Ятаган відноситься до групи клинкової рубяще-ріжучого і колючо-ріжучої зброї. Він має однолезвийный клинок, подвійного вигину, завдяки чому схожий з тесаком і шаблею. Варто відзначити, що структура клинка не є виключно унікальною, т. к. вдавленим клинком володіли також махайра, кукрі, фальката, а також інші види холодної зброї. Однак лезо ятагана не стає ширше ближче до свого вістря, а зберігає одну і ту ж ширину по всій довжині, втім, інколи траплялися й винятки. Приміром, ятаган з розширеним лезом до вістря знаходиться в одному з музеїв міста Володимир. Зброя має вагу близько 800 м і довжину 65 см, що дає можливість наносити рубяще-ріжучі і колючі удари. Форма рукоятки не дозволяє зброї вислизати з рук під час нанесення рубають ударів. Ятаган можна назвати одним з найбільш небезпечних видів цієї класифікації зброї, оскільки подвійний вигин клинка може завдати досить глибокі смертельні порізи противнику.
Історія виникнення
В історію ятаган увійшов, як зброя турецьких яничар, якими було здійснено безліч каральних операцій на завойованих Туреччиною територіях. Зокрема, сильно постраждала і християнське населення в період 15-19 століть. Зараз я покажу фото ятагана султана Туреччини який нині знаходиться в музеї.
Як каже одна з легенд, султанська влада заборонила яничарам носити з собою холодну зброю мирного часу, щоб уникнути виникнення конфлікту. Своєрідною відповіддю на указ султана стало продовження довжини поясних ножів, які в той час було дозволено носити, оскільки вони не числилися зброєю. З часом ці ножі вже досягли розміру короткої шаблі, при цьому зберігши первісну ножову рукоять. Таким чином з’явилися на світ ятагани. Крім того, носили дана зброя не в портупеї, як шаблю, а засунувши за тканинний пояс. Звичайно, це було значно зручніше для військових. Також варто відзначити той факт, що новий вид зброї користувався ще практичністю, оскільки міг стати в нагоді і в повсякденному житті, чого не скажеш про шаблях і кинджалах. Ятагани застосовували для заколювання худоби, рубання дров та інших буденних справ. Все це призвело до того, що поступово звичні і зручні в руці, ятагани витиснуті з мирного життя яничарів на війну, ставши для них досить небезпечним другим бойовим озброєнням.