Мабуть, небагато знайдеться людей, які не намагалися хоча б раз виростити цитрусове дерево. Мабуть цей екзотичний фрукт володіє якоюсь магією, яка наполегливо спонукає нас зробити це, і ось ми вже закопуємо насіннячко в першу, що попалася на очі, посудину. Коли на світ з’являється ніжна зелень нашу радість не описати словами. Однак потім ми дізнаємося, що перші плоди зможуть з’явитися не раніше, ніж через 10 і навіть більше років, і наш ентузіазм випаровується без сліду. Як так? Адже і молоде деревце добре росте, і листочки у нього яскраво зелені, невже раніше воно не зацвіте? А адже так хочеться скоріше побачити це диво.
Насправді кісточка, яку ви просто встромили в горщик і залишили рости, навіть маючи регулярне підживлення і поливання, якщо та почне плодоносити, то приблизно через 10-15 років. Втім, якщо у вас є гаряче бажання виростити цю культуру і готовність докласти трохи зусиль, то цілком можна отримати перший урожай вже після 4-5 років. Звичайно, в рідних для цього рослини умовах субтропіків масово культивувати лимони, апельсини або грейпфрути з насіння значно простіше. Однак, і в нашій кліматичній зоні це теж можливо, просто необхідно знати про деякі тонкощі.
Описана нижче технологія цілком придатна для вирощування з кісточки абсолютно будь-якого цитрусового дерева. Перший крок – відшукати відповідний садивний матеріал. Кісточки повинні бути свіжими і великими. Посадити їх краще відразу ж після того, як ви витягли кісточки з плоду. Краще всього вибрати і посадити відразу кілька, щоб мати можливість згодом віддати перевагу найбільш міцному саджанця.
Спочатку відібрані кісточки потрібно замочити на 12 годин у розчині препарату, що сприяє утворенню коріння, таких як гетероауксин, гуманат натрію або корневін. Висаджувати їх краще в окремі горщики, для таких випадків чудово підійдуть невеликі пластикові стаканчики. Ємності для висаджування треба попередньо підготувати: зробити отвір і засипати дренаж, наприклад вермикуліт. Землю для посадки краще використовувати досить поживну, але разом з тим пухку і легку. Непогано для цього може підійти наступний склад: взяти рівні обсяги перегною і дерну і додати туди ж торф. Втім, на цій стадії вирощування можливі альтернативні варіанти земляних складів.
Пророщування непогано здійснювати в теплиці, але можна обійтися і без неї. Коли наші саджанці витягнуться до 7-10 сантиметрів у висоту, а станеться це не раніше ніж через 3-6 місяців після посадки, можна буде визначити, який із них найбільш життєздатний. Він повинен володіти добре розвиненою кроною і великою кількістю бруньок на гілках. Добре, коли у нього немає коротких голок, а листя міцні і не схильні опадати. Грунтуючись на таких ознаках, вибираємо найкраще деревце, яке і залишаємо рости. Після цього пересаджуємо рослина більший за обсягом горщик і додаємо в землю біогумус.
Тепер можна починати надавати форму нашого майбутнього дереву. Для цього прищипываем верхівку пагона, щоб збільшити зростання гілочок з боків. Їх теж потрібно буде почати прищипувати, коли на них з’явиться більше трьох листочків. Правильне освітлення дуже важливо для такої рослини, а щоб отримати однорідну крону його необхідно піддавати ілюмінації рівномірно, що зробити в умовах квартири не зовсім просто. Тому його потрібно постійно, приблизно раз в 10 днів і не більше, ніж на чверть обороту, повертати новою стороною до сонячного світла. Буде зручніше, якщо ви намалюєте маркером на бічній стінці позначку і станете орієнтуватися по ній.
Також незайвим буде нагадати, що зростання цитрусового саджанця відбувається хвилеподібно – це означає, що протягом року в нього буде близько 5 періодів росту, між якими буде десь за 3 місяці перерви. В інтервали зростання слід приділити максимальну увагу формуванню куща. Важливо пам’ятати, що молоденькі деревця, вирощені з кісточки, посаджені черешком або щеплені не можна піддавати обрізку, тому їх крону формують тільки з допомогою прищипування. Все це важливо тому, що для цитрусової рослини значущий кожен листочок. Кущ правильної форми стане основою плодоносного апельсинового, лимонного або грейпфрутового дерева. Втім, правильний догляд та спеціальна техніка вирощування такої культури не менш важлива, але це вже інша історія.