Приходячи на день народження близької нам людини, ми обов’язково повинні підготувати не тільки приємний для нього подарунок, який принесе йому реальну користь, і не тільки базові вітальні слова. Якщо мова йде про свято, то він напевно буде супроводжуватися застіллям. А застілля, як відомо, має традицію перериватися тостами. Так от, коли черга говорити тост дійде до вас, ви повинні бути у всеозброєнні. І добре в такій ситуації, якщо у вашому арсеналі будуть розкішні кавказькі або грузинські тости на день народження.
Питання тут тільки один – де ж їх взяти? Але відповідь буде настільки ж короткий і простий, як і сам питання. Взяти самі красиві, оригінальні і колоритні тости грузинського походження можна на нашому сайті. Причому вам не обов’язково імітувати акцент, якщо у вас його немає. Досить просто висловити глибоку за змістом мудрість, і кожен гість прекрасно зрозуміє, звідки йдуть корені цього тосту.
Ваше завдання – переглянути зібрану колекцію, відібрати парочку цікавих варіантів і підготувати хоча б один з них. Не полінуйтеся навіть порепетирувати, адже на вимовляння у вас буде тільки один шанс!
В автошколі В Грузії здобувач водійських прав здає іспит. Інспектор пояснює дорожню ситуацію:
– Ти їдеш в машині по вузькій дорога. Зліва – високий-високий гір. Справа – крутий-крутий абрив. Раптом на дорозі – красивий дэвушка. А поруч з нею страшний-престрашный старух. Кого тиснути будэшь?
– Звичайно, бабу!
– Дурень!.. Гальма тиснути треба!
Так вип’ємо ж за те, щоб у важкій ситуації ми не забували натиснути на гальмо!
На високій-високій горі жив орел зі своєю орлицей і пташенятами-орлятами. Як-то раз, після полювання, він вирішив перевірити, чи здатна орлиця захистити своє гніздо і пташенят. Накинув орел шкуру тигра і став підкрадатися до гнізда. Орлиця, побачивши смугастого хижака, не злякалася, без роздумів кинувся на нього. У люті вона рвала його кігтями, била крилами і клювала, клювала! Та не встиг він отямитись, як уже летів на дно бездонного ущелини. Так вип’ємо ж за те, щоб наші орлиці завжди впізнавали нас – якими б ми не прийшли в свій будинок!
Яка різниця між правдою і брехнею? – запитали мудреця.
– Та така, як між вухами і очима, – відповів він.
– Те, що ми бачимо своїми очима, – істинним, а те, що чуємо вухами, далеко не завжди правдиво.
Вип’ємо ж за те, щоб почуте та бачити.
Кажуть, що в горах Грузії люди живуть набагато довше, ніж в будь-якому іншому місці. Так вип’ємо ж за нашого дорогого ювіляра, і нехай він проживе стільки, скільки живуть найдавніші грузинські старці!
Одного разу до одного грузинського царя, який прославився своїми добрими справами, прийшов добрий чарівник і приніс йому три безцінних дару. Він сказав цареві наступні слова: — Перший мій дар — це здоров’я. Будь же ти міцний, могутній і непідвладний хвороб. Другий мій дар — забуття, яке позбавить твою пам’ять від страхів, смутку і біди пройшли. Нехай вони більше не обтяжують твоєї душі. Третій мій дар – дар інтуїції, яка завжди підкаже правильний вихід зі сформованої ситуації. І я, як цей чарівник, бажаю нашому дорогому ювіляру міцного здоров’я, забуття і інтуїції, яка вела його за життя самим правильним шляхом. За здоров’я ювіляра!
Якийсь чоловік приїхав із села в місто за довідкою. Чиновник довго крутив його документи в руках і нарешті сказав: — Я видав би вам довідку, але тут не вистачає кількох підписів і печаток. Вам потрібно зробити наступне: спочатку зайти до Винашвили, взяти Бутылидзе, поговорити з Откупорьяном, потім сходити до Наливайко, Сутрапьяну, поставити печатку у Похмелидзе. А вже потім заходите до мене. І не забудьте про Шашлыкидзе! Покваптеся, у нас завтра іноземні гості, панове де Pied, де Льє, То Яма і То Канава. Дзвоніть за телефонами: два по сто, три по двісті, додатковий по сто п’ятдесят. Так вип’ємо ж за те, щоб нашому імениннику не зустрічалися бюрократи!
У Грузії кажуть, що багатство людини вимірюється її достатком, а щастя – достоїнствами його душі. Так вип’ємо ж за нашого дорогого ювіляра – людини, гідного у всіх відносинах!
У Грузії кажуть, що справжню людину можна розпізнати по винограду, який він виростив своїми руками, за провину, що він сам зробив з цього винограду, і по столу, який він накрив в той день, коли достигло зроблене їм вино. Так вип’ємо ж за нашого дорогого ювіляра, який хоч і не вирощує виноград і не займається виноробством, але столи в його будинку завжди просто чудові!