комплексі з внутрішньовенним введенням антибіотиків для запобігання зараження. Також операція може знадобитися при дивертикуліті, але тільки в тому випадку, якщо консервативне лікування не дає результатів – в такому разі запалений сегмент видаляється.
Дієта та профілактичні заходи
Основа лікування та профілактики дивертикулеза – це спеціальна дієта і питний режим. Важливий крок – це відмова від продуктів з грубими волокнами (наприклад, редис, капуста, хурма) і продуктів, які можуть спровокувати здуття (бобові й виноград”).
Дієта передбачає виконання ряду правил:
- змінювати харчування потрібно поступово. Вводити продукти, багаті рослинною клітковиною, для початку можна тільки сніданок, поступово поширюючи нововведення на обід і вечерю;
- орієнтуватися потрібно виключно на власне самопочуття, потрібно постійно контролювати стан калу;
- повністю виключати такі продукти, як риба, м’ясо і яйця з раціону не варто. Необхідно підібрати ідеальну комбінацію рослинної і тваринної їжі;
- мінімальний денний обсяг води – 8 склянок. Дотримання цього правила допоможе зберігати калові маси в комфортному для кишечника м’якому стані;
- перед сном рекомендується з’їсти який-небудь свіжий фрукт або випити склянку кефіру;
- харчування має на увазі збільшення кількості овочевих салатів, в яких в якості заправки використовувати масло рослинного походження.
З раціону доведеться повністю виключити продукти, які можуть спровокувати підвищений газоутворення і запори. До їх числа відносяться: кава та алкогольні напої, гриби, шоколад, рис, свіжий хліб з пшеничного борошна і здобна випічка, макарони з пшеничного борошна, різні копченості та консервація, капуста білокачанна і гострі спеції. В окремих випадках доводиться відмовлятися і від молочної продукції, якщо вона викликає у пацієнта запори. Також пацієнтам з дивертикульозом варто уникати насіння і чіпсів – тверді неперетравлені шматочки без праці можуть застрягти в дивертикулі, викликавши запальний процес. Така дієта має характер постійного режиму харчування, але завдяки їй існує можливість уникнути небезпечних наслідків розвитку ускладнень.
До числа профілактичних заходів можна також віднести регулярні заняття спортом (це допоможе не тільки зміцнити м’язи, але і запобігти розвитку зайвої ваги, який в свою чергу є фактором ризику в розвитку дивертикулеза), збалансування режиму праці та відпочинку, відмова від шкідливих звичок.