Зміст
- 1 Класифікація полімерних підлогових покриттів
- 2 Вимоги для лінолеуму з тканій і нетканій підосновою
- 3 Вимоги для лінолеуму з теплоізолюючої підосновою
- 4 Упаковка, зберігання і правила експлуатації полівінілхлоридного лінолеуму
- 5 Висновок
Виробництво будь-яких будівельних матеріалів підпорядковується вимогам, визначеним у відповідних нормативах. Як правило, для одного найменування продукції є кілька документів, які визначають розмірні показники, можливі відхилення, методи приймання та способи зберігання, а також санітарні норми і умови експлуатації. Не є винятком і полівінілхлоридний лінолеум, що випускається за вимогами декількох ГОСТ, залежно від виду підоснови рулонного матеріалу.
Класифікація полімерних підлогових покриттів
Систематизація матеріалів для покриття підлог проводиться за ГОСТ 17241-71. У ньому вказується, що рулонні матеріали, до яких відноситься полівінілхлоридний лінолеум, класифікуються за кількома ознаками:
- по структурі – гомогенні (одношарові), гетерогенні (багатошарові);
- наявності підоснови – без підоснови, з підосновою (теплоізолюючої, нетканій і тканої підкладкою);
- зовнішнім виглядом – кольорі, фактурі і малюнках;
- жорсткості;
- способом використання – побутові, напівкомерційні, комерційні, спеціальні;
- стираності.
Гомогенний лінолеум створюється на основі суміші, що складається з полівінілхлоридних гранул і барвників. Такий матеріал відрізняється однорідною структурою зі своєрідним малюнком, що нагадує мармурову крихту, яка розподілена по всій товщині матеріалу. Гетерогенний полівінілхлоридний лінолеум може складатися з 2-6 шарів з обов’язковим присутністю основи та основи з скловолокна.
Безосновний лінолеум відрізняється малою товщиною і вартістю, а також нетривалим терміном служби. Він вимагає ідеально рівної основи під укладання, так як будь-який недолік здатний відразу ж проявитися на поверхні покриття.
На вимогу ГОСТ структура теплоізолюючої основи рулонного матеріалу, що використовується для підлоги, може бути пористою, волокнистою, або пробкової. У документі також вказується, що полівінілхлоридний лінолеум за критеріями жорсткості належить до гнучких матеріалів.На них не утворюються тріщини при випробуваннях на вигин, коли зразок обмотують навколо стержня, що має діаметр менше 100 мм.
У нормативних документах сказано, що лінолеум має випускатися смугами визначеної довжини, згорнуті в рулон. Допускається виготовляти полотна, відповідні габаритами приміщення замовника за попередньою домовленістю останнього з виробником.
Титульний аркуш
Лицьова поверхня ПВХ-лінолеуму може бути:
- однотонної або багатобарвної;
- гладкою або тисненій.
Показниками якості для полівінілхлоридних підлогових матеріалів є:
- геометричні розміри та їх можливі відхилення;
- естетичність;
- фізико-механічні характеристики;
- санітарно-гігієнічні властивості.
Вимоги для лінолеуму з тканій і нетканій підосновою
Даний вид рулонних матеріалів випускається у відповідності з умовами, викладеними в ГОСТ 7251 – 77. Недотримання вимог, описаних у документі, переслідується за законом.
У нормативі ГОСТ 7251 – 77 вказується, що матеріал може бути виготовлений двома способами:
- промазним;
- контактно-промазним.
Полівінілхлоридний лінолеум, має ткану або неткану підоснову, рекомендується укладати в приміщеннях, де відсутній інтенсивний рух, а на покриття не потрапляють у великій кількості абразиви, вода і олійно-жирні склади.
У ГОСТ 7251 – 77 визначаються номінальні розміри лінолеуму, а також допустимі відхилення величин в ту чи іншу сторону:
- ширина – 1,2–2,4 метра (±20 мм);
- довжина рулону – 12-24 метра (±100 мм);
- загальна товщина – 1,6 і 2,0 мм (±0,2 мм);
- товщина захисної плівки – 0,15–0,30 мм (±0,02 мм).
Полівінілхлоридний лінолеум повинен мати рівні, паралельні кромки без задирок, але за погодженням із замовником матеріал може поставлятися без обрізки. У будь-якому випадку, більше ніж триміліметрове відхилення від паралельності полотна по довжині 1 м вважається шлюбом.
Основні положення
Класифікація лінолеуму по ГОСТ 7251 – 77 проводиться за типом лицьовій поверхні:
- А – мармуроподібний або одноколірний з захисним шаром з плівки ПВХ.
- Б – багатоколірний з прозорим шаром ПВХ.
- В – однотонний або багатобарвний з наповненим верхнім шаром.
У маркуванні лінолеуму присутні букви і цифри, розділені дефісом, які позначають, крім назви «Лінолеум ПВХ»:
- тип лицьовій поверхні;
- товщину матеріалу;
- ГОСТ 7251 – 77.
У цьому стандарті також зазначаються фізико-механічні показники рулонного матеріалу. Їх значення залежать від його типу:
- стираність захисного шару: для А – не більше 50 мкм, для Б – 90 мкм, для В – 100 мкм;
- залишкова деформація: для А – не більш як 0,35 мм, для Б і В – не більше 0,45 мм;
- можливі зміни лінійних розмірів – не більше 0,8%;
- електричний опір – не більше 5*1015Ом.
Колірні відтінки основного фону декоративного шару в різних партіях можуть дещо відрізнятися від зразків, наданих у каталогах виробника, і між собою. Але разнооттеночность продукції в одній партії категорично неприпустима.
Полівінілхлоридний лінолеум
Одноколірний полівінілхлоридний лінолеум повинен:
- володіти стійкістю кольору;
- мати рівномірне забарвлення по площі і товщині декоративного шару.
На поверхні не допускається наявність:
- напливів;
- бульбашок;
- подряпин;
- викривлень малюнка;
- бризок фарбувальних складів;
- плям різного походження.
Вимоги для лінолеуму з теплоізолюючої підосновою
Виробники випускають даний вид лінолеуму, орієнтуючись на стандарти, закладені в ГОСТ 18108-80. Матеріал виготовляється з полівінілхлориду з різними наповнювачами і добавками, а також пластифікаторами і пігментами. В якості додаткових шарів використовуються теплоізолююча підоснова і дублююча ПВХ-плівка. Лінолеум може здійснюватися одним з декількох способів:
- вальцово-каландровым (ВК – без лицьового шару, ВКП – із захисним плівковим шаром з ПВХ);
- промазним (ПРЗ – з друкованим малюнком і прозорим лицьовим шаром);
- контактно-промазним (ПРП – із захисною полівінілхлоридною плівкою);
- екструзійним (ЕК – без дублюючого ПВХ-шару, ЕКП – із захисною лицьовій плівкою).
Різноманітність матеріалу
Підлогове покриття з теплоізолюючої підкладкою призначене, в першу чергу, для житлових приміщень. Його допускається укладати в громадських будівлях і на виробництвах тільки за умови малоінтенсивного руху і при відсутності агресивного впливу абразивних речовин, а також попадання на поверхню масел і води.
ГОСТ 18108-80 визначає номінальні розміри випускаються рулонів з допустимими відхиленнями:
- довжина – 12-24 метра (±100 мм);
- ширина – 1,2–2,0 метра (±20 мм);
- загальна товщина – не менше 3,6 мм;
- товщина полімерного шару для лінолеуму, виготовлених екструзійним та вальцово-каландровым способом – 1,2 мм (±0,2 мм).
Допускається випуск рулонів, складаються з двох шматків, але у партії їх може бути не більше 10%, а довжина кожної з частин – не менше 3 метрів.
Маркування лінолеуму включає в себе словосполучення «Лінолеум ПВХ», а також тип матеріалу і ГОСТ 18108-80. Вимоги щодо паралельність крайок, якості поверхні, однорідності кольору, відхилень по відтінках і можливих дефектів в точності відповідають умовам, наведеним у ГОСТ 7251-77.
Фізико-механічні характеристики лінолеуму з теплоізолюючої підосновою:
- стираність – не більше 50 мкм (для ВКП, ЕКП, ПРП); 90 мкм (для інших типів лінолеуму);
- залишкова деформація – не більше 1,4 мм ( для ВКП, ЕКП,ПРП) і не більше 1,5 мм (для інших видів матеріалу);
- зміни в лінійних розмірах – не більше 1,5 %;
- електрична опірність поверхні – не більше 5*1015Ом;
- показник теплозасвоєння – не більше 12 Вт/м2;
- індекс зниження шумових ударів – не менше 18 дБ.
Упаковка, зберігання і правила експлуатації полівінілхлоридного лінолеуму
Стандартна упаковка
Нормативи і стандарти вказують, що поставляється в продаж лінолеум повинен бути намотаний на круглий порожнистий сердечник, діаметр якого становить не менше 80 мм, але не більше 200 мм. Його довжина повинна відповідати ширині лінолеумного полотна. Лицьову сторону матеріалу, щоб уникнути появи подряпин і інших механічних пошкоджень, загортають всередину. Рулони запаковують в цупкий папір або поліетиленову плівку, не закриваючи бобін (сердечників). Після цього до рулону кріплять невеликий зразок-еталон, відповідний кольору, малюнку і фактурі упакованого лінолеуму.
З виворітного боку полотен на початку і в кінці рулону ставлять товарний знак і маркування, де зазначають:
- умовне позначення;
- дату виготовлення;
- номер партії;
- розміри – лінійні та квадратичні;
- термін зберігання;
- знак «Берегти від вологи»;
- напис «Не кидати».
Транспортувати рулони дозволяється в критих автотранспортних засобах. При цьому потрібно дотримуватися збереження матеріалу від забруднень, пошкоджень, а також слід вжити заходів, що не допускають зволоження лінолеуму.
Порівняння якості
Зберігати рулони необхідно на сухих, закритих майданчиках при температурі вище десяти градусів Цельсія. Їх ставлять в один ряд вертикально, або кладуть у два ряди горизонтально. Допустимий термін зберігання лінолеуму складає 12 місяців з дати виготовлення. Надалі він підлягає відповідним перевірок за вимогами описаних вище стандартів.
Розпакування рулонів може проводитися при температурі понад +15 градусів. Перед укладанням полотна слід витримувати матеріал у розправленому вигляді при кімнатній температурі протягом двох діб. Залишилися після настилу шматки лінолеуму потрібно утилізувати.
Поверхню підлогового покриття в процесі експлуатації рекомендується натирати спеціальною мастикою, до складу якої входить віск. Не допускається при митті лінолеуму використовувати чистячі речовини з абразивами або розчинниками.
Висновок
Випускається виробниками лінолеум повинен відповідати визначеним у стандартах нормам і правилам. В них зазначаються допустимі розміри і фізико-механічні характеристики, можливі відхилення і необхідні вимоги щодо зберігання, а також упаковці продукції.
