Свято з нагоди Вербної Неділі відомий у давніх часу. Його відзначали широко, народні гуляння проводились в багатьох містах: Москві, Новгороді, Суздалі, Ростові та інших. Час минав, і поступово святкування стало куди більш скромним. Однак і до нашого часу збереглися деякі традиції.
Так, вночі, перед Вербною неділею в церквах освячують гілочки верби, які спеціально для цього зривають біля річок. А вранці прийнято несильно натискаючи дітей цими гілочками, примовляючи: «не я б’ю, а верба б’є». Вважається, що такий ритуал очищає дітей про псування, злих наклепів, захищає їх від пристріту. Точно таке ж дійство проводилося і з дорослими, люди вірили, що це допомагає зберегти здоров’я, бути сильними і міцними.
При цьому гілки верби, призначені для освітлення, зрізали тільки з молодих дерев, які не мають сухих мертвих гілок і пошкоджень. Гілки для освітлення не зрізували з дерев, у яких були дупла і дерев біля кладовищ, а також з дерев, що ростуть прямо над водою – вважалося, що на таких ночами відпочивали русалки і водяні.
У давні часи, люди, щоб відігнати хвороби, проковтували нирки з освяченою гілочки верби. Також, для того, що в новому починанні людині супроводжувала удача, він з’їдав три бруньки верби.
Для того, щоб дівчині зустрітися з хлопцем, який її подобався, достатньо було з ранку і до вечора думати про нього. Тоді побачення і майбутня весілля вважалися заможними.
Для добробуту, залучення багатства, в ті часи прийнято було садити новий квітка або пересаджувати вже наявні. Якщо, така квітка приживеться і буде добре рости, значить, багатство обов’язково буде в домі, а якщо він засохне – нічого хорошого чекати не варто. Щоб забезпечити успіх, за квіткою доглядали особливо трепетно, всіляко оберігали.
Освячені у церкві гілочки верби, люди ставили біля ікон, в червоному кутку хати. Потім, навесні, виганяли худобу на випас цієї самої гілкою. Люди вірили, що це захищає домашню худобу від хвороб.
Гілки верби встромляли в землю при посівної, що повинно було забезпечити багатий урожай, а також захистити посіви від посухи і граду.
Деякі зберігали бруньки верби для захисту від хвороб. А коли хто-то в будинку починав хворіти, для нього пекли пироги, які начиняли цими нирками; нерідко нирки додавали у воду або чай, давали це хворому і чекали, коли людина піде на поправку.
Цього дня часто організовували вербні базари, на яких і проводилися гуляння, продавали різні товари, частування. Там же розташовувалися каруселі, розважальні балагани. На вербового базарах продавали гілки верби, які прикрашалися фігурками ангелів, такі гілки називалися вербными херувимами.
У Вербну неділю заборонено не тільки працювати, але і готувати гарячі страви. Щоб дотримати цю заборону, жінки готували заздалегідь. Та й стіл у Вербну неділю не повинен був бути розкішним, так як свято припадає на Великий піст.
