Дивовижне поруч. Хтось вирощує врожаї лимона на підвіконні, хтось помідорчик, знаю оселю, де красивою лозою ростуть огірки. Мені вдалося виростити такий незвичайний коренеплід, як імбир. Це поки тільки експеримент, але він вдався. Нам імбир знаком більше як лікувальний засіб і кулінарне, а ось в Голландії і деяких інших країнах вирощують імбир з-за красивою пишною зеленої крони і квіток.
Оскільки достеменно відомо, що поставляється імбир з дуже теплолюбних країн на кшталт Індії, Ямайки, то в нашій кліматичній смузі навряд чи можливо виростити його в городі, а от в домашніх умовах – можна спробувати. Тим більше, що сам процес спостереження за тим, як з’являються перші листочки приносить величезне задоволення – пробудження життя і природи – унікальні явища.
Вибрав на ринку «рогатий корінь», іноді так називають імбир, треба дивитися, щоб кореневище було чистим, без вад і з великою кількістю вічок. Будинки розрізав корінь на ділянки так, щоб у кожній було по очка. Вибрав парочку з гарними очима, трохи підсушив, присипав корневином, можна і деревним вугіллям.
При виборі посуду керувався простим обчисленням, імбир зростає незаглубленным і завширшки як у ірису, тому достатньо буде миски з невеликою кількістю землі. Землю вибирав грунтовно, спочатку прочитав, потім десять разів подумав, в результаті зупинився на тому, що на дно насипав товстий шар дренажу, насипав зверху суміш з дернової землі, піску і торфу, добре вспушил, імбир любить пухкі грунту. Зробив невеликі поглиблення, поклав мої експериментальні «деленко» і присипав зверху землею, зовсім небагато.
В інтернеті прочитав, що час зростання кореня, тобто від моменту посадки до викопування виріс кореня проходить від півроку до року, якщо за звичкою урожай хочеться зібрати восени, то посадку зроблю взимку. Майже вища математика 🙂
Поставив на підвіконня імпровізований горщик, прикрив зверху поліетиленом, просто не знав, потрібен парниковий ефект чи ні, точно знаю, що полив потрібен частий, раз виростає в тропіках, значить і полив, і плівка потрібні. Про освітлення теж не забув – підставляв, правда, саму звичайну настільну лампу, а в цоколь вкрутив лампу – свічку матову на 60 ватт. Вийшло!
Звичайно ж, цікавість посилювався з кожним днем, і лише через 42 дні з’явився перший паросток! До речі, проросли всі паростки, значить імбир при вирощуванні в домашніх умовах невибагливий. На наступний рік зроблю гарний вазон уздовж стінки.
На всякий випадок набув мінеральне добрива для посилення росту коренів, його часто використовують при пересадці багаторічних квітів восени, вони містять багато фосфору і калію.
Навесні сонечка додалося, так що вдень прибирав рослину від прямих променів. Імбир любить півтінь, а ось бризкав з розпилювача практично кожен день. Листя у нього цікаві, як у осоки, витягнуті і з насиченим кольором. Все літо мій горщик провів на балконі, не боявся брати його і на дачу, але не залишав, так як поїти треба майже кожен день.
Не дарма голландці люблять його в якості декоративного квітки! Поки мій «білий» корінь набирає силу, потрібно віднімати деякі кулінарні рецепти, в яких я буду використовувати плоди своєї праці. Тут же ткнувся в рецепт маринованого імбиру, спрацювали одразу всі смакові рецептори, обов’язково зроблю, тим більше, що в супермаркеті маленька баночка коштує недешево.
Імбирний чай готується просто – дрібні шматочки кидаємо в каструльку і варимо 10-20 хвилин і все, чай готовий, додаємо туди корицю, часточки лимона і мед. Має бути дуже смачно.