Хірургічні захворювання собак – тема вкрай велика, різноманітна і досить цікава. До таких належить і защемлення нерва у собаки. Ця патологія зустрічається нечасто, але при своїй появі викликає масу негативних ефектів. І далеко не завжди діагностика проста: деколи потрібно чимало часу, щоб визначити реальну причину того, що відбувається з собакою.
Що це таке, у чому небезпека патології?
Як правило, під «затисканням нерва» розуміється ситуація, коли корінець один із спинномозкових відростків виявляється затиснутий міжхребцевими дисками. Це вкрай небезпечно, так як навіть в легких випадках хвороба загрожує порушеннями чутливості і рухливості кінцівок, а в найбільш важких випадках тварина взагалі може виявитися повністю паралізованим. Це саме по собі жахливо, не кажучи вже про виникають больові ефекти!
Складність в тому, що на практиці надзвичайно важко визначити, де саме затиснутий злощасний нерв, так як клінічні прояви патології можуть проявлятися як вище, так і нижче цього місця. У будь-якому випадку, побачивши, як ваша собака вищить від болю, не може встати, сісти, іти і т. д, негайно телефонуйте ветеринара.
Дуже часто це відбувається з вини спондильозу. Це таке дегенеративне захворювання хребта, при якому відбувається утворення своєрідних «сталактитів» (остеофітів) між окремими хребцями. Ці вирости, не передбачені природою і нормальною анатомією тіла собаки, дуже часто можуть пошкоджувати нерви.
Основні причини захворювання
Тиснути на нерв може не тільки кістку, але навіть м’яка тканина. До числа таких належать: сухожилля, м’язи або хрящі. Як м’яз може передавити нерв? Та дуже просто – варто їй запалитися, виявитися ураженої паразитами або набрякнути, як щільність тканини різко зростає, а тому не виключені найрізноманітніші неприємності. При цьому можуть проявлятися симптоми болю, слабкості у кінцівках, лапи тварини німіють. Якщо розвинулось защемлення сідничного нерва у собаки, то пес взагалі не може стати, важко елозит на «дерев’яних» та витягнутих задніх кінцівках, прийнявши сидяче положення. При цьому йому дуже боляче.
Ще раз повторимо, що у багатьох випадках проблему слід шукати в шиї і верхньої частини хребетного стовпа. Незважаючи на високу локалізацію, патології в цій області часто викликають оніміння і параліч нижніх областей тіла тварини. Таким чином, защемлення спинного нерва у собаки – найбільш важка різновид цього захворювання.
Клінічна картина защемлення
Звичайно, собака вам навряд чи зможе повідомити про поколювання в лапах, але ознаки болю і оніміння не побачити буває неможливо. Втім, коли у тварини ноги відмовили за пару днів, навіть самий недбайливий господар запідозрить щось недобре. Найбільш характерним симптомом є «дерев’яна» хода і незручність тварини, задня частина якого вихляет і завалюється при ходьбі. Пес відмовляється грати, знехотя і через силу бігає. Якщо все зовсім важко, то він, швидше за все, буде скиглити і верещати, якщо ви будете чіпати отказавшую через защемлення кінцівку.
Якщо проблема полягає в перетисканні спинномозкового нерва, то навіть при побіжному погляді буває помітно, як сильно спина викривляється тварини. Також в цих випадках може бути сильно напружений живіт. У легких випадках захворювання пес починає з працею, «повільно і вальяжно» лягати, обережно підгинаючи під себе лапи. Які ще існують ознаки защемлення нерва у собаки?
Біль при перетисканні нерва буває такий, що навіть спокійні і добродушні пси можуть огризатися і гарчати на господаря, якщо той хоча б доторкнеться до хворій нозі. Якщо ви спостерігаєте за своїм улюбленцем хоч щось подібне, слід негайно звертатися за допомогою до ветеринара, так як діагностика в домашніх умовах практично нереальна, а зволікання загрожує великими неприємностями.
Терапія та профілактика
Яке використовується лікування собаки від защемлення нерва? По-перше, дуже важливо зупинити больову реакцію, так як вона не тільки сильно виснажує нервову систему тварини, але і ускладнює перебіг процесу. Традиційне лікування включає протизапальні препарати і стероїди, такі як преднізолон, а також знеболювальні ліки. Корисні та седативні засоби, оскільки під їх дією навіть активний вихованець просто змушений більше часу витрачати на відпочинок.
Дуже важливо «відстати» від собаки, забезпечити їй відпочинок і повний спокій. Якщо стан тваринного дуже важке, то вам доведеться регулярно прибирати продукти його життєдіяльності, мити і розчісувати шерсть, перекладати пса на інший бік, щоб не розвинулися пролежні. Звичайно, самої собаці від таких умов радості небагато, але спокій – найважливіша складова відновлення її здоров’я. В обов’язковому порядку призначаються вітамінні препарати. Особливо важлива група «В», яка сприяє відновленню нервової провідності.
До хірургії звертаються лише в тих випадках, коли всі інші терапевтичні методи вже були випробувані, але позитивного результату досягти не вдалося. Як правило, операція при цьому досить важка, довга, і не гарантує позитивного результату, бо в її ході може бути сильно вражений спинний мозок. При легкому перебігу хвороби прогноз (зазвичай) позитивний, якщо консервативне лікування не приносить ніякого результату – то сумнівний.
Наостанок розповімо трохи про профілактику. Ця патологія може розвинутися у будь-якої собаки (особливо в похилому віці), але є і схильні породи. Особливо часто серед потерпілих опиняються забавні Ши-тцу і такси. Крім того, в зоні ризику знаходяться і пекінеси. Якщо ви є власником собаки однієї з цих порід, частіше водите свого вихованця до ветеринара, слідкуйте за збалансованістю його раціону, надмірно не навантажуйте тварина на тренуваннях. У разі, коли з’явилися хоч якісь симптоми, нехай навіть віддалено схожі з защемленням, терміново звертайтеся до ветеринара!