Собаки — тварини, які знаходяться поряд з людиною вже не одну тисячу років. Звичайно ж, за цей час ми встигли достатньою мірою вивчити всі сильні і слабкі сторони своїх хвостатих друзів. Зокрема, людина вже знає про те, які захворювання у собак зустрічаються найчастіше. Ось, наприклад, абсцес: у собаки, господар якої регулярно її вигулює (або пес взагалі сільський житель), він може з’явитися з високим ступенем ймовірності.
Що це таке?
Так називається патологічний стан, при якому під верхнім шаром шкіри (епідермісом) накопичується деяка кількість гною. Обсяг його може бути як зовсім маленьких, так і дуже значним, коли гнійник досягає розміру великого курячого яйця. Ознакою, який надійно відрізняє абсцес від інших різновидів гнійних запалень, є чітка і добре видима демаркаційна лінія. Так називається яскрава, червона межа запалення, яка відокремлює порожнину гнійника від здорової тканини.
Класифікація
Як і у людини, абсцеси можуть характеризуватися різними місцями локалізації, характеристиками запального процесу. Отже, вони бувають:
- Зовнішні, поверхневі (на вусі), внутрішні або глибокі. Відповідно, можуть бути на шкірі, в більш глибоких підшкірних шарах, під самою шкірою (в м’язах), або взагалі у внутрішніх органах.
- Доброякісні та злоякісні. У першому випадку гній густий, за консистенцією нагадує сметану, межі гнійника чітко окреслені (абсцес у собаки після уколу). Якщо він злоякісний, то ексудат рідкий, водянистий. Локалізація виражена погано, чітких кордонів патології немає, уражена тканина трохи набрякла, гаряча.
- «Гарячими» і «холодними». Перші — це зовнішні, поверхневі абсцеси, з добре вираженою демаркаційною лінією, всередині — густий, «якісний» гній. Холодні — нечіткі, дозрівають довго гнійники. Найчастіше утворюються в глибоких шарах шкіри і підшкірній клітковині.
Із-за чого виникає?
Найчастіше причиною є різні травми. Деколи вони мають «любовне» походження. Так, невдалих псів часом кусають їх норовливі обраниці, та й самі вони нерідко б’ються за вподобану самку з дуже сумними наслідками. Втім, абсцес після укусу іншої собаки зустрічається не так щоб часто… У всякому разі, на кінцівках гнійники з’являються в кілька разів частіше. Особливо у псів мисливських і службових, які «намотують» десятки кілометрів в день, нерідко ранячи лапи. Якщо після тієї ж полювання вони відразу повертаються додому — все добре, господар помиє і перев’яже, а ось при багатоденному перебуванні в лісі в ранки потрапляє величезна кількість різного сміття. Власне, саме так абсцеси на лапі і виникають.
Якщо ж говорити про гнійниках, які з’являються в глибоких шарах шкіри, м’язах або навіть внутрішніх органах, їх етіологія куди цікавіше. Зокрема, вони можуть з’являтися при не до кінця вилікуваних ранах, або в тих випадках, коли в раневом каналі залишаються тріски, бруд, інше сміття. Дірка в шкірі і м’язовому шарі спершу заростає, але залишився там чужорідне тіло «накидаються» макрофаги, внаслідок чого навколо тієї ж тріски або осколка утворюється порожнина, заповнена гноєм. У внутрішніх же органах ці патологічні утворення з’являються, перш за все, із-за діяльності паразитів. Наприклад, при міграції личинок паразитичних черв’яків, вони, разом з кровотоком, можуть опинитися в печінці, легенях, нирках та інших тканинах. Там вони гинуть, після чого в органі утворюється абсцес.
Крім цього, гнійники можуть утворюватися і в «цікавих» місцях. Наприклад, абсцес параанальних залоз: у собаки він може з’явитися у разі поганої гігієни (пес старий, вилизуватися не в стані), або як наслідок застарілих запальних процесів, які одного дня можуть загостритися, після чого і виникає ця патологія.
Клінічні ознаки
А зараз поговоримо, як вчасно виявити у свого вихованця гнійник. Чи є якісь основні симптоми, які можуть надійно вказати на його наявність? Звичайно ж, найбільш надійним ознакою є візуальний прояв, будь то хворобливе почервоніння або роздувся від гною шишка на холці собаки. Ось тільки з такою ясністю ці болячки виявляються далеко не у всіх випадках. Так, абсцеси внутрішніх органів часто залишаються непоміченими, піддаючись петрифікації (окаменению), або їх знаходять випадково, в ході рентгенографічного обстеження пса при важких травмах.
Найпростіше виявити застарілі абсцеси, оболонка яких вже була роз’їдені накопиченим в їх порожнини гнійним ексудатом. Шерсть у цьому місці слипшаяся від гною, від тварини нерідко виходить вкрай неприємний запах. Якщо ексудат сочиться з порожнини протягом тривалого часу, шерстний покрив у цьому місці може повністю випадати. Утворилася в результаті цього залисину відрізняється червоної, запаленої і гарячою поверхнею.
Терапевтичні заходи
Так як проводиться лікування цієї недуги? Найчастіше – хірургічним шляхом. Гнійник розкривається, його вміст видаляється шляхом промивання розчинами різних дезінфікуючих засобів, а потім всередину укладається дренаж, який перешкоджає швидкому загоєнню рани і сприяє постійному виведення накопиченого в порожнині ексудату. Бували випадки, коли з запущеного абсцесу на шиї тварини лікар видаляв цілі м’язи, які від тривалого контакту з гноєм зазнали некрозу. Щоб запобігти розвитку сепсису і знизити інтенсивність запалення, часто потрібно призначати досить серйозні антибіотики.
На поверхню рани найчастіше укладається і фіксується пов’язкою тампон, просочений лініментом Вишневського або іншим засобом, яке здатне витягати гній. Так як лікувати активних тварин буває непросто через їх прагнення позбутися від пов’язки, доводиться фіксувати останню за допомогою тугої попони.