Пронос і блювота, раптово з’явилися у вашого улюбленого пса, можуть свідчити про порівняно «невинному» харчове отруєння. Повірте, це ще не найгірше. Адже цілком може статися так, що у вашого улюбленця – сальмонельоз. У собак це захворювання зустрічається на кожному кроці, але проблем від нього буває дуже і дуже багато.
Що це таке?
Сальмонельоз є бактеріальним захворюванням, зазвичай викликає ентерит (запалення кишечника), сепсис і аборти. Ця патологія, до речі кажучи, вкрай небезпечна і для людини, причому клінічна картина у нього та ж сама. Сальмонельоз можуть викликати більше 2000 (!) серотипів Salmonellae. Потрібно відзначити, що у домашніх тварин це захворювання у багатьох випадках не викликає яскравих проявів, за винятком щенных сук і цуценят. Але собаки при цьому залишаються носіями захворювання, постійно заражаючи всіх оточуючих (у тому числі і господарів). Симптоми сальмонельозу у собак можуть включати:
- Кома (характерно для маленьких цуценят).
- Депресія, собака намагається забитися куди-небудь подольше в кут.
- Слабкість.
- Анорексія.
- Втрата ваги.
- Лихоманка перемежающего типу, причому температура тіла тварини може підвищуватися дуже сильно.
- Діарея. Зауважимо, що в деяких випадках у фекаліях присутній слиз і кров’яні згустки. Але частіше кал собаки набуває чорний, смолистий відтінок. Це відбувається з-за того, що кров частково перетравлюється в тонкому відділі кишечника.
- Біль в животі. Навіть добродушні пси при цьому можуть вкрай нервово реагувати на спроби погладити або промацати черевну порожнину.
Діагностика
Ніколи і ні при яких умовах діагноз при сальмонельозі «на око» не ставиться! Ознаки, які спостерігаються при гострому перебігу цієї хвороби, можуть також з’являтися при доброму десятку інших патологій, а тому характерними вони не є.
Отже, ось ті діагностичні дослідження, якими може скористатися ветеринар:
- Повний аналіз крові (CBC).
- Біохімічний профіль крові.
- Аналіз сечі.
- Перевірка калу.
- Рентгенограми грудної та черевної порожнини.
- Посів патологічного матеріалу на живильні середовища.
- Гемокультури.
Хотілося б зупинитися на деяких моментах докладніше. Ви могли задатися логічним питанням: «Для чого рентгенограма грудей при хворобі, яка, як ми стверджуємо, вражає виключно кишечник»? Все просто: сальмонели виділяють величезну кількість небезпечних гемолітичних токсинів. Вони нерідко викликають вкрай важкі ускладнення і патологічні процеси, серед яких виділяється набряк легенів.
Що ж стосується рентгенографії живота, вона допомагає з’ясувати, чи не відкрилося чи у тварини внутрішня кровотеча, не почався у нього каловий перитоніт. Токсини сальмонели не лише різко підвищують проникність кровоносних судин, але «розм’якшують» і стоншують стінки кишечника.
Важливий і аналіз калу. Справа в тому, що деякі симптоми, що спостерігаються при сальмонельозі, можуть бути характерні і для інших захворювань ШКТ. Якщо не поставити правильний диференціальний діагноз, тварину можна довго і марно лікувати зовсім не від того. Досвідчені фахівці вважають, що при цьому бажано проводити багаторазове дослідження фекальних мас, так як деяких збудників буває досить складно виявити.
Повний аналіз крові (CBC) нерідко не виявляє якихось особливо страшних патологій, багато показники можуть бути в нормі. Може бути виявлена анемія, а також значно підвищений або знижений рівень лейкоцитів (тут все залежить від стадії хвороби).
Біохімічний аналіз крові допомагає оцінити нирки, печінка, визначити кількість загального білка в крові, виявити нестачу електролітів у плазмі. Практика показує, що при тяжкому перебігу сальмонельозу нерідка гіпоглікемія (низький цукор у крові). Ця ознака може вказувати на що починається сепсис. Аналіз сечі допомагає оцінити нирки та визначити рівень гідратації.
УЗД черевної порожнини може використовуватися, якщо всі попередні методи діагностики не дали остаточного результату. Цей спосіб допомагає оцінити розмір, форму і цілісність органів черевної порожнини. Це атравматичний процедура, але цінність одержуваних результатів тут прямо пропорційна досвідченості фахівця, який її проводить.
Терапевтичні методики
Ще раз нагадуємо, що ця хвороба є смертельно небезпечною, а тому лікування сальмонельозу у собак може припускати терапію в клінічних умовах, тому як вдома всі необхідні операції виконати неможливо. Крім того, хворі собаки легко можуть заражати людей, а тому на весь період лікування потрібно надійно ізолювати в окремому приміщенні.
При легкому перебігу захворювання показана легка дієта, яка не навантажує кишечник і не змушує організм витрачати багато ресурсів на перетравлення. Показана замісна терапія, яка передбачає внутрішньовенне введення електролітів і буферних розчинів. Це особливо важливо, якщо мова йде про щенят і молодих тварин. У них дегідратація (тобто зневоднення) починає дуже швидко, в багатьох випадках призводить до летального результату.
До антибіотикотерапії при сальмонельозі ставлення у ветеринарів двояке: з одного боку, потужні протимікробні засоби вкрай потрібні, але з іншого – ослаблена печінка може просто «відпасти» при їх використанні, так і повне «вбивство» кишкової мікрофлори також не найкращий вихід. А тому в багатьох випадках лікарі намагаються обійтися одними тільки сульфаніламідними препаратами, які не так агресивно діють на ослаблений собачий організм.
Догляд на дому і профілактика
По-перше, господар повинен строго дотримуватися всіх рекомендацій, які він отримав від свого ветеринара. Пам’ятайте, що прогноз при сальмонельозі часто сумнівний, і багато в чому пов’язаний з тими умовами, в яких перебувала тварина в період свого лікування. Не забувайте, що сальмонельоз заразний для інших тварин і вас самих. Якщо в квартирі є маленькі діти, то хвору собаку настійно (!) не рекомендується утримувати там же. У цьому випадку пса краще залишити на лікування в клініці.
Приміщення, в якому міститься вихованець, щодня і в обов’язковому порядку піддають вологого прибирання. Дезінфікуючих засобів шкодувати не варто. Поки стан тварини не нормалізувався, на прогулянки його виводять ненадовго, але кожен день. Не менш важлива і правильна дієта. У неї вводять якомога більше відварених овочів, пропущених через сито або блендер, а також бульйонів з нежирної курятини.
Обов’язково прищеплюйте своїх вихованців вчасно і в строк, стежте за якістю їжі, яку вони отримують. Приміщення, де міститься пес, його вольєр або буда – все це повинно міститися в чистоті. Територію приватного будинку необхідно регулярно піддавати дератизації (знищення щурів і мишей). Миски для води і їжі частіше мийте, не дозволяйте їм «заростати» всякою поганню, яка приваблює гризунів. Намагайтеся не допускати контакти тільки з щепленими або, принаймні, домашніми тваринами. Всі ці нехитрі заходи допоможуть вам захистити свого пса від захворювання на сальмонельоз.