Прогресуюче нетримання сечі у кішок – серйозна проблема, рішення якої часом під силу тільки вузьконаправленому фахівця. Сподіватися на самовилікування не варто: чим довше зволікати з візитом до ветеринара, тим менше шансів на порятунок від недуги. Те ж стосується й іншої схожої проблеми – нетримання калу у кішки. Ця неприємність зустрічається рідше, однак вона не менш небезпечна для емоційного і фізичного здоров’я вихованця.
В першу чергу власник повинен переконатися, що патологія дійсно присутня. Іноді нетримання плутають з банальної невихованістю, проявом інстинктів, протестом або спробою звернути на себе увагу. При нетриманні сечі та/або калу у кішок змінюється поведінка:
- вихованець лежить, раптом схоплюється і тікає, а за ним тягнеться цівка (раптовий порив, спроба добігти до лотка);
- сеча та/або кал виділяються, навіть коли він спить, їсть або захоплений грою;
- нетримання у кішок призводить до сильного стресу, внаслідок якого вихованець стає нервовим, полохливим, менш товариським або агресивним.
Не можна обмежувати споживання рідини без рекомендації ветеринара. Кішка не буде менше писати з-за того, що мало випила води. А ось зневоднення – часте наслідок такої спроби позбутися «несанкціонованих» калюж.
Виділяють різні форми нетримання сечі:
- подкапывание, при якому рідина виділяється малими порціями постійно. На підлозі, на підстилці, на меблях – маленькі сирі «точки»;
- постійна форма, при якій рідина буквально випливає по мірі освіти. Чим більше кішка рухається, тим сильніше «протікання»;
- ургентна форма, при якій кішка відчуває раптовий позив, але нічого не може з собою вдіяти. Вихованець залишає калюжу там, де стояв або лежав, виглядає переляканим, іноді голосно нявкає і притискає вушка від страху;
- стресова форма, при якій кішка не може стримувати сечу в момент сильного емоційного напруження, переляку, радості, здивування і т. п.
Щоб допомогти ветеринара, слід оцінити кількість виділюваної рідини, поведінка улюблениці, частоту «неприємностей» і ступінь вираженості (ллється струменем або тільки капає).
Ефективне лікування нетримання сечі у кішок неможливо без з’ясування причин недуги. Комплексні засоби, що підвищують тонус стінок сечового міхура і дещо поліпшують функцію сфінктерів, допомагають лише тимчасово. Факторів, що погіршують роботу сечовидільної системи, безліч:
- вроджені вади будови внутрішніх органів;
- хронічний стрес;
- різні інфекції;
- порушення функцій ЦНС;
- діабет, МКБ, нефрити, ожиріння та інші хронічні захворювання;
- пухлини, в т. ч. і злоякісні;
- захворювання спинного і/або головного мозку;
- оперативне втручання та/або травми тазу або хребта, внаслідок яких нерідко розвивається і нетримання калу у кішки. Хвіст – частина хребта, і при травмах хвоста також можливе виникнення цієї проблеми;
- ослаблення сфінктерів, вікові зміни;
- у кішок нетримання сечі та/або калу іноді виникає після пологів.
Не намагайтеся вирішити проблему засобами для лікування нетримання сечі у людей. Ефективну і безпечну схему лікування розробить ветеринар, після того, як з’ясується причина недуги. Поряд із загальними аналізами необхідно провести дослідження УЗД, здати кров на біохімію і зробити рентген-знімок області тазу.
Так як кішки – одиночні тварини, що для них важливо випорожнюватися далеко від місць сну. Крім того, вони намагаються ретельно приховати відходи життєдіяльності. Таким способом кішки зводять нанівець певні ризики: більше великий хижак може по запаху знайти неаккуратную кішку і спробувати вигнати її з території або вбити. Тому нетримання сечі у кішок завжди супроводжується емоційним дискомфортом. Чим сильніше стрес, тим швидше прогресує хвороба – калюжі з’являються все частіше, вихованець все менш здатний стримувати позиви. Важливо пам’ятати про це в момент, коли хочеться вилаяти улюбленицю за зіпсоване крісло. Власник повинен показати кішці, що вона може бути спокійна: її не збираються проганяти з дому, не хочуть заподіяти їй шкоду. Застеліть меблі старими простирадлами або плівкою, поставте в кожній кімнаті тимчасові лотки, захистіть плівкою котячі матраци, лежаки і будиночки. Турбота, терпіння і розуміння – важлива складова терапії, спрямованої на усунення або контроль цієї недуги.
