автор: Надія Ратникова
ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ.
( За мотивами казки-п’єси С. Маршака.)
ДІЙОВІ ОСОБИ :
НАСТУСЯ
СОЛДАТ
КОРОЛЕВА
МАЧУХА
ДОНЬКА МАЧУХИ
ПРОФЕСОР
ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ
ФРЕЙЛІНА
КАНЦЛЕР
ПОСОЛ
НАЧАЛЬНИК КОРОЛІВСЬКОЇ ВАРТИ
ГОСТІ
ПРИДВОРНІ
1 СЦЕНА.
( Музика.)
КАЗКАР : Ця дивовижна історія сталася в одному Королівстві. І ще довго дітям і онукам розповідали її. А почалася вона в переддень Нового року, тобто в останній день року, що минає. Послухайте і ви цю історію…
Жила-була дівчина. І звали її Настуня. Коли вона була ще маленька, у неї померла мати, і батько одружився на іншій жінці. Так у Настусі з’явилася мачуха. А потім помер і батько. І залишилася Настуся жити з мачухою і з сестрою, рідною донькою мачухи. Як і багатьом не рідним дітям, Настусі доводилося не легко. Вона прала, готувала їжу, прибирала будинок, топила піч.
Як-то раз, напередодні Нового року, мачуха послала Настуню в ліс за хмизом. Там, на лісовій галявині, їй зустрівся Королівський солдатів…
( Музика. Завіса відкривається. На сцені Настуся і Королівський солдатів.)
СОЛДАТ : Здрастуй, мила дівчина !
Що привело тебе ліс в такий мороз ?
НАСТУСЯ : Не по своїй волі прийшла я сюди !
Мачуха мене послала за хмизом !
А Ви хто ?
СОЛДАТ : Я солдат її Королівської величності ! Прийшов за ялинкою !
Адже завтра Новий рік. Гостей повний Палац буде !
А адже ялинку треба ще й нарядити встигнути !
НАСТУСЯ : А що, пан Солдатів, у Королеви є діти ?
СОЛДАТ : Що ти, дівчино ! Їй тільки виповнилося 14 !
Тобі, напевно, ровестніца буде.
Батьки у неї померли і довелося їй стати Королевою.
НАСТУСЯ : Значить вона теж сирота ! Шкода її !
СОЛДАТ : Шкода ! Та повчити її уму-розуму нікому !
Якщо що наша Королева захоче, то так і зробить, нікого слухати не стане…
А тебе як звати?
НАСТУСЯ : Настусею.
СОЛДАТ : Ну, давай, Настусю, я тобі допоможу зібрати хмиз !
НАСТУСЯ : Дякую Вам, пане солдат !
А я Вам допоможу вибрати ялинку ! Я знаю тут хорошу, пухнасту !
СОЛДАТ : Та який же я пан ? Просто солдат її Величності.
А ось якщо ялинку хорошу покажеш, дуже я тобі вдячний буду !
( Настуся і Солдатів йдуть збирають хмиз. Музика. Завіса закривається.)
2 СЦЕНА.
КАЗКАР : А зараз ми з вами перенесемося в Королівський палац. У Королеви йде урок правопису. Вона пише під диктовку свого вчителя-професора.
( Музика. Завіса відкривається. На сцені Королева, вона сидить за столом і пише. Вчитель-професор диктує їй.)
КОРОЛЕВА : Терпіти не можу писати ! Всі пальці в чорнилі ! Ну ладно, диктуйте !
ПРОФЕСОР : Травичка зеленіє,
Сонечко блищить,
Ластівка з весною
В сіни до нас летить.
( Королева пише.)
КОРОЛЬОВА : « У сіни до нас летить »… Ну ладно, вистачить !
А тепер розкажіть мені що-небудь цікаве !
ПРОФЕСОР : Що-небудь цікаве ? Про що ж ?
КОРОЛЕВА : Ну, не знаю, що-небудь новорічне… Адже сьогодні переддень Нового року.
ПРОФЕСОР : Добре ! Рік, Ваша Величність, складається з 12 місяців.
КОРОЛЕВА : справді ?
ПРОФЕСОР : Так ! Грудень, січень, лютий – зимові місяці. Березень, квітень, травень – весняні. Червень, липень, серпень – літні і вересень, жовтень, листопад – осінні. І ніколи не буває, щоб лютий настав раніше січня, а вересень раніше серпня.
КОРОЛЕВА : А якби я захотіла, щоб зараз настав квітень ?
ПРОФЕСОР : Це неможливо, Ваша Величність !
КОРОЛЕВА : А якщо я видам закон і поставлю велику печатку ?
ПРОФЕСОР : Це не допоможе !
Та й навряд чи це потрібно Вашій Величності !
Адже кожен місяць приносить свої подарунки та забави !
Грудень, січень і лютий – катання на ковзанах, новорічну ялинку.
У березні починає танути сніг, у квітні з’являються перші проліски.
КОРОЛЕВА : А я хочу, щоб був уже квітень !
Я дуже люблю проліски ! Я їх ніколи не бачила !
ПРОФЕСОР : До квітня залишилося зовсім трохи ! Всього 90 днів !
КОРОЛЕВА : 90 днів ? Але я не хочу чекати !
ПРОФЕСОР : Ваша Величність ! Але закони природи…
КОРОЛЕВА : Я видам новий закон природи !… ( замислюється, потім каже рішуче )
Сідайте і пишіть : « Травичка зеленіє, сонечко блищить, а в нашому Королівському ле-
су зацвіли весняні квіти. Тому наказую доставити до Нового року у Дво-
рец повну корзину пролісків. Того, хто виконає мою волю, я нагороджу за-
королівськи. Я дам стільки золота, скільки поміститься в його кошику, і дозволю йому
брати участь у нашому Новорічному катанні.» Написали ?
ПРОФЕСОР : Так ! Але Ваша Величність, це неможливо !
КОРОЛЕВА : Давайте перо, я підпишу ! ( підписує )
Ставте друк ! І подбайте про те, щоб всі в місті знали мій указ !
( Музика. Завіса закривається.)
3 СЦЕНА.
КАЗКАР : А зараз ми з вами заглянемо в будинок, де живе Настуся. Як ми вже дізналися, вона живе з мачухою і сестрою рідною донькою мачухи. Давайте познайомимося і з ними теж. Подивимося, чим вони займаються.
( Музика. Завіса відкривається. На сцені Мачуха та її Дочка.)
ДОНЬКА : А що, в цю кошик багато золота увійде ? ( показує маленьку корзинку )
На шубку вистачить ?
МАЧУХА : Та що там шубка, на повне придане вистачить !
ДОНЬКА : А цю ? ( бере кошик побільше )
МАЧУХА : А про цю годі й говорити !
В золото оденешься, золото обуешься, на золоті їсти-пити будеш !
ДОНЬКА : Тоді я цю кошик візьму !
Одна біда – пролісків не знайти !
Видно посміятися захотіла над нами Королева !
МАЧУХА : Молода, от і придумує всяку всячину !
ДОНЬКА : А раптом хто-небудь піде в ліс і набере пролісків !
Може бути вони ростуть під снігом потихеньку !
І отримає він тоді цілий кошик золота !
Одягну-ка я свою шубейку і спробую пошукати !
МАЧУХА : Що ти, доню !
Я тебе й за поріг не пущу !
Погляньте, яка розігралася заметіль !
Замерзнеш в лісі !
ДОНЬКА : Тоді Ви йдіть, а я квіти у Палац віднесу !
МАЧУХА : Що ж тобі рідної матері не шкода ?
ДОНЬКА : Шкода !
І Вас, матінко, шкода, і золота шкода, а найбільше себе шкода !
Так і просидиш з-за Вас на кухні біля печі !
А інші будуть з Королевою в срібних санчатах кататися і золото лопатою огребать !
( Закриває лице руками, плаче.)
МАЧУХА : Ну, не плач, доню !
З’їж гарячого пиріжка !
ДОНЬКА : Не хочу пиріжка, хочу пролісків !
Якщо самі не хочете йти і мене не пускаєте, нехай сестра сходить !
Он вона з лісу повертається !
МАЧУХА : адже ти права !
Чому б їй не сходити ?
Ліс недалеко, збігати недовго !
ДОНЬКА : От і нехай сходить !
( Входить Настуся.)
МАЧУХА : Почекай роздягатися !
Треба тобі ще дещо куди тікати !
НАСТУСЯ : Куди ж це ? Далеко ?
МАЧУХА : Не так вже й близько, але і не далеко !
ДОНЬКА : В ліс !
НАСТУСЯ : В ліс ? Я хворосту багато принесла.
ДОНЬКА : Та не за хворостом, а за пролісками !
НАСТУСЯ : Ти жартуєш, сестрице ?
ДОНЬКА : Які жарти ? Ти що, про указ не чула ?
НАСТУСЯ : Немає.
ДОНЬКА : По всьому місту це говорять !
Того, хто набере проліски, Королева цілий кошик золота дасть !
НАСТУСЯ : Так які ж тепер проліски – зима…
МАЧУХА : Навесні за проліски не платять золотом, а міддю !
Може бути вони під снігом ростуть !
Ось сходиш і подивишся !
НАСТУСЯ : Так куди ж тепер іти ? Темніє вже…
Може бути завтра вранці сходити ?
ДОНЬКА : Теж придумала ! Вранці !
Адже квіти до свята потрібні !
НАСТУСЯ : Невже вам мене не жалко ?
ДОНЬКА : Ну ось ! Разжалобила !
Знімай хустку, я сама піду в ліс !
МАЧУХА : Куди підеш ? Хто тобі дозволить ?
А ти кошик у руки і йди !
І без пролісків не повертайся !
( Донька дає велику кошик Настусі.)
ДОНЬКА : Ось тобі кошик !
МАЧУХА : Дай їй маленьку ! Ця нова зовсім ! Втратить ще в лісі !
( Настуся бере маленьку корзинку і йде. Музика. Завіса закривається.)
4 СЦЕНА.
КАЗКАР : Отже, Насті довелося знову вирушити в ліс !.. А що робити ? Адже мачуха звеліла, не можна не послухатися !… Але як знайти проліски взимку ? Не буває такого…
Довго блукала Настуся, змерзла ! Всі стежки в лісі снігом замело ! Як вибиратися назад буде ?… Раптом дивиться, багаття, а біля вогнища Дванадцять чоловік гріються. Всі різного віку, від дітей-підлітків до людей похилого віку з бородами. Пішла до вогнища Настуся, може бути пустять її обігрітися ?…
( Музика. Завіса відкривається. На сцені стоять Дванадцять місяців навколо багаття. Зимові місяці з бородами. Чим далі місяць від поточного місяця (від грудня, січня), тим вони молодші виглядають, тобто осінні місяці ще діти. Можна, щоб було зрозуміліше, на кожен місяць на груди повісити крупно написане назва місяця.)
СІЧЕНЬ : Гори, Гори ясно
Щоб не згасло !
ВСЕ : Гори, Гори ясно
Щоб не згасло !
( З’являється Настуся. Підходить до вогнища.)
НАСТУСЯ : Добрий вечір !
СІЧЕНЬ : І тобі добрий вечір !
НАСТУСЯ : Дозвольте мені біля багаття вашого погрітися.
ЛЮТИЙ : Не бувало такого, щоб хтось, крім нас, цього багаття був !
КВІТЕНЬ : Це правда !
Та вже якщо хто прийшов на вогник, хай погріється !
НАСТУСЯ : Спасибі вам ! ( гріє руки від багаття )
СІЧЕНЬ : Як тебе звуть, дівчино ?
НАСТУСЯ : Настуся.
СІЧЕНЬ : А що це у тебе в руках, Настусю ? Кошик ніяк ?
За шишками ти що прийшла під самий Новий рік ?
Та ще й у таку метелицю ?
НАСТУСЯ : Не по своїй волі я прийшла і не за шишками !
СЕРПЕНЬ : ( посміхаючись ) Так вже не за грибами ?
НАСТУСЯ : Не за грибами, а за квітами !
Прислала мене мачуха за пролісками !
БЕРЕЗЕНЬ : ( штовхає в бік Квітня ) Слышить, братику, твоя гостя прийшла !
Приймай !
( Всі сміються )
НАСТУСЯ : Я б і сама посміялася, та не до сміху мені !
Не веліла мені мачуха без пролісків повертатися !
ЛЮТИЙ : На що ж їй серед зими проліски знадобилися ?
НАСТУСЯ : Не квіти їй потрібні, а золото !
Обіцяла наша Королева цілий кошик золота тому, хто принесе в Палац корзи-
ну пролісків !
От мене й послали в ліс !
СІЧЕНЬ : Погано твоя справа, дівчина !
Не час для пролісків !
Треба до квітня місяця чекати !
НАСТУСЯ : Я і сама знаю це, дідусю ! Так діватися мені нікуди !
Ну, спасибі за тепло і привіт ! Якщо завадила, не гнівайтеся…
( Настуся бере свій кошик і хоче йти.)
КВІТЕНЬ : Почекай, Настусю, не поспішай ! ( звертається до Січня )
Братик Січень, поступися мені на годину своє місце !
СІЧЕНЬ : Я б поступився, та не бувати Квітня перш Березня !
БЕРЕЗЕНЬ : Ну, за мною діло не стане !
Що скаже братик Лютий ?
ЛЮТИЙ : Гаразд, і я поступлюся ! Сперечатися не стану !
СІЧЕНЬ : Якщо так, хай буде по-вашому ! ( вдаряє об землю палицею )
Не трещите морози,
У заповідному лісі,
У сосни, берези
Не гризіть кору !
Ну, тепер твоя черга, братику Лютий ! ( передає посох Лютого )
ЛЮТИЙ : ( б’є палицею об землю )
Вітри, бурі, урагани,
Дміть, що є сили !
Вихори, хуртовини й бурани,
Разыграйтесь до ночі !
Тепер твоя черга, братику Березень !
БЕРЕЗЕНЬ : ( бере посох і вдаряє об землю )
Сніг тепер вже не той,
Потемнів він в полі !
На озерах тріснув лід,
Ніби розкололи !
Ну, тепер ти бери палицю, братику Квітень !
КВІТЕНЬ : ( бере посох і вдаряє об землю )
Розбігайтеся, струмки,
Растекайтесь, калюжі !
Вилазьте, мурахи,
Після зимової холоднечі !
Пробирається ведмідь
Крізь густий сушняк !
Стали птахи пісні співати,
І пролісок розцвів !!
( На галявині повинні з’явитися проліски. Це повинен бути заздалегідь зроблений острівець з квітів, поки не видимий для нас і Настусі. Брати-місяці розступаються, і ми бачимо квіти.)
КВІТЕНЬ : ( звертається до Насті ) Що ж ти стоїш, Настусю ?
Нам же з тобою лише один годинку Брати подарували !
НАСТУСЯ : Як же це сталося ?
Невже заради мене весна серед зими настала ?
Очам своїм повірити не можу !
КВІТЕНЬ : Вір, не вір, а біжи швидше збирати проліски !
Не то повернеться зима, а у тебе кошик порожній !
( Настуся іде, збирає в кошик проліски.)
СІЧЕНЬ : Ми, зимові місяці, її добре знаємо !
То в ополонці її зустрінеш з відрами, то у лісі з в’язанкою дров !
І вона завжди весела, привітна !
ЧЕРВЕНЬ : І ми, літні місяці, її не гірше знаємо !
Ще сонечко не встане, а вона вже біля грядки !
У ліс прийде – гілки не зламає ! Червону ягоду візьме, зелену на кущі залишить !
ЛИСТОПАД : Я її не раз дощем поливав !
Шкода, та нічого не вдієш, на те я і осінній місяць !
ЛЮТИЙ : Ох, і від мене вона мало хорошого бачила !
Вітром я її пробирал, холодом студил ! Що робити – адже я зимовий !
Знає вона Лютий місяць, але зате і Лютий її знає !
Такий, як вона не шкода серед зими на весну годинку подарувати !
ВЕРЕСЕНЬ : Так, хороша дівчина !
КВІТЕНЬ : Ну, якщо вона до вподоби вам всім, я подарую їй колечко !
ГРУДЕНЬ : Що ж, даруй !
( Настя підходить до вогнища.)
СІЧЕНЬ : Вже повний кошик набрала ?
Моторні в тебе руки !
НАСТУСЯ : Так адже їх там сила-силенна !
Ніколи я стільки пролісків не бачила !
Та які всі великі, стеблинки пухнасті, точно оксамитові, пелюстки ніби хру-
сталеві !
Спасибі вам, господарі, за вашу доброту ! ( кланяється Січня )
СІЧЕНЬ : Не кланяйся мені, а братові моєму – Квітня-місяцю !
Він за тебе просив, він і квіти для тебе з-під снігу вивів !
НАСТУСЯ : Спасибі тобі, Квітень-місяць !
Завжди тобі раділа, а тепер в обличчя тебе побачила, повік не забуду !
КВІТЕНЬ : А щоб і справді не забула, ось тобі перстень на згадку !
Якщо трапиться біда, кинь його на землю і скажи :
Ти котись, котись, колечко,
На весняне крилечко,
У літні сіни,
В теремок осінній,
Так по зимовому килиму
До Новорічного вогню !
Ми і прийдемо до тебе на допомогу, всі Дванадцять. Ну що, запам’ятала ?
НАСТУСЯ : Запам’ятала ! ( повторює ) …Так по зимовому килиму до Новорічного вогню !
КВІТЕНЬ : Ну, прощай !
Так колечко моє бережи, не загуби !
НАСТУСЯ : Не втрачу !
Я з цим колечком ні за що не розлучуся !
Віднесу його з собою, як вогник від вашого багаття !
КВІТЕНЬ : Правда твоя, Настусю !
Є в моєму колечку від великого вогню мала іскорка !
У холод зігріває, у темряві посвітить, розрадить в горі !
СІЧЕНЬ : А тепер послухай, що я скажу !
Довелося тобі в Новорічну ніч зустрітися з усіма Дванадцятьма Місяцями разом.
Коли ще розквітнуть проліски, а в тебе вже кошик повна. Ти до нас за корот-
кою доріжці прийшла, а інші йдуть по довгій дорозі – день за днем, година за годиною, міну-
та за хвилиною. Так воно й годиться. Ти цієї доріжки нікому не відкривай ! Дорога ця
заповідна !
ЛЮТИЙ : І про те, хто тобі підсніжники дав, не кажи ! Дружбою з нами не хвались !
НАСТУСЯ : Помру, а нікому нічого не скажу !
СІЧЕНЬ : Пам’ятай, що ми тобі говорили, і що ти нам відповіла !
А зараз пора тобі додому йти, поки я заметіль на свою волю не випустив !
НАСТУСЯ : Прощайте, Брати-місяці ! ( кланяється всім )
ВСІ МІСЯЦІ : Прощай, сестрице !
( Настуся йде. Музика. Завіса закривається.)
5 СЦЕНА.
КАЗКАР : Отже, повернулася додому Настуся з повним кошиком пролісків. Як її зустріли мачуха з сестрою ? Напевно, подякували ? Давайте зайдемо до них, подивимося, послухаємо, що вони кажуть…
( Музика. Завіса відкривається.)
ДОНЬКА : адже я Хотіла дати їй велику кошик ! А Ви пошкодували !
А чи багато золота в цю корзину увійде ?
МАЧУХА : А хто ж знав, що вона з пролісками повернеться ?
Це справа нечуване !…
І де вона їх тільки розшукала, не збагну !
ДОНЬКА : А Ви в неї питали ?
МАЧУХА : І запитати толком не встигла !
Прийшла вона сама не своя, наче не з лісу, а з гуляння !
Весела, очі блищать, щоки горять !
Кошик на стіл поставила і відразу до себе за шторки !
Я тільки глянула, що у неї в кошику, а вона вже спить !
( Донька йде за фіранку. Мачуха возиться з квітами.)
МАЧУХА : Вже день на дворі, а вона спить !
Я сама і розтопила піч і підлогу подмела !
( Дочка виходить навшпиньки з-за фіранки.)
ДОНЬКА : ( показує колечко ) Матінка, подивіться !
МАЧУХА : Що це ?.. Колечко ! Та яке !
Звідки воно у тебе ?
ДОНЬКА : Зайшла я до Дочки, стала її будити, а вона й не чує !
Взяла її за руку, глядь, а на пальці перстень світиться !
Я його потихеньку зняла, а будити не стала !
МАЧУХА : Ах, он воно що !
Так я і думала !
ДОНЬКА : Що Ви думали ?
МАЧУХА : Не одна вона, значить, у лісі проліски збирала ! Хтось їй допомагав !
Покажи-но мені колечко, доню ! ( розглядає кільце )
В житті такого не бачила !
( В цей час виходить з-за фіранки Настуся.)
МАЧУХА : В кишеню, в кишеню поклади !
( Донька ховає кільце в кишеню. Настя ходить шукає кільце.)
МАЧУХА : Помітила пропажу !
( Настя підходить до подснежникам, шукає кільце там.)
МАЧУХА : Навіщо ти квіти мнеш ?
ДОНЬКА : Що ти шукаєш ?
МАЧУХА : Вона у нас майстриня шукати !
Чувана річ, серед зими стільки пролісків розшукала !
ДОНЬКА : Де ти їх набрала ?
НАСТУСЯ : В лісі. А ви тут нічого не знаходили ?
МАЧУХА : А ти скажи, що втратила, може і ми допоможемо тобі знайти !
НАСТУСЯ : Перстень у мене пропало !
МАЧУХА : Колечко ?
Та в тебе його ніколи і не було !
НАСТУСЯ : Я його в лісі знайшла !
ДОНЬКА : Ось яка щаслива !
І проліски знайшла і колечко !
МАЧУХА : Донька, нам пора Палац !
Закутайся тепліше і підемо !
( Мачуха з донькою одягаються, чепуряться. Настуся продовжує шукати колечко.)
НАСТУСЯ : Ви моє колечко взяли ? Скажіть !
МАЧУХА : Навіщо воно нам ?
ДОНЬКА : Ми його і в очі не бачили !
НАСТУСЯ : Сестриця, мила, у тебе моє колечко ! Я знаю ! Віддай мені його !
Ти в Палац йдеш, тобі цілий кошик золота дадуть, ти собі, що хочеш наку-
пишь. А в мене тільки й було, що це колечко !
МАЧУХА : Та що ти до неї прив’язалася ?
ДОНЬКА : А скажи, хто тобі його подарував ?
НАСТУСЯ : Ніхто не дарував. Знайшла !
МАЧУХА : Ну, що легко знайдено, то і втратити не шкода !
Бери кошик, доню ! Йдемо у Палац !
( Мачуха з Дочкою йдуть.)
НАСТУСЯ : Зачекайте ! Матінка !… Сестрице !… І навіть слухати не хочуть !
Що ж мені тепер робити ? Кому поскаржитися ? Брати-місяці далеко, не знайти
мені їх без колечка ! А хто заступиться за мене ?
Хіба піти в Палац, Королеві розповісти… Адже це я для неї проліски з-
бирала. Солдат говорив, що вона сирота. Може сирота сироту пошкодує ?
Та ні, не пустять мене до неї з порожніми руками, без пролісків моїх…
Ось ніби все приснилося ! Ні квітів, ні колечка… Тільки хмиз і залишився.
( говорить грусно ) Гори, Гори ясно
Щоб не згасло !
Прощай, моє Новорічне щастя ! Прощайте, брати-місяці ! Прощай, Квітень !
( Музика. Завіса закривається.)
6 СЦЕНА.
КАЗКАР : А тепер ми з вами перенесемося в Палац. Подивимося, що там відбувається…
( Музика. Завіса відкривається. Палац. На сцені Королева, Професор, Посол, Фрейліна, Начальник Королівської варти, можуть бути ще гості і придворні.)
ВСІ : З Новим Роком, Ваша Величність !
З новим щастям !
КОРОЛЕВА : Щастя у мене завжди нове, а Новий Рік ще не настав !
( Загальне здивування.)
КАНЦЛЕР : А тим часом, Ваша Величність, сьогодні перше січня !
КОРОЛЕВА : Ви помиляєтеся ! ( звертається до Професора )
Професор, скільки днів в грудні ?
ПРОФЕСОР : Рівне 31 день, Ваша Величність !
А раз Новий Рік не настав, значить, сьогодні 32 грудня ! ( звертається до всіх )
Це така чарівна новорічна жарт її Величності !
( Всі сміються).
КОРОЛЕВА : А все-таки грудень в моєму Королівстві не закінчиться до тих пір, поки мені не принесуть
повну корзину пролісків !
ПРОФЕСОР : Як Вам завгодно, Ваша Величність, але Вам їх не принесуть !
КОРОЛЕВА : Подивимося !
( Входить Солдат.)
СОЛДАТ : Ваша Величність, за Королівським указом в палац прибутку проліски !
КАНЦЛЕР : Самі прибутку ?
СОЛДАТ : Ніяк немає !
Їх доставили дві особи без титулів і звань !
КОРОЛЕВА : Кличте їх сюди !
( Входять Мачуха з Донькою з кошиком в руках. Підходять до Королеви і простягають їй кошик. Королева бере, дивиться.)
КОРОЛЕВА : Так це і є проліски ?
МАЧУХА : Та ще й які, Ваша Величність !
Свіженькі, лісові, тільки що з-під заметів ! Самі рвали !
КОРОЛЕВА : Так, дуже красиві ! ( звертається до всіх )
Ну що ж, раз проліски у Палаці, значить Новий Рік наступив і в моєму Корольов-
даль !
Грудень закінчився ! Можете мене вітати !
ВСІ : З Новий Роком, Ваша Величність, з новим щастям !
КОРОЛЕВА : З Новим Роком !
Запалюйте ялинку ! Я хочу танцювати !
МАЧУХА : Ваша Величність, дозвольте нам привітати Вас з Новим Роком !
КОРОЛЕВА : А, ви ще тут ?
МАЧУХА : Тут поки !
Так і стоїмо зі своєю порожнім кошиком !
КОРОЛЕВА : Ах, так !
Канцлер, накажіть їм насипати кошик золота !
( Канцлер бере кошик і йде.)
КОРОЛЕВА : ( звертається до Професора ) Отже, квітень місяць ще не настав, а вже проліски
розквітли !
Що Ви тепер скажете, шановний Професоре ?
ПРОФЕСОР : Я і зараз вважаю, що це неправильно ! Так не буває !
ПОСОЛ : Це і справді, Ваша Величність, вельми рідкісна та чудова нагода !
І було б дуже цікаво дізнатися, як і де ці женцины в саму сувору пору року
знайшли такі чарівні квіти ?
КОРОЛЕВА : ( Мачусі і Доньці ) Розповідайте, де ви знайшли квіти !
МАЧУХА : ( обрается до Доньки ) Говори ти !
ДОНЬКА : Самі кажете !
КОРОЛЕВА : Ну, що ж ви ? Розповідайте !
МАЧУХА : Розповісти, Ваша Величність, не важко ! Важче було проліски відшукати !
Як почули ми з донькою Королівський указ, так і подумали : живі не будемо, замерз-
ньому, а волю її Величності виконаємо !
Взяли ми з волоті і лопатці і пішли в ліс !
Йдемо ми йдемо краю лісу не видно ! Замети все вище, мороз все міцніше, ліс все тим-
неї !
Як дійшли, самі не пам’ятаємо ! Прямо на колінах повзли !
ФРЕЙЛІНА : На колінах ? Ой, як страшно !
КОРОЛЕВА : Не перебивайте ! Розповідайте далі !
МАЧУХА : Прошу, Ваша Величність !
Повзли ми, повзли, так і добралися до цього місця !
І це таке чудове місце, що й розказати не можна ! Замети стоять високі, вище де-
ревьев ! А посередині озеро ! Вода в ньому не замерзає, по воді білі качечки плавають, а
по берегах квітів видимо-невидимо !
КОРОЛЕВА : І всі підсніжники ?
МАЧУХА : Всякі квіти, Ваша Величність ! Я таких раніше і не бачила !
ФРЕЙЛІНА : О, як це чудово ! Квіти, качечки !
НАЧАЛЬНИК КОРОЛІВСЬКОЇ ВАРТИ : А гриби там теж ростуть ?
ДОНЬКА : І гриби !
ПОСОЛ : А ягоди ?
ДОНЬКА : Суниці, чорниці, ожина, калина, горобина !
ПРОФЕСОР : Як ? Проліски, гриби, ягоди – все в один час ? Не може бути !
МАЧУХА : То-То й воно, Ваша милість !
І квіточки, і грибочки, і ягідки – все як на підбір !
ПОСОЛ : І горіхи ?
ДОНЬКА : Все чого не побажаєте !
КОРОЛЕВА : ( плескає в долоні ) От чудово !
Зараз же ідіть в ліс і принесіть мені звідти суниці і горіхів !
МАЧУХА : Ваша Величність, даруйте !
КОРОЛЕВА : Що таке ? Ви не хочете йти ?
МАЧУХА : ( жалібно ) Так адже дорога туди далека, Ваша Величність, і вже боляче замерзли ми в
шляху.
КОРОЛЕВА : Нічого, я вам звелю дати теплі шуби !
ДОНЬКА : (тихо говорить мачусі ) Що ж робити ?
МАЧУХА : Настусю пошлемо !
ДОНЬКА : А вона знайде ?
МАЧУХА : Думаю, що знайде !
КОРОЛЕВА : ПРО що ви там шепчетесь ?
МАЧУХА : Таке завдання Ви нам задали, що й не знаєш воротишься або пропадеш !
Ну, та нічого не вдієш, треба прислужитися Вашій Величності !
Так накажіть нам по шубці видати ! Ми й підемо собі !
КОРОЛЕВА : Шубки вам зараз дадуть !
Та швидше повертайтеся !
МАЧУХА : Прощайте, Ваша Величність !
Чекайте нас до обіду з горішками і суницею !
( Мачуха з Донькою кланяються Королеві і йдуть до дверей.)
КОРОЛЕВА : Стійте ! ( плескає в долоні )
Подайте-но і мені шубку !
Всім подавайте шуби !
Ми підемо в ліс ! До цього самого озера ! І будемо збирати там на снігу суницю !
( плескає в долоні ) Ходімо всі ! Ходімо !
ФРЕЙЛІНА : Яка прекрасна ідея !
ДОНЬКА : Ай, ми пропали !
МАЧУХА : Мовчи ! Ваша Величність !
КОРОЛЕВА : Що тобі ?
МАЧУХА : не Можна Вашій Величності йти !
КОРОЛЕВА : Це ще чому ?
МАЧУХА : А кучугури-то в лісі, ні пройти, ні проїхати !
КОРОЛЕВА : Ну вже якщо ви мітелкою так лопаткою стежку розчистили собі, так для мене і широ-
кую розчистять дорогу ! Ходімо !
МАЧУХА : Ваша Величність !
Адже озера-то цього немає !
КОРОЛЕВА : Як це немає ?
МАЧУХА : Ні ! При нас ще його затягнуло льодом !
ФРЕЙЛІНА : А качечки ?
МАЧУХА : Полетіли !
ПОСОЛ : А горіхи, гриби ?
МАЧУХА : Все снігом замело !
КОРОЛЕВА : Я бачу, ви смієтеся наді мною !
МАЧУХА : Та хіба ми сміємо, Ваша Величність !
КОРОЛЕВА : Ну так ось ! Негайно кажіть, де ви квіти взяли, а не то…
МАЧУХА : Всі скажімо, Ваша Величність ! ( пауза )
Ми й самі нічого не знаємо !
КОРОЛЕВА : Як це не знаєте ?
Нарвали повну корзину пролісків і не знаєте де ?
МАЧУХА : Не ми рвали !
КОРОЛЕВА : Ах, ось як ! А хто ж ?
МАЧУХА : моя Пасербиця, Ваша Величність !
Це вона в ліс ходила і квіти принесла !
КОРОЛЕВА : Ясно : вона – в ліс, ви – в Палац !…
Ну що ж, приведіть її до мене, нехай вона дорогу до подснежникам покаже !
МАЧУХА : Привести-то можна, тільки от чи захоче вона дорогу показати ?
Дуже вона упраямая у нас !
КОРОЛЕВА : Я теж уперта ! Подивимося, хто кого переупрямит ! ( замислилась )
Загалом так, ми зараз збираємося і йдемо в ліс, а ви беріть свою пасербицю і приво-
дитя її на лісову галявину, так скоріше.
А щоб ви не втекли нікуди, я приставлю 2-х солдатів з рушницями !
МАЧУХА : ( злякано ) Ох, господи !
КОРОЛЕВА : ( звертається до Солдата ) Принесіть всім по кошику !
І найбільшу для Професора !
Нехай він побачить, як у моєму Королівстві в січні цвітуть проліски !
( Музика. Завіса закривається.)
7 СЦЕНА.
КАЗКАР : Отже, Королева зі своїми гостями вирушила в ліс. Підемо і ми слідом за ними…
( Музика. Завіса відкривається. Лісова галявина. На сцені всі, хто був у Палаці, крім Мачухи і Дочки.)
КОРОЛЕВА : Ну, де ці женцины ?
Довго ми їх будемо тут чекати ?
НАЧАЛЬНИК КОРОЛІВСЬКОЇ ВАРТИ : Йдуть, Ваша величність !
( З’являються Настуся, Мачуха і Дочка.)
НАСТУСЯ : Здрастуйте, Ваша Величність !
З Новим Роком Вас !
КОРОЛЕВА : Здрастуй, дівчино !
Це ти нарвала проліски ?
НАСТУСЯ : Я, Ваша Величність !
КОРОЛЕВА : Я тобі насыплю кошик золота, якщо ти…
НАСТУСЯ : Мені нічого не треба, Ваша Величність !
Мені тільки потрібно моє колечко !
КОРОЛЕВА : Колечко ? Яке колечко ?
НАСТУСЯ : У мене було колечко, а вони його забрали ! ( показує на Мачуху з Донькою )
МАЧУХА : Бреше вона !
Не брали ми нічого !
КОРОЛЕВА : Ну-ка, швидко віддавайте, а не то…
ДОНЬКА : ( виймає кільце з кишені і віддає його Королеві ) Ось воно !
МАЧУХА : Доню, чого ж ти чуже взяла ?
ДОНЬКА : Ви ж самі сказали : в кишеню поклади !
( Всі сміються).
КОРОЛЕВА : ( Мачусі і Доньці ) Ну, з вами мені все зрозуміло !
А ти… ( повертається до Насті)
Я віддам тобі твоє колечко, якщо ти покажеш нам те місце, де збирала подснежни-
ки.
НАСТУСЯ : Тоді не треба мені колечка !
КОРОЛЕВА : Що таке ?
Ти не хочеш показати те місце ?
НАСТУСЯ : Я не можу !
КОРОЛЕВА : Що ? Забула ?
НАСТУСЯ : Ні ! Просто не можу !
КОРОЛЕВА : Вони казали, що ти уперта ! Але я ще упрямей !
Якщо не скажеш зараз же, я викину колечко !
НАСТЯ : Що ж робити ? Кидайте !
КОРОЛЕВА : насправді уперта !
Ну, сама винна !
( Королева кидає кільце.)
НАСТУСЯ : ( дивиться на перстень і каже )
Ти котись, котись, колечко
На весняне крилечко,
У літні сіни,
В теремок осінній,
Так по зимовому килиму
До Новорічного вогню !
КОРОЛЕВА : Що це вона таке говорить ?
ФРЕЙЛІНА : Ой, весна настала !
( Люди розступаються, всі бачать проліски (зробити так , як в 4-й сцені). Настуся непомітно йде.)
ПРОФЕСОР : Не може бути ! Очам своїм не вірю !
( Музика. Всі кидаються збирати проліски.)
ФРЕЙЛІНА : Зникли проліски !
КОРОЛЕВА : Зате з’явилися ягоди !
( Люди розступаються, відкривають місце, де розкладені або намальовані ягоди (найкраще різні).)
ПРОФЕСОР : Чудеса якісь ! Вже не сплю я ? А душно як !
( Музика. Всі знімають верхній одяг, оскільки всі були одягнуті по-зимовому. Збирають ягоди.)
КОРОЛЕВА : Ягоди пропали !
ФРЕЙЛІНА : І з’явилися гриби !
( Музика. Люди розступаються. Ми бачимо гриби (квіти, ягоди, гриби – все це повинні бути окремі острівці на сцені). Всі починають збирати гриби.)
КОРОЛЕВА : Гриби пропали !
ПРОФЕСОР : І стало прохолодніше !
( Музика. Всі починають одягатися.)
КОРОЛЕВА : Здається знову настає зима ! Холодно ! Вітер дме !
ФРЕЙЛІНА : І знову все замело ! І стежки не видно !…
Як же ми назад виберемося ?
СОЛДАТ : І в яку сторону йти не зрозуміло…
Здається, ми заблукали !
КОРОЛЕВА : Заблукали ? Як це заблукали ?
І де ця дівчина, яка збирала проліски ?
Може бути вона дорогу назад знає ?
Приведіть її до мене !
( Всі озираються.)
НАЧАЛЬНИК КОРОЛІВСЬКОЇ ВАРТИ : Її немає, Ваша Величність !
Вона пішла !
КОРОЛЕВА : Пішла ? А куди ж Ви дивилися ?
Знайдіть її ! Я не збираюся тут замерзати !
( Королева звертається до Мачухи і Доньці.)
КОРОЛЕВА : Як звуть її ?
ДОНЬКА : Настуся !
КОРОЛЕВА : Покричите їй ! Може бути, вона повернеться !
Даремно я її кільце викинула ! Замерзай тут тепер ! ( тре руки одну про іншу,
тулиться від холоду )
Ну, що ж ви ? Кричіть !
ВСІ : Настуся !! Ау-у !! ( кілька разів )
( Музика. Завіса закривається.)
8 СЦЕНА.
КАЗКАР : А тепер ми підемо слідом за Настусею. Де ж вона насправді ? Куди поділася ?
( Музика. Завіса відкривається. На сцені Дванадцять Місяців у Новорічного багаття і з ними Настуся.)
СІЧЕНЬ : Гори, Гори ясно
Щоб не згасло !
( Січень звертається до Дочки.)
Ну, дорога гостя, підкинь і ти хмизу у вогонь ! Він ще жаркіше буде горіти !
( Настуся кидає хмиз у вогонь.)
НАСТУСЯ : Гори, Гори ясно
Щоб не згасло !
Спасибі вам, Брати-місяці ! Отогрелась я!
Тільки мені в очі дивитися совісно вам !
Втратила я ваш подарунок !
КВІТЕНЬ : А ну-ка, подивися, що в мене у руці ! ( розтискає долоню )
НАСТУСЯ : Колечко !
КВІТЕНЬ : Так, бери його і носи !
І завжди тобі від нього тепло і світло буде !
СІЧЕНЬ : Знаємо ми, що не пошкодувала ти кільця ! Не сказала, звідки у тебе пролісками !
За це тобі від нас Новорічний подарунок !
( Брати-місяці розступаються. Ми бачимо скриню (ящик замаскувати під скриня).)
СІЧЕНЬ : Відкривай, подивися !
( Настуся відкриває скриню.)
НАСТУСЯ : Ой, які гарні речі !
Ніколи у мене не було таких !
( Дістає шубку (або пальто), одягає.)
СІЧЕНЬ : Носи на здоров’я !
КВІТЕНЬ : І нас згадуй !
НАСТУСЯ : Мені вас ніколи не забути !
Спасибі вам за все !
СІЧЕНЬ : Добра ти дівчина, гарна !
Тому і нагорода тобі від нас !
НАСТУСЯ : Брати-місяці !
А як же Королева і всі її придворні ? Моя мачуха й сестра ?
Повернулися вони додому ?
ЛЮТИЙ : Немає поки !
В лісі мерзнуть !
НАСТУСЯ : Як же це ? Шкода їх !
СІЧЕНЬ : А вони тебе жаліли, коли за пролісками посилали, колечко твоє брали, потім бросса-
?
НАСТУСЯ : Все одно шкода !
КВІТЕНЬ : Добра ти дівчина !
Ось тому ми і прийшли тобі на допомогу і ще прийдемо !
НАСТУСЯ : Спасибі вам !
А як же все-таки з Королевою і всіма іншими ?
СІЧЕНЬ : Ну що ж, раз ти просиш за них…
В Новий Рік можуть відбуватися різні дива !
Тож нехай і вони обогреются у Новорічного багаття !
Так і бути, прокладу я їм стежку !
( Музика. Через деякий час з’являються все на чолі з Королевою. Підходять до вогнища, гріються.)
КОРОЛЕВА : Як добре !
А то ми зовсім замерзли !
Стежки все замело ! Як дістатися до Палацу не знаємо !
СІЧЕНЬ : За вогнище дякуйте Настуню !
І її просіть, щоб вона допомогла вам дістатися до Палацу !
КОРОЛЕВА : Ах, ось ти де !
Як же ти наважилася втекти ?
ПРОФЕСОР : Ваша Величність, адже Ви її повинні дякувати, а не лаяти !
КОРОЛЕВА : За що ж дякувати ?
ПРОФЕСОР : А адже господарі сказали за що ! За багаття !
СІЧЕНЬ : Так, це вона просила за вас !
Щоб я проклав стежку і вас до вогнища привів !
КОРОЛЕВА : А ви-то хто ?
СІЧЕНЬ : Ми – Дванадцять Братів-місяців !
Це ми вам зробили весну, літо, осінь і зиму знову протягом однієї години !
ПРОФЕСОР : Але цього не може бути !
СІЧЕНЬ : У Новорічну ніч та перший день Нового Року все може бути, будь-які дива !
КОРОЛЕВА : От здорово ! ( повертається до Насті )
Значить ця дівчина просила за нас і допомогла нам ? ( звертається до Насті )
Ти пробач мене за колечко !
Я тобі подарую найкрасивіше, яке у мене є !
НАСТУСЯ : Спасибі, Ваша Величність !
Тільки мені не потрібно…
СІЧЕНЬ : Не відмовляйся, Настуся, раз пропонують від чистого серця !
НАСТУСЯ : Спасибі, Ваша Величність !
СІЧЕНЬ : ( звертається до Мачухи і Доньці ) А ви що ж мовчите ?
Адже і за вас просила Настуня, а варто було б вас покарати !
ДОНЬКА : Прости нас, сестрице !
МАЧУХА : Прости, Настусю !
СІЧЕНЬ : Так-то краще !
Дивіться, не ображайте її більше !
Вона тепер під нашим захистом ! Якщо що…
МАЧУХА І ДОНЬКА : Не будемо більше !
( звертаються до Насті ) Прости нас !
НАСТУСЯ : Добре, ненька і сестричка !
Я на вас зла не тримаю !
КВІТЕНЬ : Добра дівчина !
СІЧЕНЬ : Ну що ж, відігрілися в Новорічного багаття ? Пора і честь знати !
Я прокладу вам стежку ! Йдіть за нею і вийдете якраз до Палацу !
Продовжіть святкування Нового Року !
ВСІ : Дякуємо вам, Брати-місяці !
КВІТЕНЬ : Прощай, Настусю !
Не забудь, про що ми тобі говорили !
НАСТУСЯ : Спасибі вам !
Пам’ятати буду завжди !
( Всі збираються йти.)
СІЧЕНЬ : А як же подарунки ?
Солдатик, ти допоможи донести скринька з Настина подарунками !
КОРОЛЕВА : Ах, вона ще й з подарунками !
СІЧЕНЬ : Так, за її доброту, за працьовитість !
КОРОЛЕВА : Ось бачите, Професоре !
А ви чому мене вчили ? «Травичка зеленіє, сонечко блищить» !
А урок доброти і працьовитості ?
ПРОФЕСОР : А це буде у нас з Вами наступний урок !
КОРОЛЕВА : По-моєму, я його вже знаю !
Ну, прощайте Брати-місяці !
ВСІ : Прощайте !
ВСІ МІСЯЦІ : Прощайте !
З Новим Роком !
З новим щастям !
( Музика. Завіса закривається.)
КІНЕЦЬ ВИСТАВИ.