автор: Копєйкіна Неллі Григорівна
Дійові особи:
Оповідач
Цар
Генерал
Нянька
Баба Яга
ОПОВІДАЧ:
Був у царя генерал.
Він збирав відомості.
Сховає пику в бороду,
І шасть – по місту.
А в сім, в акурат,
До Царя на доповідь.
ЦАР:
Що сталося, Генерал?
Алі захворів на кір,
Алі брагою опился,
Алі в карти програв?
Ти чавой-то сам не свій –
Не рум’яний, не живий!
ГЕНЕРАЛ:
Про Мороза, Цар, чув?
Добре живе нахаба!
Нас з тобою у справах лямурных
Як хлопчаків обскакав!
Ти налий-но мені винця,
Я он, навіть спав з лиця,
Як побачив його зазноба,
Так і брякнулся з ганку!
Сексапільна і розумна,
Сповнена чарівності.
Вся така-растакая,
Ох, яка ж вона красуня!
Навіть був зі мною грішок –
Трохи не вигадав віршик.
Доктора перепужались,
Кажуть, любовний шок!
ЦАР:
Як звуть таку кралю?
ГЕНЕРАЛ:
Королевной величали.
ЦАР:
Королевной? Хто ж така?
Чому її не знаю?
ГЕНЕРАЛ:
Це дуже ніжна
Снігова Королева.
ЦАР:
Та чув, чув, чув.
Що ж ти, дурний генерал
Раніше це не розвідав,
Про неї мені не сказав.
Ти ж підвів мене, стервец!
А адже знав, що я – удівець!
Ну-ка, миттю цю кралю
Мені доставити в палац!
ГЕНЕРАЛ:
Вкрасти її не праця,
Так народець боляче крут!
Як дізнаються, чия затія,
В порошок зітруть тебе!
Зухвалий нині став народ,
Не клади їм пальця в рот!
То вони царя всі люблять,
А трохи що – навпаки.
ЦАР:
Ти у нас такий дурень
По суботах, алі як?
Хіба я должон міністру
Пояснювати такий пустяк?
Щоб худого про Царя
Не базікав народ зазря,
Дій строго за законом,
Тобто, дій нишком!
– Ну-ка, нянька, подь сюди!
Берися за труди!
Рви з тім’ячка волосья,
Ті, які сіди!
А які не сіди,
Ті розчісуй в ряди!
Так, легше гребінцем,
У мене, чай, не сади!
НЯНЬКА:
Що чесати, старий чорт,
Коли лисину пече!
У тебе ж тут кожен волосся
Треба ставити на облік!
І на кой тобі потрібна
У энтом віці дружина?
Адже тобі ж, як чоловікові,
Вибачаюсь, гріш ціна!
ЦАР:
Хоч волосьев я позбавлений,
А одружуватися я должон!
Шах перський теж лисий,
А має сорок дружин!
Я ж хочу лише одну
Завести собі дружину!
Щось я в інтимному сенсі
І одну не потягну?
НЯНЬКА:
Ти, друже, з тих мужів,
Що безвреднее вужів:
Ягозят, а не кусають,
Не сказати ще хужей!
Щоб чужу бабу скрасть,
Треба запал мати і пристрасть,
А зараз твоя задача –
На кладовищі не потрапити!
ЦАР:
Нянька гне мене в дугу,
А міністр – ні гу-гу!
Ти у нас по обороні,
Ось і дай відсіч ворогові!
ГЕНЕРАЛ:
Так адже бабині-то суди
Про чоловіків завжди худі,
Ти в собі не сумлевайся,
Ти – коханець хоч куди!
Гордий профіль, твердий крок,
Зі спини – так чистий шах!
Тільки зруш корону на бік,
Щоб не вісла на вухах!
ЦАР:
Ось міністр – мені не ворог!
Все як є, сказав, без врак!
А адже він – мужик не дурний,
Не дивись, що він – дурень!
Ми вже як-небудь удвох
Энту кралю отбъем!
А натомість, шепни на вухо,
Що, мовляв, няньку віддаємо!
ОПОВІДАЧ:
Цілий день Генерал
Розум в кулак збирав.
Згадав на дозвіллі
Про свою подругу-
Бабі Язі –Кістяній нозі.
Та на печі сиділа,
Свої травички розбирала.
Увидавши Генерала,
Всі гербарії розгубила.
ЯГА:
Ти чавой-то не в собі,
Он і прищик на губі!
Ой, растратишь ти здоров’я
В політичній боротьбі.
Ось цвілі кисіль,
Чай, не пробував досель?
Так, іспей! І враз забудеш
Про мирську карусель!
Він на смак хоч і крутий,
І з нього, буває, мруть,
Але, які виживають,
Ті до старості живуть!
ГЕНЕРАЛ:
Повно, бабо, я не хвор!
Потрібен мені твій мухомор!
Тут Мороз, чула, може,
Нам з Царем носи утер.
Живе з Сніговою королевою.
Я дізнався про це перший.
Навіть трохи не збожеволів.
Розхитав собі всі нерви.
Бабо, ти вже мені повір,
З ним і заметіль і завірюха,
Адже при ньому все кращим крали:
Королева ось тепер.
Крутий Мороз, про нього чули.
Як відбити нам енту кралю?
Цар вирішив одружитися на ній,
Він відступиться навряд чи.
Не допоможеш порадою,
Каролевну як відбити.
ЯГА:
Чаклуй баба, чаклуй дід,
Троє збоку, ваших немає
Загадай йому загадку,
І, нехай, знайде відповідь!
Якщо він так завзятий і скор,
З Царем вступає в суперечку,
Потрібно, щоб Цар Морозу
Принародно утер ніс.
А що він не дасть відповідь,
У мене сумнівів немає,
Це я тобі, голубе,
Кажу, як краєзнавець! (шепоче)
ГЕНЕРАЛ:
Ай да Баба, Ай, да спец!
Ось і хлопатам кінець!
Хоч вынай тебе з ступи
Та міністром у палац
ОПОВІДАЧ:
Тільки зайнялася зоря,
А Мороз вже у Царя.
Тільки, чую, энтом справі
Цар намагається марно…
ЦАР (Морозу)
Ти на вигляд-то бойовий,
Тільки от чого засвой:
Хочеш жити з такою бабою,
Попрацюй головою!
Даси неправильну відповідь,
Винних у энтом немає,
Відрубаю тобі голівку
Адже тобі вже багато років!
Загалом, питання постає так:
З’ясовуємо, чия візьме.
Ну, а хто розумом послабже,
Нехай бере самовідвід!
ЗАГАДКА:
Настали холоди.
Обернулася в лід вода.
Довговухий зайчик сірий
Обернувся білим зайчиком.
Перестав ведмідь ревіти:
В сплячку впав у лісі ведмідь.
Навіть ліс весь засинає,
Скаж, коли це буває?
Відповідь (Взимку)
ЦАР: (Генералу)
Мені б огріти тебе батогами,
Чотирма, алі пятьми,
Щоб надалі не изгалялся
Над сурьезными людьми!
ГЕНЕРАЛ (Язі):
Ах ти, стара Карга!
Не виходить ні фіга!
Подавай ще загадку,
Ежли посаду дорога!
ЯГА:
Чаклуй баба, чаклуй дід,
Троє збоку, ваших немає
Загадай ще загадку,
І, нехай, знайде відповідь! (Яга шепоче Генералу, Генерал – Царю)
ЗАГАДКА:
Сніг весь тане на полях, лід весь тане на водах,
Птахи прилітають, все зацвітає, сонце сяє. Коли це буває?
Відповідь (Навесні)
ЦАР:(Генералу)
Ну, так що ж ти, браток,
Обмішурився трохи?
Тільки цього трохи потягне
Років приблизно на п’ять.
Ти у нас сильний в плечах,
А башкою-то зачах,
Ось здоров’я і поправиш
На казенних-то харчах!
ГЕНЕРАЛ:
Гей, Яга, довбешку продуй!
Так потщательней чаклуй!
Виявилося, що Мороз-то
Не такий вже оболдуй!
ЯГА:
Взагалі-то я хитра
У сенсі підлості нутра,
Але чавой-то мені сьогодні
Не колдуется з ранку!
Все і коліт і болить,
І в грудях вогнем палить.
Я давно підозрюю
У себе энцифалит.
Ой, чавой-то зле мені,
Чуєш, як хрумкає в спині?
Словом, раз таке діло,
Я вообче на бюлетені!
ГЕНЕРАЛ:
Ти мені, бабо, не крути!
Ти изыскивай шляху!
А не то під сокращенье
Враз зумію підвести!
ЯГА:
Чаклуй баба, чаклуй дід,
Троє збоку, ваших немає
Ось остання загадка,
І, нехай, знайде відповідь! (Яга шепоче Генералу, Генерал – Царю)
ЗАГАДКА:
Сонце світить яскраво,
В шубках всім зверющкам жарко,
Пташки-метелики пархают.
Все в цвіту пахне.
Скажь, коли це буває?
Відповідь: (Влітку)
Цар в жаху і гніві. Гнівно зиркає очима на генерала. Генерал зиркає на Ягу.
ГЕНЕРАЛ (Язі)
Як не билася ти, милок,
Не Мороз потрапив у сильце!
Про тебе вже складено
Офіційний некролог!
ЯГА:
Я – фольклорний елемент!
У мене є документ!
Я можу звідси вообче
Полетіти в будь-який момент!
ГЕНЕРАЛ:
Там зібрався біля воріт
Энтот, як його, – народ!
В обчем, справа приймає
Соціальний оборот!
Всі мужі там є,
Купа дужих молодців!
Так і жінки всі в зборі,
Вобщем, взяли нас в кільце!
ЦАР:
Ну, а ти у нас на кой
З гострою шаблею такий?
Ми тебе на то і тримаємо,
Щоб берег Царьов спокій!
ГЕНЕРАЛ:
Охороняти тебе від бід
Мені тепер резону немає!
Ти за власну підлість
Сам должон тримати відповідь!
ЦАР:
Що ви, братці, я спокон
Чту порядок і закон!
Раз відповів на загадки,
Нехай бере хоч сорок дружин!
А ми повинні Морозу
З царевой з казни.
Піднести йому ти бражки
Для пом’якшення провини!
ГЕНЕРАЛ:
А якщо хто інші
Запитають бражки, грамів сто?
ЦАР:
Кажи: «Сьогодні можна,
Бо є за що!»