Песець новорічна сценка

автор: Анастасія Борзенко

Одного разу в студену зимову пору вовк з лісу вийшов, був сильний мороз!

Дивиться, піднімається повільно в гору…песець, напевающий щось під ніс!

(з’являється песець, що то співає під ніс, в руках у нього мішок)

І тут вовк подумав…яка удача, дружина його шубку собі багатший

Просила під ялинкою в подарунок залишити Улюблену…треба потішити свою!

(Вовк) – Ех, золото Я, великий молодець… під новий рік такий песець!

 

Песець діловито в той ранок, зізнатися, трохи у Миши на складі понишпорив,

поки солодко спав Міша в теплій ліжечку – горщик з смачним медом собі притоварил.

І радісний мчав додому, щоб незабаром за смачним обідом сім’ю здивувати,

Не знав, на своє він песецкое горе…що в шубку вирішили його перешити!

(Песець) – У нас на раене не дзвонять, а дзвонять, бочонок меду, у міші отфилонил!

(врізається у вовка, обтрушується)

(Песець)- Здрастуй вовк, зубами клац!

(Вовк) – Ну, що за дитячі забави! Вже пора без ярликів… ніби вовка відрізняє одне наявність зубів! Тобі я теж радий, писар…а ти…гарний, молодець! (обмацує песця) і шерсть твоя м’яка і благолепна, для наших місць цілком чудова!

(Песець в шоці дивиться на вовка. З’являється ведмідь.)

(Ведмідь)- Здорово, братці!

(Вовк невдоволено) – Клишоногий…

(Песець радісно) – Давай потисну круту лапу! (ховається за нього від вовка), – як добре, що ти прийшов, я всю галявину обійшов!

(Ведмідь)- і я, і я, приснилося мені, що мед мій, стало бути, в біді! Як ніби хтось його хоче безсовісно прибрати собі! І прокидаюся – точно, в руку! Вкрали мед мій…що за…

(Песець)- Друже мій! та що ти, Міша говориш…

(Вовк захоплено чіпає песця) – Ах, як на сонце ти блестишь!

(Ведмідь)- Знайду, і отлуплю!

(Вовк)- зажадаю з дружини окремий відпустку, як тільки шубку подарую!

 

так зібралися на новорічному місці ведмідь, вовк і песець…який, проте тут можливий кінець, дуже цікаво!

Один мріє мед перепродати, щоб весело на відгуляти свято, інший здерти песецький хутро і потішити ту, що серцю краще всіх!

А третій шукає дармоїдів, щоб за крадіжку розрахуватися…

(Песець)- На новий рік, які плани?

(Вовк)-Я від щастя буду п’яний, песець, підемо в мої палати, нехай шукає злодія клишоногий!

(Бере в оберемок песця і намагається його відтягнути)

– благоухаешь чудно, от везіння!

(Ведмідь) – А що за липкі сліди…і пахнуть немов мед вони!

(Песець злякано відкидає мішок)

(Ведмідь)- Проте, один ти молодець….ну все, тепер тобі….

(Вовк)- Песець!

(Ведмідь)- Так, саме, песець!

(Вовк)- ну ні, я його не віддам, так шубу чекає моя мадам! А ти його зіпсуєш, міша, ти краще мед свій забирай і топай свято відзначай!

(Песець)- Я, шуба???

(Вовк) – іди сюди, моя голуба!

(Ведмідь) – ти щось плутаєш, вовк…а ну кА геть свої лапищи, я лапу злодієві відгризу, нехай не снує в чужому меду!

(Вовк) – і будуть шуба у мене без рукава? Так не піде! І ми не в Індії живемо, в Росії так не роблять!

(Песець) – в Росії всіх завжди прощають! Адже ми велика країна, давайте просто розійдемося, мої пухнасті друзі?

(Ведмідь) після роздумів. – А давайте! Мед повернеш, але якщо знову посягнешь…

(Песець)- А ти, зубастий, підкаблучник!

(вовк) Песець, мовчав би ти вже, краще! Вам не зрозуміти, що є Любов, вона морозить голову і кров!

(Ведмідь)- Ще б в такий мороз …без шапки бігати по узліссі, чудна закохана тваринка! Ти подаруй їй краще меду! Вона такої зроду не їла, песець, віддай йому горщик

(Песець) Тримай, мій ласкавий друже мій!

ось так в студену зимову пору історія скінчилася ласкавим словом!

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Корисні поради та відповіді на питання