У перекладі з грецької мови флокс означає «факел». Існує цікава легенда про походження цієї квітки. Опускаючись в підземелля, де царював Аїд, моряки Одіссея тримали в руках палаючі факели. А коли вони вибралися з підземного царства, то покидали непотрібні факели на землю. І як тільки ті стосувалися землі, то відразу ж перетворювалися на квіти флокса.
Флокс – це невибаглива садова рослина, яке відрізняється великим різноманіттям забарвлень, видів та сортів. Він є великим любителем вологи, не переносить посуху. При виборі місця для посадки потрібно вибирати ділянку з нахилом (щоб у ґрунті не застоювалася вода) і в легкій півтіні. Не варто висаджувати флокси під кронами великих дерев і великих кущів.
Рослині потрібен постійний і рясний полив, так як його корені розташовані на глибині близько п’ятнадцяти сантиметрів і вони одразу відчують нестачу вологи. Це позначиться на рості і розвитку рослини. У таких флоксів з’являються засохлі листя і період цвітіння – не довгий. Без достатнього поливу флокси погано ростуть у висоту і мають мінімальну кількість суцвіть.
Численні сорти флоксів відрізняються за забарвленням квітів, формою листя і висоті стебел. Високорослі сорти зазвичай підв’язують до спеціальної опори, щоб не ушкоджувалися стебла.
У період активного росту та формування рослини потрібна підтримка у вигляді підживлень. Зазвичай підживлення проводять тричі за сезон: до цвітіння, під час і після цвітіння. В якості першого добрива використовують розчин з сечовиною (дві столові ложки на десять літрів води), другого – використовують спеціальні квіткові добрива (наприклад, одна ложка «Агріколи» і дві ложки нитрофаски), третього – сульфат калію і суперфосфат (по одній ложці кожного препарату на десять літрів води).
Розмножуються флокси різними способами: живцюванням листків, стебла, коріння, а також поділом куща і відростками.
