ЗМІСТ:
- Укладання ламінату на бетонну підлогу
- Укладання ламінату на дерев’яну підлогу
- Укладання ламінату по діагоналі
Сучасний ламінат — прекрасне зносостійке і вологостійке покриття. Тим не менш, не рекомендується монтувати його в дуже вологих приміщеннях без додаткової обробки. У більшості випадків для захисту ламінованих полотен досить герметика, що наноситься на шви.
В обов’язковому порядку готується поверхню. Примітно, що роботи можна вести на будь-якій підставі — і бетону, і дереву. Бажано, щоб уже в процесі підготовки поверхні ламінат знаходився в тому приміщенні, де буде здійснюватися монтаж. Так, матеріал повинен дві доби акліматизуватися, тобто звикнути до існуючих вологісним і температурним параметрам. У процесі акліматизації ламінат повинен знаходитися запечатаним.
Незалежно від типу підстави, вам буде потрібно такий інструмент: молоток, електричний лобзик, рулетка і косинець. А до витратних матеріалів в даному випадку відносяться: власне ламінат, малярний скотч і підкладка.
Що стосується вибору підкладки, то сьогодні кращим ринковою пропозицією (але не найдешевшим) вважається технічна пробка. Цей матеріал виготовляється з природних компонентів, завдяки чому абсолютно безпечний, володіє низьким коефіцієнтом теплопровідності, а також високою вологостійкістю.
Листи підкладки укладаються встик, причому місця стиків додатково проклеюються малярським скотчем. Що стосується безпосередньо укладання ламінату, то сьогодні це виконують так званим «плаваючим» способом. Такий спосіб монтажу передбачає зазори по всьому периметру.
Укладання ламінату на бетонну підлогу
Як відомо, процес монтажу ламінату багатоетапний. Чи не найголовнішим етапом тут вважається підготовка поверхні, в той час як сам принцип з’єднання панелей залишається незмінним. Так, бетонна основа у більшості випадків передбачає трудомістку підготовку (проводиться ремонт тріщин і вирівнювання).
У разі, якщо рівність бетонної підлоги буде недостатньою, замки ламінованих панелей стануть відчувати підвищені навантаження, через що рано чи пізно зламається. У житлових приміщеннях для вирівнювання бетонної стяжки використовують нівелір-масу, що володіє просто феноменальною плинністю (так звані самовирівнюючі підлоги).
Однак до того, як використовувати таку суміш, необхідно максимально відремонтувати бетонну поверхню — закрити тріщини, ліквідувати істотні нерівності. Крім того, чорновий ремонт дозволить скоротити витрату нівеліра, а значить, і заощадити кошти.
Перед вирівнюванням також потрібно прогрунтувати існуючу стягування (можливо, це доведеться робити двічі).Після того, як нанесена нівелір-маса висохне (близько семи-десяти днів), можна настилати підкладку і укладати ламінат. В обов’язковому порядку влаштовуються деформаційні шви.
Укладання ламінату на дерев’яну підлогу
Процес підготовки дерев’яної підстави — трудомісткий і делікатне. Старі дошки треба перевіряти не тільки на рівність, але і на надійність кріплення. Максимально допустимі перепади висот — до 3 міліметрів на погонний метр підлоги.
Втім, старе дерев’яне покриття навряд чи буде відповідати цим вимогам. Для того, щоб необхідні величини були досягнуті, вдаються до операції шліфування, яка може бути здійснена або електрорубанком, або професійними шліфувальними машинами.
Не завжди здійснити ремонт існуючої підстави представляється можливим. З-за цього дерев’яна підлога часто вирівнюють фанерою. Для цього знадобиться зміцнити вже укладені матеріали, а потім на них закріпити фанеру. У цьому випадку також обов’язково використання підкладки. Такий матеріал буде працювати як компенсатор механічних впливів, одночасно покращуючи тепло – і шумоізоляцію підлоги.
Монтаж ламінату здійснюють з зазором, тому в обов’язковому порядку набувають необхідну кількість клинів. Клини встановлюються по всьому периметру, а їх товщина повинна становити від 8 до 10 мм. Зазори залишаються і в технологічних отворах (в місцях стиків з трубами і дверними полотнами). Що стосується власне розташування ламінату, то його бажано укладати перпендикулярно світловому потоку з вікна. У цьому випадку стики не будуть кидатися в очі.
Процес монтажу починається з пристрою першого ряду. Другий ряд збирають, використовуючи залишилися від першого ряду шматки (у разі, якщо їх довжина не перевищує 20 см). Ряди збираються зі зміщенням, при цьому защелкиваясь між собою. Після складання всього підлоги розпірні клини видаляються. Потім слід приступати до установки плінтусів.
Укладання ламінату по діагоналі
Стандартними способами укладання ламінату вважаються: вздовж і впоперек приміщення, а також по діагоналі. Саме останній спосіб дає найбільш цікавий результат, однак він же і самий трудомісткий.
Власне процес монтажу починається в даному випадку з розрахунку. Укладання по діагоналі передбачає приблизний підрахунок, тому кількість матеріалу береться «з запасом». В даному випадку «запас» становить 15 відсотків від звичайного, обчисленого за площею кількості.
Після того, як матеріал акліматизується, можна приступати до роботи. Для початку ретельно прибирають основу, після чого проводять його грунтовку. Потім по всій площі укладається целофанова плівка, а зверху на неї — підкладка. Якщо ви не вважає себе досвідченим майстром, здатним визначити діагональ «на око», то встановіть маяк — міцну нитку, натягнуту між протилежними кутами кімнати.
Рекомендується монтаж виконувати з найбільш віддаленого від входу кутка кімнати. При виборі кута ви можете зупинитися на одному зі значень в діапазоні 30-45 градусів, але бажано все-таки витримувати 45. Перед початком складання ламінованих панелей по всьому периметру кімнати встановлюються розпірні клини, що дозволяють нівелювати можливі температурні розширення ламінату.
