Незважаючи на настільки помітний нестандартний колір, варіантів ефектного дизайну з ним, дійсно, безліч, головне не перестаратися з базою, навмисно вибираючи найніжніші відтінки з цієї палітри. Лимонний френч став хітом цього літа, причому мова йде не про класичному французькому манікюрі, а про більш складних техніках.
Причому змінилася не тільки сама манера виконання, але і мода на форму нігтьової пластини (останнім часом найбільш актуальним варіантом вважаються короткі прямокутні нігті з ледь закругленими куточками, довжина вільного краю яких не перевищує двох-трьох міліметрів). У моді також і овальні мигдалеподібні нігті, але для лимонного френча ідеальним варіантом все-таки буде перший тип. Тепер про самому дизайні, а точніше найефектніших його варіантах. Так, наприклад, ці влітку дуже модно було носити потрійний лимонний френч, для якого нігтьову пластину умовно ділили на три сектори (два однакових за розміром, розташованих ближче до вільного краю і один, трохи більшою площею, умовно грає роль бази). Причому кожна ділянка заповнювали трьома різними відтінками лимонного, від самого ніжного до найбільш насиченого. Для здійснення цієї техніки знадобляться спеціальні паперові форми на липкій основі, які легко кріпляться до нігтьової пластини, і легко демонтуються після повного висихання нанесеного шару.
Як варіант перехід від блідого напівпрозорого до густого насиченому можна виконувати плавно, без позначення видимих кордонів, що виглядає не менш ефектно і, разом з тим, ще більш ніжно. Основних варіантів виконання такого моделювання — два. Перший здійснюють з допомогою популярної техніки «втирка» блискітками, для чого слід використовувати ніжну лимонну базу з гелевого полімеру, декоративний шімер «мерехтлива пил» (голографічний лимонно-золотистий блиск самого дрібного помелу) і прозорий гель-фініш для «запечатування» дизайну. При цьому не слід забувати трохи підсушувати під УФ-лампою базовий шар (не до кінця, щоб можна було втерти блискітки за допомогою м’якої пухкої кисті), а також виконувати остаточну сушку фінішу.
Другий варіант моделювання такого ефектного переходу здійснюються з допомогою кольорових гель-лаків або гель-фарб, сусідні по палітрі кольори яких капають на фольгу в безпосередній близькості один від одного, а потім просочують них поролонову губку маленького розміру. Саме за допомогою цієї губки перехід акуратно переносять на нігтьову пластину, попередньо змащуючи її бічні валики маслами, щоб надлишки можна було легко видаляти згодом. Цей дизайн обов’язково потрібно сушити під лампою тільки в тому випадку, якщо використовувалися гелеві полімери або шелак.
Ну і розмірковуючи на тему лимонного френча, просто неприпустимо було б забути стару добру техніку «Фімо», яка знову набирає обертів загального визнання. Для її здійснення потрібні спеціальні декоративні палички, виконані з художньої глини, які в розрізі виглядають як шматочки справжніх фруктів (ківі, апельсин, лимон, лайм, яблучко, полуничка тощо). Найважливіший нюанс у цьому дизайні полягає в якомога більш тонкої нарізки «Фімо», інакше заготовки не будуть щільно прилягати до нігтьової пластини, і саме моделювання не вийде таким витонченим і акуратним. Укладати такі «фрукти» слід тільки на полімерний френч лимонного кольору з допомогою прозорого гелю або акрилу замість нігтьового клею.
Природно, так як мова йде про об’ємних декоративних елементах, яким і є «Фімо», то весь дизайн обов’язково слід перекривати по всій площі рівномірним шаром прозорого полімеру, тип якого був використаний для моделювання бази.
